- •Запровадження
- •Глава I. Теоретичні дослідження обдарованості в психолого-педагогічних працях
- •Глава II.Психолого-педагогические рекомендації в розвитку обдарованості
- •Глава I. Теоретичне дослідження обдарованості в психолого-педагогічних працях
- •1.1Психолого-педагогические основи вивчення поняттяодаренность
- •1.2 Особливості інтелектуальної обдарованості
- •Глава II.Психолого-педагогические рекомендації в розвитку обдарованості
- •2.1 Інтелектуальна обдарованість і нові методи її діагностики
- •2.2 Система занять із образотворчої діяльності обдарованих дошкільнят
- •2.3 Методичні рекомендації в розвитку обдарованості у сфері художньої діяльності
Глава I. Теоретичне дослідження обдарованості в психолого-педагогічних працях
1.1Психолого-педагогические основи вивчення поняттяодаренность
Підодаренностью дитини розуміється вищу, ніж його однолітків за інших рівних умов, сприйнятливість до вченню і більше виражені творчі прояви. Поняття ">одаренность" походить від слова "дар". Отже, обдарованість – це унікальний дарунок і означає особливо сприятливі внутрішні передумови розвитку творчі здібності.
Аналіз проблеми розвитку обдарованості багато в чому визначатися тим змістом, яку ми вкладатимемо до цього поняття. Якщо ми звернімося тямущим словникам, то побачимо, що часто-густо терміни "здатний", "обдарований", "талановитий" вживаються як синоніми і відбивають ступінь виразності здібностей. в тлумачному словнику У. Даля "здатний" окреслюється "придатний до чогось чи схильний, спритний, придатний, зручний". [43]
При визначенні поняття "талант" підкреслюється його вроджений характер. Талант окреслюється обдарування до чогось, а обдарування як здатність, дана богом. Інакше кажучи, талант – це уроджені розумові здібності, щоб забезпечити високі успіхи у діяльності. У словнику іноземних слів також підкреслюється, що талант (грн.talanton) – видатне вроджене якість, особливі природні здібності. Обдарованість розглядається, як стан таланту, як ступінь виразності таланту. Вивчаючи дітей, психологи характеризують обдарованість так.
Обдарованість – це свого роду заходи генетично і досвідчено визначених можливостей людини адаптуватися до життя.
Найчастіше прояв обдарованості – це рання і великий словниковий запас. Поруч із помічається надзвичайна пильність, ненаситне цікавість і відмінна пам'ять. Хоча такі ранні прояви обдарованості зазвичай означають видатні інтелектуальний рівень. Не всі обдаровані й талановиті діти з малого віку вражають батьків своїми талантами. Тож початку було б описати найбільш спільні риси, властиві обдарованих дітей. Обдарованість багатогранна. Психологи і педагоги, займаються питаннями дитячої обдарованості, переважно дотримуються визначення обдарованості, яке було запропоновано Комітетом за освітою США. Суть у тому, що обдарованість дитини може бути встановлена професійно підготовленими людьми, що розглядають такі параметри: видатні здібності, потенційні можливості у досягненні результатів вже продемонстровані досягнення у одного чи більш областях (інтелектуальний рівень, специфічні здібностей до навчання, творче чи продуктивне мислення, здатність до образотворчому і виконавському мистецтву,психомоторние здібності). Основні функції обдарованості – максимальне пристосування до світу, оточенню, перебування рішення завжди, коли створюються нові, непередбачені проблеми, потребують саме творчогоподхода.[30]
Якісна своєрідність обдарованості людини обов'язково б'є по особливостях виконання ним діяльності. У житті знаходиться людей, однаково які займаються одному й тому ж творчої діяльністю. Але й важко їх хоча б відразу двох, які б її однаковим способом.
Отже, завдяки якісному своєрідності поєднання здібностей в різних людей для високого творчості характерна його індивідуальність і самобутність. Без цього було немислимі творчий процес, усе різноманіття продуктів творчості людей. Тож у процесі виховання і дітей не треба ігнорувати що з'являлось вони якісне своєрідність здібностей і обдарованості, а розвивати його, застосовуючи до них різні методи індивідуального впливу.
У роки радянської психології, передусім працямиС.Л. Рубінштейна йБ.М. Теплова зроблено спробу, дати класифікацію понять "здібності", "обдарованості" з єдиного підставі – успішності діяльності. Здатність – одне з найбільш загальних психологічних понять.
