4. Основні торговельні партнери України у торгівлі взуттям

За даними Держкомстату України, у 2012 р. найбільші обсяги торгівлі взуттям припадали на такі країни, як Китай, Польща, Росія, Італія та ін. Основні торговельні партнери в розрізі підгруп відображені в табл. 4.

Таблиця 4

Основні торговельні партнери України у торгівлі взуттям

Код товару	Партнери по експорту	Партнери по імпорту
6401	Афганістан, Польща	Росія
6402	Польща, Росія	Китай, Туреччина, Сирія, В’єтнам, Індонезія, Бразилія
6403	Росія, Італія, Румунія, Казахстан, Польща, Данія, Білорусь, Угорщина	Китай, Туреччина, В’єтнам, Індонезія, Італія, Франція, Словаччина
6404	Росія, Польща, Румунія	Китай, В’єтнам, Індонезія, Туреччина
6405	Незначні обсяги	Китай
6406	Румунія, Угорщина, Білорусь, Італія, Росія	Італія, Китай, Бангладеш, Угорщина, Данія, Румунія, Росія

Джерело: [4] Експорт-імпорт окремих видів товарів за країнами світу: http://www.ukrstat.gov.ua/

5. Переважні форми міжнародної торгівлі за специфікою взаємодії суб’єктів

За специфікою взаємодії суб’єктів виділяють традиційну торгівлю, торгівлю за кооперацією, компенсаційну (зустрічну) торгівлю та оренду (лізинг) [5, с. 97]. За даними фірм-експортерів, у міжнародній торгівлі взуттям характерне застосування традиційної (простої) торгівлі та торгівлі за кооперацією.

Традиційна (проста) торгівля, тобто «вільний» експорт та імпорт товарів і послуг, не зумовлена коопераційними зв'язками та зобов'язаннями щодо збалансованого обміну товарів. Така торгівля регулюється Конвенцією ООН щодо Договорів міжнародної купівлі-продажу товарів (1980 р.), відомою під назвою Віденська конвенція. При традиційній торгівлі в обов'язки продавця (експортера) входить: поставити товар, передати документи стосовно нього та передати право власності на товар відповідно до вимог договору та чинної Конвенції (ст. 30), а в обов'язки покупця (імпортера) — сплатити ціну за товар та прийняти поставку товару відповідно до вимог договору та чинної Конвенції (ст. 53). Отже, крім зазначених, ані в експортера, ані у імпортера не виникає інших зобов'язань. А це означає, що після виконання угоди експортер має право, якщо це доцільно, змінити споживача (знайти іншого імпортера), не відступаючи при цьому від жодних зобов'язань. Аналогічно й імпортер має право вибору постачальника, заміни експортера без юридичних наслідків [5, с. 100].

Торгівля за кооперацією, на відміну від традиційної торгівлі, характеризується довгостроковою узгодженістю безпосередніх виробничих зв'язків. За таких взаємозв'язків виробник повинен заздалегідь знати, хто і в якій кількості купуватиме його продукцію. Крім того, він повинен завчасно узгодити всі якісні, експлуатаційні та техніко-економічні параметри продукту. Таким чином, сутність торгівлі за кооперацією полягає в тому, що юридично самостійні виробники різних країн у результаті здійснення на договірній основі спільної діяльності створюють окремі види продукції, що мають чітко визначене адресне призначення і є складовими кінцевої продукції [5, с. 101].

Для взуттєвої галузі характерне «промислове співробітництво», яке за своїм охопленням значно ширше виробничої кооперації і включає цілий комплекс сфер діяльності — від наукових досліджень і підготовки виробництва до технічного обслуговування маркетингу. У торгівлі взуттям наявні приклади промислового співробітництва між українськими та європейськими, зокрема, італійськими, виробниками.