Метод Сильвестра

До цього методу вдаються найчастіше. Потерпілого кладуть на спину. Під нижню частину грудної клітки підкладають валик із складеної ковдри, одягу або поліно для того, щоб лопатки і потилиця лежали нижче реберних дуг. Якщо штучне дихання роблять дві особи, то вони стають на коліна по обидва боки від потерпілого. Кожний з них бере однією рукою руку потерпілого посередині плеча, а другою трохи вище кисті. Вони піднімають одночасно руки потерплого і витягують їх за його головою. Це викликає розширення грудної клітки, тобто відбувається немовби вдих. Потім через дві-три секунди руки потерпілого притискають до його грудної клітки і здавлюють її, тобто роблять немовби видих. Рух руками треба робити ритмічно, з рівними проміжками. Щоб ці рухи відповідали ритму нормального дихання, їх слід робити приблизно 16-18 разів на хвилину, відповідно до свого власного дихання. Якщо штучне дихання робить одна людина, вона стає на коліна за головою потерпілого, захоплює його руки вище кистей і виконує зазначені вище рухи.

Якщо руки-потерпілого ушкоджені, то штучне дихання можна робити за методом Шеффера. Для цього потерпілого кладуть пластом на живіт, повернувши його голову вбік, щоб він міг вільно дихати. Той, хто робить штучне дихання, стає на коліва так, щоб тіло потерпілого було між його ногами, кладе руки на нижню частину грудної клітки, щоб великі .пальці розміщалися вздовж хребта, а решта — на ребрах. Підчас видиху треба нахилятися вперед і стискати грудну клітку, а під час вдиху випрямлятися і припиняти тиснення.

Контрольні питання

1. Що таке реанімація і які її завдання?

2. Який порядок проведення реанімаційних заходів?

3. Назвіть основні методи серцево-легеневої реанімації та техніку їх проведення.

Розділ іі. Особливості реанімації при утопленні.

Перебуваючи під водою, людина наскільки може загримує дихання, а потім робить вдихальний рух, під час якого вода входить в її дихальні шляхи.

При наступних дихальних рухах вода заповнює легені і настає задушення.

Необхідно знати, що механізм виникнення смертності при утепленні виникає внаслідок:

а) асфіксії (кисневого голодування) в результаті рефлекторного спазму в гортані;

б) асфіксії (кисневого голодування) в результаті заповнення дихальних шляхів та легенів водою.

У першому випадку асфіксія в результаті рефлекторного спазму гортані виникає внаслідок попадання води на голосові зв'язки, які змикаються, наступає задуха, хоч вода і не потрапляє в легені. Через 5-6 хвилин після зупинки дихання настає зупинка серця. В таких потерпілих колір шкіри дуже блідни. Це так звана «біла смерть».

Озцаки зупинки дихання:

а) відсутність екскурсії грудної клітки;

б) відсутність течії повітря біля рота і носа.

Ознаки зупинки серця:

а) відсутність пульсу на сонній артерії;

б) розширені зіниці, що не реагують на світло;

в) відсутність дихання.

В другому випадку асфіксія є результатом заповнення дихальних шляхів та легень водою» яка потрапляє в дихальні шляхи і закупорює легені. Шкірні покриви набувають синього кольору. При утопленні у річці, ставку прісна вода, не потрапляючи в легені, проникає в кров'яне русло, викликаючи гемоліз (руйнування червоних кров'яних тілець).

Солона морська вода, маючи інші осмотичні властивості, не всмоктується в кров, а затримується в дихальних шляхах і викликає вихід рідини із крові в альвеоли і бронхи.

В зв'язку із цим заходи з оживлення повинні бути різними, а саме: утопленим в прісній річній воді і при клінічній картині «білої смерті» швидко проводять туалет порожнини рота і глотки, після чого терміново починають штучне дихання і закритий масаж серця.