По тямущому словникаД.Н. Ушакова здатність – це:
природне обдарування;
можливість, вміння щось робити;
Прикметник "здатний" зазвичай розуміється у першому словниковому значенні як здатна учениця, здатний молодий вчений. У разі цей термін і "обдарованість" настільки тісно пов'язані, що не їх можна розрізнити. Та і інше зазначена вище значення слова здатність, як його може позначати результат накопиченого досвіду й цілком зводитися щодо нього. [43]
У виконанні вітчизняної психології багато авторів давали терміну "здатність" розгорнуті визначення. ЗокремаС.Л. Рубінштейн розумів під здібностями "… складне синтетичне освіту, що містить у собі ряд даних, без які людина ні здатний до якоїсь конкретної діяльності, і властивостей, які лише процесі належним чином організованою діяльностівирабативаются".[30]
Б. М.Теплов запропонував три емпіричних власне ознаки здібностей, що лягли основою визначення, найчастіше використовуваного фахівцями:
Здібності – це індивідуально психологічні особливості, що різнять одну людину від іншого.
Тільки ті особливості, які причетні до успішності виконання діяльності чи навіть кількох діяльностей.
Здібностінесводими знаннями, умінням і навичкам, у яких вироблені в людини. Але й зумовлюють легкість і швидкість придбання цих знань і навиків.
Обдарованість визначається володінням великими здібностями. Іноді здібності вважають уродженими, "даними від природи". Проте науковий аналіз показує, що уродженими можуть лише задатки, а здібності результат розвиткузадатков.[42]
>Задатки – вроджені анатомо-фізіологічні особливості організму. До них належать, передусім, особливості будівлі мозку, органів почуттів та руху, властивості нервової системи якими організм наділений від народження.Задатки є лише можливості, і передумови розвитку здібностей, але ще гарантують, не визначають появі та розвиткові тих чи інших здібностей. З'являючись з урахуванням задатків, здібності розвиваються у процесі під впливом діяльності, що потребує від чоловіка певних здібностей. Поза діяльності ніякі здібності розвиватися що неспроможні. Жодна людина, хоч би задатками не мав, може стати талановитим математиком, музикантом чи художником, не займаючись багато й ще відповідної діяльністю. Можна відзначити, що задатки багатозначні. За підсумками одним і тієї ж задатків можуть розвиватися неоднакові здібності, залежно знову таки від характеру вимог діяльності, якої займається людина, а також умов життя і особливо виховання.
Здібності різняться за якістю, широті, своєрідності їх поєднання і рівня розвитку.
Якість здібності – визначається тієї діяльністю, умовою успішного чого є. Про чоловіка зазвичай кажуть непросто, що він може, а чого здатний, тобто вказує якість його здібності. За якістю здібності діляться на: математичні, технічні, художні, літературні, музичні, організаторські, спортивні тощо. За шириною різняться спільні смаки й спеціальні здібності. Спеціальні здібності є умовами, необхідні успішного виконання будь-якого однієї конкретної виду. До них належать, наприклад, музичний слух, музична пам'ять і відчуття ритму музиканта, оцінка пропорцій художник, педагогічний такт вчителя тощо. Загальні здібності необхідні виконання різних видів діяльності. Наприклад, така здатність як спостережливість, потрібна і художнику, і письменнику, і лікаря, і педагогові; організаторські здібності,распределенность уваги, критичність та глибина розуму, хороша зорова пам'ять, творче уяву мають бути притаманними людям багатьох професій. Ці здібності, тому прийнято називати загальними. Самій спільної програми та до того ж певний час самій основний здатністю людинианалитико-синтетическая здатність. Завдяки йому людина розрізняє окремі предмети чи явища у дивовижно складному їх комплексі, виділяє головне, характерне, типове, уловлюють саму суть явища, об'єднує виділені моменти з нового комплексі та створює щось нове, оригінальне. Приміром, письменник, спостерігаючи різних людей різних ситуаціях, виділяє типові їх властивості, уловлює у тому характері, вчинках і праці риси майбутнього персонажа і, узагальнюючи ці риси, створює типовий образ. Виокремлюючи, порівнюючи різні прийоми, ведення уроків і результату, які виходять залежно від різних умов, вчитель виробляє найефективніші засоби навчання і оволодіває педагогічним майстерністю.
Ніяка окрема здатність може бути достатньої для успішного виконання діяльності. Треба, щоб в людини було багато здібностей, які перебували у сприятливому поєднанні. Якісна своєрідне поєднання здібності, необхідні успішного виконання будь-якої діяльності, називається обдарованістю. [35]
Обдарованість переважно визначається трьома взаємопов'язаними параметрами: випереджаючим розвитком пізнання, психологічним розвитком та фізичними даними.
