44. Виначте чинники формування попиту та сукупного попиту.
Попит – це кількість товару, які покупці хочуть купити за існуючого рівня цін.
Закон попиту – він збільшується при знижені цін.
Q – кількість, P – ціна, D - попит
P D(AD) D
0 Q1 Q2 Q
Існує ряд чинників, що призводять до зміни попиту при тому ж рівні ціни:
зміна кількості покупців;
мода;
дохід покупця ( при збільшені доходу зростає на товари першої категорії і навпаки). При зменшені доходу збільшується попит на дешеві товари.
зміна цін на пов’язані товари
інфляційні очікування, що призводить до спроби спекуляції.
Сукупний попит - це той обсяг національного виробництва, що буде розкуплений за існуючого рівня цін.
P
Q
При зменшені цін покупці економлять гроші на поточному споживанні, що дозволяє більше витрачати на дорогі товари. Також зростає цінність раніше накоплених коштів. Все це призводить до купівлі дорогих товарів, як правило з допомогою кредитів і навпаки, при зростанні цін люди змушені збільшувати поточні витрати і їм складніше обслуговувати кредит.
На рівень сукупного попиту впливає ряд чинників:
рівень податків;
ставка банківського відсотку;
рівні державних та інвестиційних витрат;
4. динаміка експорту.
53.Проаналізуйте механізм біржової діяльності в сучасній економіці
Біржова діяльність – це одна з форм організованого ринку, тобто упорядкованого ринку, ступінь упорядкованості якого визначається правилами торгівлі, які регламентують процес купівлі – продажу того чи іншого виду активів. Головною рисою будь-якого організованого ринку є наявність організації, яка керує роботою ринку.
Неорганізований ринок – це прямі угоди між продавцями та покупцями акцій, а також за допомогою посередників. На цьому ринку можна торгувати практично будь-якими цінними паперами (у тому числі акціями нових, не дуже відомих компаній).
Організований ринок – це безпосередньо фондова біржа (stock exchange), де проводяться гласні публічні торги у певному означеному місці, у певний час і за певними жорсткими правилами.
Сучасна фондова біржа виконує такі функції.
1. Акумуляція капіталу для подальшого інвестування. Біржа мобілізує дрібні вільні кошти, яких недостатньо для відкриття власної справи, та допомагає інвестувати їх у виробництво. Це робиться за допомогою офіційних посередників. Брокер(broker) – це посередник при укладанні угод на біржі, що зводить покупця і продавця та отримує за це комісійні. На відміну від брокера, дилер (dealer) купує цінні папери на своє ім’я і на власні кошти з метою перепродажу у майбутньому. Ціни угод, що були складені на біржі, доводяться до відома всіх брокерів і дилерів як орієнтир (раніше за допомогою дошки і крейди, зараз більша частина угод йде через комп’ютерну мережу).
2. Підвищення національних стандартів якості – обмеження кола акцій, що обертаються (котуються) на фондовій біржі. Сам факт котування є свідченням про високий рівень надійності акціонерного товариства. Лістинг – це перелік акцій, що котуються на певній біржі. Для включення у лістинг своїх акцій фірма має виконати певні вимоги. Ці вимоги з часом посилюються, адже основна задача біржі допускати до торгів лише якісні цінні папери.
3. Сприяння міжгалузевим та міжрегіональним переливам капіталів. Для ринкової економіки фондові біржі є надзвичайно важливим інструментом, що дозволяє найбільш ефективно використовувати обмежені ресурси. У командній економіці коштами на модернізацію та реконструкцію виробництва розпоряджалися (і не дуже ефективно) владні органи. Ринковий механізм забезпечує надходження коштів у найбільш перспективні сфери виробництва – важко вмовити потенційних покупців вкласти кошти у збиткові вугільні шахти.
4. Характеристика стану економіки у цілому. Рух курсів акцій відбиває загальну ситуацію у країні у цілому. Щоденні повідомлення про стан біржових справ економісти порівнюють з профілактичною кардіограмою, що визначає ступінь довіри і добробуту в країні. Для більшої зручності фондові біржі використовують власні індекси. Біржовий індекс (індекс курсів акцій) – це узагальнююча величина, яка показує, як у середньому змінилися за певний період курси акцій найбільш великих фірм, що визначають загальний стан економіки країни.
Невід’ємною ознакою біржової діяльності є біржові спекуляції – вкладання грошей в акції на короткий термін з метою отримати прибуток на різниці курсів. Усі біржові угоди можна поділити на два види:
• касові угоди, що укладаються з використанням готівки на момент укладання угоди;
• термінові або ф’ючерсні угоди – це контракт, за яким одна сторона зобов’язується через визначений термін надати певну кількість товару або цінних паперів; розрахунки відбуваються після закінчення дії угоди.
Точно передбачити курс акцій у майбутньому дуже важко, якщо взагалі можливо. Успіх термінових угод залежить від наявності інформації і вміння користуватися нею. Інсайдерською називають інформацію, що доступна не всім учасникам ринку і володіння нею дозволяє передбачити майбутній рух курсів акцій. Найбільш відомими словами з біржового жаргону є “бики” та “ведмеді”. “Биками” називають біржових спекулянтів, що грають на підвищення – купують акції, очікуючи зростання їхнього курсу. “Ведмеді” грають на зниження, намагаються продати контракти до того, як на них впадуть ціни. Щодо походження цих назв, то існують різні версії. Згідно з однією з них, ведмідь – це гравець на пониження, виходячи з старого прислів’я: “Don’t sell the bearskin before you’ve killed the bear”. Інша версія виходить з особливостей боротьби обох тварин, які передбачають рух вгору або вниз.
Як було зазначено, ринок капіталів поділяється на ринок грошей та ринок цінних паперів. Обидва ринки капіталів мають спільні риси:
• їхнє спільне призначення – акумулювати заощадження домогосподарств для подальшого інвестування цих коштів
підприємцями;
• як правило, організаційною формою як комерційних банків, так і фондової біржі є акціонерне товариство.
Відмінності:
• метою комерційного банку є отримання прибутку, основне призначення фондової біржі (утім, як й інших) – це організація торгівлі цінними паперами (товарами, валютою);
• існують відмінності між банківськими та біржовими операціями;
• на фондовому ринку більша невизначеність і ризик.
У власника заощаджень є вибір: обрати комерційний банк з мінімальним ризиком, але незначним прибутком, або вкласти кошти в акції, ризикуючи при цьому, але у випадку вдалого розміщення отримати значний прибуток. Втім, структура інвестиційного портфеля середнього європейського мільйонера виглядає таким чином:
• облігації – 30%;
• поточні та ощадні внески у банках – 25%;
• акції – 20%;
• інвестиції в нерухомість – 15%;
• альтернативні інвестиції – 10%.
Український фондовий ринок знаходиться у стані розвитку. Більша його частина припадає на неорганізований ринок. Основними вадами, як правило, називають: непрозорість, низький рівень капіталізації, значну частку на ринку комерційних векселів, що є елементами розрахунків, а не інвестицій, та низьку довіру громадян.