3. Розвиток легкої атлетики в Україні.

Розвиток легкої атлетики в нашій країні в більшій мірі сприяло введення в 1931р. комплексу ГТО, в якому широко представлені основні види легкої атлетики. В зв’язку з цим заочно збільшилась масовість людей, які займаються легкою атлетикою і розширилася сітка спортивних споруд. Відомі в усьому світі брали легкоатлетисти С. і Р.Знаменські, Ф.Ванін, А.Пугаловський та інші, які почали свій спортивний шлях з підготовки і здачі нормативного комплексу ГТО. Період 1935 – 1940рр. характеризується розвитком спорту, накопиченням досвіду для удосконалення спортивної класифікації. В 1941р. була введена Єдина всесоюзна класифікація, яка у зв’язку з початком Великої Вітчизняної війни, звичайно, не могла дістати широкого застосування. В 1949р. вона була переглянута. В подальшому, починаючи з 1949р.  спортивна класифікація корегується на кожний черговий чотирьохрічний олімпійський цикл.  Протягом всіх років становлення і розвитку радянської школи легкої атлетики проводились спеціальні заходи по підвищенню кваліфікації тренерів, збільшенню ролі науки, посилення медико-біологічного обслуговування спортсменів, виданню навчальних посібників по теорії і методиці легкої атлетики. Останніми найгучнішими досягненнями українських спортсменів можна вважати виступи Яни Клочкової (плавання), вихід збірної України з футболу на чемпіонат світу, який пройде в 2006 році в Німеччині (українська збірна у своїй відбірковій підгрупі обійшла чемпіона Європи – збірну Греції, команду Туреччини та Данії), виступи українських боксерів братів Кличко та ін. 

4. Місце і значення легкої атлетики у системі фізичного виховання.

Легка атлетика – один з основних масових видів спорту – посідає гідне місце в системі фізичного виховання. Завдяки своїй різноманітності й загальнодоступності вона має велике прикладне значення. Входить до програм уроків з фізичного виховання в школах та вузах.  Методична розробка стилю висвітлює питання техніки і методики проведення уроків з легкої атлетики. З багатьох причин під час вивчення і вдосконалення рухів у студентів виникають помилки або недоліки, які гальмують поліпшення результатів. Тому в методичній розробці матеріал викладено так, що поряд з вивченням певних прийомів викладач міг ознайомитися зі методами виправлення типових хиб.  Досвід роботи дозволив об’єднати загальні педагогічні положення в типову схему навчання техніку легкоатлетичних вправ, поділену на кілька етапів.  Успіх навчання залежить від правильної постановки його на снові педагогічних принципів: - свідомого і активного ставлення студента до завдання на кожному етапі вивчення вправ; - послідовності викладу навчального матеріалу, від простого до складного, при систематичному відвідування занять; - всебічності що передбачає поряд з фізичними якостями підвищення морально-вольового та культурного рівня спортсмена; - повторності у вивченні як окремих елементів, так і вправ, дій, занять взагалі, бо тільки багаторазове свідоме повторення і працездатність дозволяють досягти бажаних результатів; - наочності, що значно прискорює вивчення ( застосування на заняттях фотознімків, кінограм, учбових картин, а також особистий показ техніки виконання тієї чи іншої вправи, і особливо – порівняння фотографій та кінограм, що фіксують студентів і провідних спортсменів;  - індивідуалізації з перших занять навчання.  Чимале значення для засвоєння техніки мають одяг та взуття, місця занять, інвентар. Одяг та взуття повинні відповідати сезону й температурі повітря, а місця занять – бути в справному стані.