Пізнання: обдаровані діти здатні займатися кількома справами відразу – здібності в трирічному віці стежити одночасно за двома або як що відбуваються навколо подіями. Обдарованих дітей у ранньому віці відрізняє здатність простежуватипричинно – слідчі зв'язку й робити відповідні висновки. Ця здатність є основою багатьох інтуїтивних стрибків (перескакування через етапи) і властива виключно обдарованих дітей. Вони зазвичай мають відмінну пам'ять, що базується у ранній мови і абстрактному мисленні. Їх відрізняє здатність класифікувати ікатегоризировать інформації і досвід, вміння широко користуватися нагромадженими знаннями. Їхній нахил до класифікації і категоризації ілюструється і коханим захопленням, властивою обдарованих дітей, - колекціонуванням.
Талановиті діти легко виходить із пізнавальної невизначеністю. У цьому труднощі не змушують їх відключатися. Вони із задоволенням сприймають складні і довгострокові завдання й терпіти що неспроможні, коли він нав'язують готовий відповідь.Одаренного дитини вирізняє та підвищена концентрація увагу чимось, завзятість у досягненні успіхів у сфері, яке йому цікаве.
У сфері психосоціального розвитку обдарованим талановитою дітям властиві такі риси. Дуже розвинуте почуття справедливості що з'являлось дуже рано. Особисті системи цінностей у маленьких обдарованих дуже широкі. Вони гостро сприймають громадську несправедливість, встановлюють високі вимоги й оточуючим, і жваво відгукуються на правду, справедливість гармонію і природу.
Зазвичай діти від двох до п'яти що неспроможні розвести чітко реальність, і фантазію, особливо яскраво виявляється у обдарованих. Вони здаються настільки примхливі в словесному розфарбуванні та розвитку власних фантазій, настільки зживаються із нею, буквально "купаючись" в живому уяві. Через який чимало років чимало їх як у роботі, і у життя зберігають елемент гри, винахідливість і творча підхід – якість, що стільки дали людству й у матеріальному, й у естетичному розвитку.
Для обдарованих, зазвичай, характерні перебільшені страхи, оскільки вони можуть уявити безліч небезпечних наслідків. Вони також надзвичайно сприйнятливі донеречевим проявам почуттів оточуючими і вельми піддаються мовчазної напрузі яка виникає навколо них.
Обдаровані діти часом страждають від деякого соціального неприйняття із боку однолітків, але це викликає у них негативне сприйняття себе, що підтверджує чимало досліджень. Найбільш корисним з погляду формування здорового самосприйняття і почуття повноцінності є спілкування із обдарованими дітьми, причому найбільш раннього віку. Сім'ї, де прийнято допомагати одне одному і де батьки, брати і разом займаються усіма справами, як і зміцнює позитивне самосприйняття кожної дитини.
Фізичні характеристики: існують двасоперничающих стереотипу фізичних характеристик обдарованих. Перший – це худий, маленький, блідий "книгоїд" в окулярах. Іншої ж – висунутий Тоді терміном у його монументальної роботі "Вивчення генія" в 1925 року – каже нам, що обдаровані діти вища від, міцніше, здоровішим і гарніше, ніж їх ординарні однолітки. Хоча другий образ краще першого, обидва досить далекі від істини. Дослідження Терміна показали, що фізичні характеристики обдарованих так само різноманітні, як і держава самадети.[36]
Помічено, що талановитих дорослих людей відрізняє дуже високий енергетичний рівень культури й досить низька тривалість сну. Та лише талановитим дорослим властиве? Батьки що неспроможні взяти зрозуміли, що вони роблять негаразд, коли педіатр каже їм, що й новонароджений дитина повинна спати двадцять годин на добу.Измученним матусям та татам здається, що вона двадцять годин не спить. Це, звісно, перебільшення, та більшість опитаних батьків стверджують, що й обдаровані діти у дитинстві спали менший прибуток і зарано відмовилися від денного сну. Руки дитини потребують тренуванні й у масі можливостей попрактикуватися у цьому чи іншому справі. Різати чи клеїти то, можливо значно складніше, ніж вичитати чи складати, описати то, можливо складніше, ніж читати або говорити. Таканеравность тоді як нормами розвитку часто веде до подразнення і до зростання залежності у поведінці дитини. Упорядкування ранніх програм навчання для обдарованих потрібно точна індивідуалізація, про те, аби запобігти відразу основним навичок, що може залишитися в дитини протягом усьогожизнь.[13]
Усе сказане вище пропонує стисле опис лише небагатьох граней обдарованості. Тут згадані такі, про які найчастіше повідомляють дослідники і батьки, характеризуючи обдарованих із якими зіштовхуються.
