2 Поняття і принципи організації системи бюджетування

Поняття «бюджет» в сучасних умовах набуло широкого поширення. Сьогодні воно стало дуже знайомим і близьким поняттям. Це пов'язано з тим, що функція бюджету надзвичайно корисна для контролю над діяльністю підприємства, для уникнення непередбачених ситуацій, для розуміння того, на якій стадії розвитку знаходиться компанія.

Процес бюджетування здійснює функцію досягнення поставлених цілей і завдань за допомогою бюджетування і розподілу наявних в розпорядженні підприємства ресурсів (в натуральних і фінансових показниках). Крім того, процес бюджетування виступає як інструмент аналізу управлінських рішень, здійснює контроль їх виконання, оцінює результативність і цільове використання активів компанії.

Бюджетування - це той інструмент планування, який не тільки дозволяє передбачати розвиток підприємства в майбутньому, а й контролює виконання (сумлінне і якісне) поставлених цілей [2, с.11].

Основною проблемою бюджетування, як і планування, є невизначеність і, як наслідок, страх неможливості прогнозування.

Принципи бюджетування. Будь-яка теорія (і наука) будується на певних принципах, у зв'язку з чим процес бюджетування також заснований на ряді наукових принципів, які і визначають напрямок і зміст планової роботи.

Як складова процесу планування бюджетування будується на основі таких принципів [2, с.61]:

1) єдність;

2) безперервність;

3) гнучкість;

4) точність.

У теорії і практиці економічної науки можна зустріти різні підходи до формулювання принципів бюджетування та планування. На нашу думку, до основних з них слід віднести такі:

1. принцип повноти: всі операції підприємства, що призводять до надходжень чи виплат грошових коштів, а також впливають на його фінансові результати, повинні бути відображені в бюджеті;

2. принцип координації означає, що бюджети окремих центрів прибутковості, затрат, структурних підрозділів тощо повинні складатися з урахуванням можливості їх зведення в єдиний консолідований бюджет; окрім цього, слід узгоджувати стратегічні цілі з показниками довгострокових планів і короткострокових бюджетів;

3. принцип централізації передбачає, що бюджетування є важ­ливим інструментом фінансового управління підприємством, яке повинно здійснюватися з єдиного центру, а отже, всі грошові надходження (в т. ч. позичкові ресурси) повинні служити для покриття всіх вихідних грошових потоків;

4. принцип спеціалізації бюджетів вимагає, щоб грошові надходження та виплати відображалися відповідно до їх видів і джерел виникнення, завдяки чому можна проконтролювати рух грошових коштів у розрізі окремих центрів прибутковості та відповідальності;

5. принцип періодичності бюджетування означає, що бюджети повинні ділитися на окремі періоди, тривалість яких визначається специфікою організації фінансової діяльності підприємства (щоденні бюджети, щодекадні, тижневі, на місяць, квартал тощо);

6. принцип прозорості передбачає, що бюджети повинні складатися таким чином, щоб усі задіяні в їх виконанні особи чітко уявляли завдання, які перед ними ставляться, та мали стимули до їх виконання;

7. принцип точності: всі операції та результуючі з них грошові надходження і виплати повинні базуватися на реальних прогнозах;

8. принцип декомпозиції полягає в тому, що кожний бюджет нижчого рівня є деталізацією бюджету більш високого рівня, тобто бюджети цехів є «вкладеними» у зведений бюджет виробництва, часткові бюджети в розрізі статей затрат конкретизують бюджет виробництва тощо.

Наведені принципи бюджетного планування діяльності структурних підрозділів і всього підприємства необхідно впроваджувати з метою економії фінансових ресурсів, скорочення непродуктивних витрат, більшої гнучкості в управлінні і контролі за собівартістю продукції, а також для підвищення точності заданих бюджетних показників.