2.2. Клінічна картина інвагінації.

Класична клінічна картина:

•Раптовий початок на фоні повного здоров’я;

•Переймистий біль;

•Блювання;

•Кров’янисті виділення з прямої кишки;

•Визначення інвагінату при пальпації

 

За клінічним перебігом розрізняють інвагінацію гостру, хронічно-рецидивуючу та хронічну.

Гостра інвагінація починається раптово, у повністю здорових, як правило, добре вигодовуваних дітей. У дитини виникає приступ переймоподіб­ного болю, під час якого дитина стає неспокійною, підтягує ніжки до живота. Під час приступу дитина бліда, на шкірі з'являється холодний липкий піт. Через кілька хвилин біль зникає, дитина заспокоюється, але через 10-12 хвилин біль повторюється. Іноді інтенсивний біль може бути причиною шоку. Між приступами дитина в'яла, сонлива, на обличчі виражене страждання. Старші діти під час приступу болю займають колінн-ліктьове положення. Через кілька годин приступи болю стають рідшими, інтервали між ними тривалішими, інтенсивність болю зменшується. В перші години від початку захворювання відходять гази і нормально забарвлений кал. Через 8-12 годин з’являються слизисто-кров'янисті випорожнення, що нагадують "малинове" желе. Іноді кров'янисті виділення набувають характеру значної геморагії, яка може викликати колаптоїдний стан. Як правило, кровотеча при інвагінації незначна. Але профузна кровотеча, яка іноді трапля­ться, може призвести до виникнення важкого геморагічного шоку. В багатьох випадках швидко з'являється блювота, спочатку шлунковим вмістом, пізніше жовчю. Під час приступу болю можна вислухати посилені перистальтичні шуми. При огляді живота між приступами болю із першої години живіт не піддутий, м'який. Видима перистальтика при інвагінації спостерігається дуже рідко. При глибокій пальпації в черевній порожнині, переважно справа, пальпується подовгасте рухоме пухлиноподібне утворення - інвагінат. При наявності ілеоцекальної інвагінації в результаті міграції інвагіната у правій здухвинній ділянці виявляється запустіння. У випадках пізньої госпіталізації при наявності ознак перитоніту, різко вираженого метеоризму інвагінат не пальпується. В окремих випадках необхідна пальпація живота під поверхневим каліпсоловим наркозом. Обов'язковим є пальцеве ректальне обстеження, яким доцільно закінчувати фізикальні методи обстеження. При застосуванні пальцевого ректального дослідження на пальці виявляються слизисто-кров'янисті виділення. Іноді при бімануальному обстежень можна пропальпувати головку інвагіната. В перші години захворювання фун­кції життєво важливих органів не порушені. При пізній госпіталізації виявля­ються ознаки дегідратації, токсикозу, що веде до підвищення температури, тахікардії. Іноді виникають симптоми гіповолемічного шоку.

2.3. Лабораторні та інструментальні дослідження.

Лабораторні дослідження, зокрема аналіз крові, при інвагінації суттєво не змінюється хоча в окремих дітей виявляється лейкоцитоз.

З метою діагностики інвагінації використовуються рентгенологічні методи обстеження. Оглядова рент­генограма у вертикальному положенні хворого в перші години захворюван­ня малоінформативна. З метою діагностики інвагінації доцільна іригографія Для контрастування використовують барій (переважно західноєвропейські та американські хірурги) або повітря. При пневмоіригографії чітко контурується головка інвагіната, яку охоплює повітря- симптом "клешні", "серпа' "кокарди".

 На окремих рентгенограмах може контуруватись весь інвагінат Єдиним недоліком цього методу обстеження є те, що тонко-тонкокишкову інвагінацію діагностувати методом пневмоіригографії неможливо. Недоцільно проводити пневмоіригографію у дітей з ознаками розлитого перитоніту, що свідчить про некроз інвагіната. У сучасних клініках з метою діагностики інвагі­нації застосовують ультразвукову діагностику.

 Специфічними ознаками інвагінації при сонографії є симптоми "мішені та "псевдонирки". Симптом "псевдонирки" - це накладання гіпо- та гіперехогенних шарів при візуалізації інвагіната в поздовжньому розрізі, яке своєю формою нагадує нирку. На поперечному зрізі інвагінат нагадує "мішень'' яка складається із двох гіпоехогенних кілець, розділених кільцем підвище­ної ехогенності. Така сонографічна картина зумовлена набряком стінок кишки, втягнутих в інвагінат. Наявність гіпоехогенного центру та виражених концентричних кілець на його периферії є ознакою життєздатності кишки. Гіпоехогенний центр і відсутня концентричність на периферії свідчить про некроз інвагіната.

 Від цього залежить метод вибору лікування. У випадку некрозу інвагі­ната спроба консервативного розаправлення протипоказана.