>Углубленние дослідження наступних років призвели до того, що вони визнані види обдарованості стали розглядатися диференційовано. Це у виникненні нових концепцій інтелектуальної і творчого обдарування. Однією з визнаних є теорія множинності видів інтелекту. Відповідно до цієї теорії немає якогось єдиного інтелекту. Є сім видів. До них належать такі:
Лінгвістичний інтелект здатність використовувати мову у тому, щоб створювати, стимулювати пошук чи інформацію ( журналіст, письменник, поет).
Музичний інтелект здатність виконувати, складати музику (композитор).
>Логико-математический інтелект здатність досліджувати категорії, стосунки батьків та структури шляхом маніпулювання об'єктами чи символами, знаками і експериментувати упорядкованим чином (математик, учений).
>Пространственний інтелект здатність представляти, сприймати об'єкт і маніпулювати їм у умі, сприймати і створювати зорові чи просторові композиції (архітектор, інженер, хірург).
>Телесно-кинестезический інтелект здібності формувати і використовувати рухові навички він, виконавському мистецтві, ручному праці (танцівниця, спортсмен, художник).
Особистісний інтелект має дві сторони, які можуть розглядатися окремо. Цеинтроличностний іинтерличностний інтелект. Перший є здатністю управляти своїми почуттями, розрізняти, аналізувати їх і використання цієї інформації своєї діяльності. Другий термін є здатність помічати і розуміти потреби й наміри іншим людям, управляти їх настроєм, передбачити поведінки у різних ситуаціях (педагог, психотерапевт).
Встановлення видів відомих обдарованості і деяких видів інтелекту поГарднеру показує, що вже майже збігаються. Повне збіг відзначається міжпсихомоторной обдарованістю ікинестезическим інтелектом. Цей вид обдарованості добре відомий – психологія спорту. Є ціла мережу навчальних закладів, розвивають ці здібності, - спортивні зі школи і гуртки, балетні студії, і т. п.
Художня обдарованість цей вид обдарованості підтримується розвивається у спеціальних школах, гуртках, студіях. Він передбачає високі досягнення у галузі художньої творчості й виконавського майстерності музикою, живопису, скульптурі, акторські здібності. Один із серйозні проблеми у тому, щоб у загальноосвітньої школі зізнавалися і поважалися ці здібності. Ці діти приділяють чимало часу, енергії вправ, досягнення майстерності у сфері. Але вони залишається мало можливостей на шляху успішної навчання, часто потребують індивідуальних програмах по шкільним предметів, у сенсі з боку вчителів, однолітків.
Загальна інтелектуальна і академічна обдарованість було розглянуто раніше. Головним і те, що з обдарованістю цього виду швидко опановують основними поняттями, легко запам'ятовують і зберігають інформацію. Високорозвинені здібності переробки інформації дозволяють процвітати у багатьох областях знань. Дещо інший характер має академічна обдарованість, яка проявляється у успішності навчання окремим навчальним предметів і є приватної, виборчої. Ці діти можуть показувати результати за легкістю, глибині, швидкості, просуванні – у математиці чи іноземною мовою, фізиці чи біології і часом матиневажную успішність з предметів, що ними негаразд легко. Виражена вибірковість устремлінь у досить вузької області будують проблеми, у школі, і у ній. Батьки та їхні вчителі бувають були незадоволені тим, що вона не навчається однакова добре з усіх предметів, відмовляються визнавати його обдарованість і пробують знайти змогу підтримки та розвитку спеціальних обдарувань.
Математична обдарованість психолог В.А.Крутецкий всебічно вивчав дітей із цим виглядом обдарованості і виявив структуру математичних здібностей. У неї ввійшли такі компоненти:
Одержання математичної інформації, здатність до математичного матеріалу, схоплюванню формальної структури завдання.
Переробка математичної інформації. У неї входить:
- спроможність до логічному мисленню і мислити математичними символами;
- здатність до швидкого широкому узагальнення математичних об'єктів, відносин також дій;
- спроможність до згортання процесу математичного міркування і системи відповідних дій, здатність мислити згорнутими структурами;
- гнучкість розумових процесів в математичної діяльності;
- прагнення ясності простоті, ощадливості і раціональності рішень;
- спроможність до швидкою і вільної перебудові спрямованості розумового процесу, переключення з прямого на зворотний хід думок;
- зберігання математичної інформації. Математична пам'ять, узагальнена пам'ять на математичні відносини, типові характеристики, схеми міркування і доказів, на методи вирішення завдань та організаційні принципи підходи до ним;
- загальний синтетичний компонент. Математична спрямованість розуму.
