Тема 6. Управління персоналом у системі сучасного менеджменту

Важливим елементом продуктивних сил є люди з їхнім рівнем освіти, й майстерності. У теорії менеджменту використовується значна кількість термінів відносно людей, Персонал – це сукупність працівників організації (постійних і тимчасових, кваліфікованих і некваліфікованих), що працюють за наймом та мають трудові відносини з роботодавцем.

Персонал організації характеризується: кількістю, структурою, професійною придатністю та компетентністю.

Виділяють такі види персоналу: залежно від виконуваних функцій (керівники, спеціалісти, службовці, робітники), за професіями та спеціальностями, за рівнем кваліфікації, за стажем. Існує також поділ персоналу за змістом праці (фізична, розумова), за статтю, за національністю, за належністю до партій чи громадських організацій (партійний, безпартійний), за сімейним станом, за рівнем життя, за ознакою прогресивності (передова частина, середня частина, відстала частина), за ставленням до власності (за наймом, співвласник) тощо.

Управління персоналом – постійний процес вирішення проблем комплектування організації персоналом відповідної якості і кількості, що вимагає виконання певних завдань: набір, підбір, управління кар'єрою та мотивацію організації. Набір працівників – це система заходів, які здійснює організація з метою залучення кандидатів певної кваліфікації і кількості для досягнення поставлених цілей. Набір починається із пошуку кандидатур на заміщення вакантних місць відповідно до їх вимог та створення необхідного резерву кандидатів на всі посади і робочі місця. При цьому потрібно враховувати рух персоналу, а саме: вихід на пенсію, звільнення у зв'язку з закінченням договору про найм; розширення сфери діяльності організації. Методи набору можуть бути активними та пасивними.

Активними користуються тоді, коли попит на робочу силу, особливо кваліфіковану, перевищує її пропозицію. У випадку перевищення пропозиції над попитом користуються пасивними методами. Джерела набору персоналу поділяються на зовнішні (серед фахівців, не пов’язаних раніше трудовими відносинами з організацією) та внутрішні (серед співробітників організації).

Процес підбору кандидатів і вивчення їх відповідності функціональним обов'язкам передбачає наступні етапи: попередня відбірна бесіда, заповнення бланка заяви та анкети претендента на посаду, бесіда з питань наймання (співбесіда з кандидатом), тестування, перевірка рекомендацій і послужного списку, медичний огляд, прийняття рішення про прийом.

Процес здіснення кадрового менеджменту також включає адаптацію персоналу, його професійний розвиток, управління кар’єрою, оцінювання результатів діяльності персоналу, управління плинністю кадрів в організації, регулювання умов праці, управління безпекою персоналу та трудовою дисципліною, організацію звільнення працівників тощо.

Тема 7. Сучасна система маркетингу

Маркетинг (від англ. market — ринок, торгівля, продаж, комерційна діяльність; за іншою версією — результат контамінації слів market getting — завоювання ринку) — термін, що виник на початку ХХ ст. у США. Наприкінці 60-х років маркетинг стає відомим у Європі, а у 80-х роках — і в колишньому СРСР.

Заслуга визначення маркетингу як провідної функції підприємства, а створення цільової групи споживачів — як специфічної роботи менеджера, належить Мак-Корміку (1809—1884 рр.) з Міжнародної компанії прибиральних машин. Комплексне визначення маркетингу також належить американцям Р. Батлеру та А. Шоу: вони назвали маркетинг комбінацією чинників, що їх необхідно враховувати, організовуючи роботи, які мають характер продажу, або діяльність, що сприяє продажу. П. Черрінгтон визначив маркетинг як науку, що пов’язана з розподілом товарів на шляху від виробника до споживача.

Відомо багато визначень маркетингу, кожне з них указує на суть того чи того його різновиду. Об’єднує всі ці визначення концептуальне розуміння маркетингу. Згідно з ним маркетинг — це інтегрована, орієнтована на споживача і прибуток фірми філософія бізнесу за умов конкуренції

Маркетинг орієнтується на «створення» задоволених споживачів як на необхідну передумову одержання прибутку та перемоги в конкурентній боротьбі. Тоді як інші підрозділи та функції фірми орієнтовано на її внутрішні потреби та проблеми, маркетинг орієнтовано назовні — на споживачів, перспективи, конкурентів, розширення сфери діяльності.

