6 Оформлення посилань

В роботі необхідно зазначати посилання на кожне наведене визначення, цитування, запозичену думку, цифру, приклад з досвіду роботи тощо. Посилання повинні стосуватись, перш за все, останніх публікацій, наукових статей і тез, монографій, а також законодавчих та нормативно-правових документів, даних статистичних довідників і збірників.

Посилання на використані джерела можуть бути прямими або непрямими.

При прямому посиланні авторський текст подають в оригіналі (без змін і власної інтерпретації), виділивши його лапками, зазначивши прізвище автора, а також вказавши в квадрантних дужках порядковий номер джерела за списком використаних джерел і сторінку з якої цитується текст.

Наприклад: ... як зазначає американський спеціаліст з управління, віце-президент компанії “Емхард” Дж. Рідз “В управлінні інноваційним процесом немає нічого магічного, що обмежувало б його фірмами передової технології” [15, с. 14].

При цитуванні допускається пропускати деякі слова, позначивши пропуск трьома крапками, якщо при цьому думка автора не спотворюється.

При непрямому посиланні авторський текст інтерпретують (тобто подають думку автора не дослівно), не виділяючи його лапками. При цьому, як і в попередньому випадку, зазначається прізвище автора, порядковий номер джерела і сторінка з якої наводиться думка автора.

Наприклад: ... на думку американського спеціаліста з управління, віце-президента компанії “Емхард” Дж. Рідза немає об’єктивних і обґрунтованих обмежень щодо можливостей застосування фірмами компанії новітніх технологій [15, с. 14].

В роботі допускається використання одночасного посилання в одному реченні на кілька джерел, наприклад: ... у працях [1, 3, 6 – 8] автори одностайно переконують у необхідності ...

Якщо в роботі використовуються матеріали, що представлені в електронній (недрукованій) формі, то при посиланні на них в квадрантних дужках вказується лише порядковий номер джерела за списком використаних джерел (номер сторінки при цьому не вказується).

7 Оформлення списку використаних джерел

Список використаних джерел розміщується після висновків. Список літератури має самостійну нумерацією. До списку використаних джерел обов’язково включають ті, на які в роботі є посилання, а також і ті джерела, на які в тексті посилань немає, однак їх опрацювання допомогло належним чином розкрити ті чи інші питання даної роботи. Їх назви розташовують в такому порядку:

— Закони України та інші нормативно-правові акти в наступному порядку: Конституція України, закони України, укази Президента України; постанови Верховної Ради України; постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України;

— в алфавітному порядку прізвищ перших авторів основної та додаткової літератури (друковані видання);

— в алфавітному порядку прізвищ перших авторів, матеріали яких представлені в електронному форматі;

— в алфавітному порядку прізвищ авторів інформаційних джерел виданих іноземною мовою.

Назви зазначених матеріалів не перекладаються і подаються мовою оригіналу.

Роботи авторів-однофамільців розміщують за алфавітом їх ініціалів, а праці одного автора — за алфавітом заголовків його видань.

Інформація про видання (монографії, підручники, довідники, статті тощо) має включати: прізвище та ініціали автора, назву книги, місце видання, видавництво і рік видання, обсяг у сторінках. Прізвище автора подається у називному відмінку.

Наприклад:

Дідур Т.М. Економіка будівництва: Навч. посіб. для студ. за фах. напрямком “Економіка буд-ва вшц. навч. закл.” / Т.М. Дідур ; Одес. держ. акад. буд-ва і архіт. — Одеса: Чорноморія, 2007. — 177 с.

Якщо книга написана двома і більше авторами, їх прізвища (крім першого) наводяться в другій частині назви літературного джерела.

Приклад (два автори):

Бородкіна Н.О. Реклама та рекламна діяльність / Н.О Бородкіна, О.Л. Фіщук; Житомир, держ. технол. ун-т. — Житомир: ЖДТУ, 2008. — 210 с.

Приклад (три автори):

Зіміна І.А. Державний фінансовий контроль: Навч.посіб. / І.A. Зіміна, О.С. Корнієнко, А.О. Трофімов; Нац. ун-т кораблебудування ім. адмірала Макарова, Ін.-т післядиплом освіти. — Миколаїв: НУК. 2008. — 208 с.

Приклад (п’ять і більше авторів):

Проблеми правового регулювання комерційних відносин в умовах їх інтернаціоналізації: монографія / [О.Д. Крупчан, А.С. Довгерт, О.В. Шупінська та ін.]; за заг. ред. О.Д. Крупчана; Акад. прав, наук України, НДІ приват, права і підприємництва. — Тернопіль: Підруч. і посіб., 2007. — 239 с.

Приклад (без автора):

Трудове законодавство України / [упоряд. О.М. Роїна]. — К.: Скіф: КНТ, 2008. — 425 с.

При використанні матеріалів статей з періодичних видань у списку використаних джерел необхідно вказувати: прізвище та ініціали автора, заголовок статті, назву журналу, назву серії (якщо така є), рік випуску, номер видання (журналу), сторінки на яких розміщається стаття. Заголовок статті наводиться в тому вигляді, в якому він поданий у періодичному виданні. Номери сторінок, на яких розміщена стаття, розділяють рискою.

Приклад (стаття з газети):

Про законодавче регулювання лізингу персоналу: [в Україні, США та ін.] // Праця і зарплата. — 2008. — Травень (№19). — С4.

Приклад (стаття з журналу):

Аміачна селітра. Технологічний процес мікрокапсулювання / Б.М. Савченко, В.В. Пахаренко, С.С. Григоренко [та ін.] // Хім. пром-сть України. — 2006. —  №6. — С.19-20. — Бібліогр.: с.20.

У випадку використання матеріалів електронних мереж (електронних бібліотек, публікацій електронних журналів, Інтернет-конференцій) необхідно вказувати: прізвище та ініціали автора, заголовок статті, назву журналу, а також електронну адресу публікації.

Приклад (електронний ресурс):

Никифоров А.Є. Державна інноваційна політика у промисловості: стратегія і тактика. http://www.rusnauka.com/NII/Economics/nikiforov%20a.doc.htm