Творча обдарованість особливо було виділено вид обдарованості як знана творча. Одні фахівці вважають, що творчість, креативність є невідворотним елементом всіх видів обдарованості, які можуть бути окремо від творчого компонента. Так А.М.Матюшкин наполягає у тому, що є лише одне вид обдарованості – творчий. Якщо ні творчості, безглуздо говорити про обдарованість. Інші дослідники відстоюють правомірність існування творчого обдарування як окремого самостійного виду. Один із точок зору така, що обдарованість породжується чи здатністю продукувати, висувати нові театральні ідеї, винаходити, або ж здатністю блискуче виконувати, використовувати те, що зібрано.
Разом про те дослідження свідчать, що з творчою спрямованістю нерідко мають ряд поведінкових характеристик, що їх виділяють і який – на жаль, викликають аж ніякнеположительние емоції в учителів і оточуючих людях. Відсутність уваги до місцевих умов і авторитетів. Великанезависимоcть в судженнях, тонке відчуття гумору, відсутність уваги порядок і "посадовий" роботи, яскравий темперамент. Доцільність виділення творчого обдарування як окремого виду залежить від того, що стандартні навчальні програми розвитку й навчальний процес дають мало можливостей його прояви йразвития.[3]
Нині диференціація по аспектам інтелектуальної і творчоїодаренности йде далі. У зв'язку з цим варто згадати про поглядахБ.М.Телова, який заперечував проти уявлення про те, що висока обдарованість лише у області супроводжується зниженнямодаренности за іншими областях. Він підкреслював, що "талант як такої багатогранний", і вважав, що ні про існування різниходаренностей має йти розмова, йдеться про широті самої обдарованості. Він: "можливість успішно діяти у різних галузях пояснюється, передусім, наявністю деяких загальних моментів обдарованості, які мають значення до різних видівдеятельности".[42]
У сучасному психології прикладом підходи до багатобічності обдарування є концепція До. Тейлора. Спочатку були дві хіба що полярні області – академічна та творча обдарованість. Потім творча обдарованість розпалася на вісім видів; вони можуть з'являтися в продуктивному мисленні, прийняття рішень, прогнозування, спілкування, планування, втілення чи виконання рішень, побудова взаємовідносин, розсуд можливостей. Останні три таланту в термінології До. Тейлора істотно у тому, аби навести ідеї на дію. Прояв таланту трактується досить вузько. Наприклад, спілкування розуміється, як вміння висловлювати свої і почуття те щоб вони були зрозумілі іншими; розсуд можливостей передбачає вміння виявляти можливості та "взаємини приховані з інших людей.
Відповідно до концепції багатогранності таланту все таланти може бути притаманні одній людині. З огляду на різного рівня виразності вони є неповторний профіль. У той самий час кожен із талантів може бути найважливішої особливістю і основним каналом реалізації індивідуальнихвозможностей.[29]
Один із визначень соціальної обдарованості говорить, що ця виняткова здатність встановлювати зрілі конструктивні стосунки з на інших людей. Таке, цілісне, власне, визначення проіснувало недовго, оскільки очевидний комплексний характер цієї здібності. Вирізняють такі структурні елементи соціальної обдарованості, як соціальна перцепція,просоциальное поведінка, моральні судження, організаторські вміння тощо.
Соціальна обдарованість постає як передумова успішності у кількох областях. Вона припускає наявність здібності розуміти, любити, співпереживати, жити із іншими, що дозволяє слугувати гарним педагогом, психологом, психотерапевтом, соціальним працівником. Отже, поняття соціальної обдарованості охоплює широку область проявів, що з легкістю встановлення й високим якістю міжособистісних відносин. Ці особливості дозволяють бути лідером, тобто виявляти лідерську обдарованість.
Соціальна обдарованістьотличительна від інтелектуальної, хоча засвідчили, що вона потребує розумового розвитку вищесреднего.[31]
Виділення багатьох видів обдарованості служить важливою метою – привернути увагу дедалі ширшому спектру здібностей, які мають здобути визнання й можливості у розвиток.
Зрозуміло, різницю між видами обдарованості що неспроможні розглядатися не враховуючи мотивації, сформованій самооцінки, інших індивідуальних особливостей, від яких реалізація здібностей.
Перелічені види обдарованості виявляються по – різного і зустрічають специфічні бар'єри по дорозі свого розвитку на залежність від індивідуальних особливостей і своєрідності оточення дитини.