Всілякі намагання «вилити воду з легень», як правило, даремні і призводять до втрати дорогоцінних секунд. В той же час при утопленні в морській воді необхідно швидко звільнити дихальні шляхи від води і піни, використовуючи при цьому бинт, марлю, носову хустинку та інший підручний матеріал. Хороший ефект дає повертання утопленого обличчям вниз і опускання голови. Можна також покласти його на стегно, надаючи допомогу з опущеною вниз головою.

Слід вже в воді почати проводити штучну вентиляцію легень.

Якщо потерпілого вдалося витягти на берег, але вів перебуває в непритомному стані (блідий, холодний, пульс ледве промацується, очі заплющені, дихання немає), його треба негайно звільнити від одягу, що йому заважає, до носа піднести клаптик вати, змочений нашатирним спиртом, розстебнути комір, ремінь, бюстгальтер та ін., потім видалити з порожнини рота сторонні предмети (зубні протези}, очистити від мулу і слизу, ввівши глибоко в порожнину палець, обгорнутий хусточкою або рушником. Якщо у потерпілого тісно зціплені щелепи, то доводиться розтискувати їх за допомогою дощечки, обгорнутої хусточкою, або ложки.

Якщо язик запав у гортань, нижню щелепу висувають вперед так, щоб нижні зуби були поперед верхніх. У деяких випадках доводиться витягувати язик за допомогою носової хусточки або марлевої серветки і підтримувати його до тих пір, поки не будуть закінчені заходи оживлення. Потерпілого кладуть так, щоб його голова знаходилася нижче рівня таза, що буде сприяти звільненню дихальних шляхів від води, яка попала, або кладуть животом на валик (колоду) чи на коліно так, щоб голова його звішувалася вниз, і, натискаючи на спину під лопатками, сприяють видаленню води з легень і шлунка. При цьому треба стежити за положенням його голови, за тим, щоб рот і ніс не були закриті. Одночасно починають зігрівати потерпілого: розтирають його щітками або жорсткими рушниками, змоченими спиртом, обкладають грілками з гарячою водою, дають випити гарячу каву або чай.

Якщо потерпілий не дихає або дихання поверхневе, слід терміново починати штучну вентиляцію легень методом «з рота в рот» або «з рота в ніс», не припиняючи її до приїзду «швидкої допомоги». Під плечі потерпілого треба Покласти який-небудь предмет (ватник, подушку тощо), щоб голова його була трохи закинута назад. Рот потерпілого накривають марлевою серветкою або хусточкою. Той, хто надає допомогу, зробивши вільний вдих, щільно притискається своїм ротом до рота потерпілого і вдуває в його дихальні шляхи повітря із своїх легень. Під час вдування Повітря ніс потерпілого має бути затиснутий. Після такого штучного «вдиху» грудна клітка спадається до початкового об'єму, роблячи «видих».

Вдування повітря в легені потерпілого треба повторювати приблизно 16-18 разів на хвилину.

При зупинці серцевих скорочень роблять непрямий масаж серця. Треба стати з лівого боку від потерпілого і з деяким зусиллям натиснути иа ділянку грудини кистями рук, покладеними одна на одну, 50-60 разів на хвилину. Масаж серця слід поєднувати із штучним диханням. Після 4-5 натискувань на грудину роблять одне вдування повітря в легені. Застосовують і інші способи штучного дихання. Необхідно пам'ятати, що потерпілого слід відправити в медичний заклад, навіть і тоді, якщо він говорить, що почуває себе добре; це дуже важливо, тому що у нього може розвинутись синдром вторинного утеплення: набряк легень, Кисневе голодування моакуі зупинка серця. Заходи з штучної підтримки дихання і кровообігу повинні проводитись в перші 5 хвилин з моменту зупинки серця і дихання, їх слід проводити всім хворим, в яких клінічна смерть наступила раптово.

Контрольні питання

1. Механізм виникнення смерті при утопленні.

2. Перерахуйте основні етапи надання першої допомоги при утопленні.