4 Перехід від конфронтації до співробітництва

Припинення «холодної війни», внутрішньополітичні зміни в СРСР, мирні революції в країнах Східної Європи привели до розпаду Організації Варшав­ського Договору (1 липня 1991 р.) і трансформації НАТО.

Зміни, що відбувались у світі, зробили актуальним завдання становлення нової системи європейської безпеки.Його розв’язанню сприяли як різнома­нітні багатосторонні зустрічі, так і двосторонні контакти між керівниками держав Європи. Так, на Паризькій нараді країн-учасниць Європейського еко­номічного співтовариства (ЄЕС) на вищому рівні (листопад 1990 р.) були прийняті три важливі документи: Хартія для нової Європи, Спільна декларація 22 держав, яка фактично узгоджувала принципи їх воєнних доктрин, і Договір про звичайні збройні сили в Європі. У Хартії велика увага приділялася гумані­тарним аспектам міжнародних відносин, «людському виміру» та становленню нового механізму розвитку загальноєвропейського процесу

5 Внесок України в поліпшення загальної атмосфери безпеки у світі

Україна, як і Росія, Білорусь та Казахстан, після розпаду СРСР стала ядер­ною державою. Для західних країн це було великою проблемою. Вони прагну­ли, щоб Україна, Білорусь і Казахстан відмовилися від своїх ядерних арсена­лів і вивезли їх до Росії. Президент України Л. Кравчук в січні 1993 р. разом із президентами США та Росії підписав Договір про скорочення стратегічної ядерної зброї (СНО-2). Україна почала вивозити ядерні боєголовки зі своєї території до Росії, демонтувати ракети та шахти з устаткуванням.

Важливим досягненням зовнішньої політики незалежної України стало її приєднання до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ). Це ста­ло можливим після того, як на будапештській зустрічі країн ОБСЄ в грудні 1994 р.

Україна підтримала програму НАТО «Партнерство заради миру». 9 липня 1997 р. Президент України Л. Кучма підписав у Мадриді Хартію особливого партнерства України з лідерами 16 країн НАТО.Цей документ сприяв зміцнен­ню миру та безпеки в Європі.

Україна утвердилася на міжнародній арені як суве­ренна держава. Її зовнішня політика є виваженою та пе­редбачуваною, вона спрямована на розвиток добро­сусідських відносин, зміцнення безпеки в Європі та світі.

Розвиток відносин України з іншими державами вийшов на рівень стратегічного партнерства. У двосто­ронніх документах уже закріплені відносини страте­гічного партнерства України з шістьма державами сві­ту — Азербайджаном, Болгарією, Польщою, Росією, США, Узбекистаном.

Парагарф 28

1 Передумови розрядки міжнародної напруженості

2 Радянсько-американські угоди

3 Нове політичне мислення

4 Перехід від конфронтації до співробітництва

5 Внесок України в поліпшення загальної атмосфери безпеки у світі