Знання теорій потреб, їх класифікації особливо важливі в сучасних концепціях маркетингу, оскільки нині потреби стали головним ринковим орієнтиром маркетингової діяльності.

Цінності — це важливі й значущі з погляду людини предмети, дії, спосіб життя, це загальні переконання, віра в те, що добре, що погано, що є суттєвим або несуттєвим у житті. Цінності визначаються культурою суспільства, організації чи окремої людини й існують у вигляді відповідних систем.

Побажання (запити) — це потреби, які набрали специфічної конкретної форми відповідно до системи цінностей індивіда. Якщо потреби мають передекономічне походження, то побажання людей залежать від поведінки підприємців, тобто можуть бути сформовані ними. Побажання можна трактувати як у вузькому (попит на конкретні товари й послуги), так і в широкому сенсі цього слова.

Попит — це побажання споживача з урахуванням його реальної купівельної спроможності. По суті, саме з цим поняттям повсякденно має справу підприємець, розв’язуючи тактичні й оперативні маркетингові завдання.

Існують такі види попиту: негативний; нульовий; спадний; непостійний; латентний; повноцінний; оманливий; ажіотажний; небажаний (нераціональний); повсякденний (перманентний); особливий; інфляційний.

Товар — це все те, що може задовольняти потреби, побажання чи попит і пропонується ринку з метою привертання уваги, придбання, використання чи споживання (вироби, послуги, ідеї, види діяльності тощо).

Специфічним різновидом товару є послуги. Їх особливості такі: нематеріальність; можлива зміна якості в часі; невіддільність від постачальника; неможливість зберігання (накопичення запасів).

Вартість — це комплексне поняття, яке включає споживчу корисність (набір функціональних можливостей товару) і вартість споживання. Грошовим виразом вартості товару є його ціна.

Задоволення — це вибір конкретного товару споживачем із сукупності подібних до нього товарів. Вибраний товар мусить мати найвище з-поміж усіх інших значення функцій корисності й забезпечувати досягнення високого рівня задоволення потреб.

Маркетингова комунікація — комплекс заходів інформаційної діяльності, спрямований на те, щоб переконати споживача шукати й купувати продукцію фірми, стимулювати його купівельну активність. Як правило, цей комплекс об’єднує рекламу, пропаганду (public relations), стимулювання збуту та персональний продаж. Розподіл — узгоджене, систематизоване розміщення, доставка та реалізація товарів на конкретному ринку.

Ринок — інститут чи механізм, який об’єднує продавців та покупців, коли одні хочуть і спроможні купити, а інші — заінтересовані в продажу товарів та послуг. Суб’єкти маркетингу — це підприємства, організації чи окремі особи, між якими існують маркетингові зв’язки.

Принципами маркетингу є: свобода вибору цілей і стратегій функціонування та розвитку; обернення до споживача; спрямованість на кінцевий результат; комплексний підхід до вирішення маркетингових проблем; оптимальне поєднання централізації та децентралізації; активна політика; науковий підхід до вирішення маркетингових проблем; гнучкість у досягненні поставлених цілей; вартісність; наявність відповідної інфраструктури та фахівців.

Загальним завданням маркетингу є одержання обґрунтованих відповідей на запитання: хто?... споживачі, постачальники, посередники, конкуренти; що і скільки?... продукувати, продавати; коли і як?... продукувати, рекламувати, продавати; за скільки (за яку ціну)?... пропонувати товари; навіщо?... створювати фірму, розширювати виробництво.

Відтак основні стратегічні завдання маркетингу полягають: у розробці маркетингових стратегій; визначенні й освоюванні цільових ринків; створенні нових товарів, розвитку комунікаційних і розподільних систем; розробці маркетингових програм; формуванні побажань споживачів.

Основними тактичними завданнями маркетингу є: визначення величини попиту, місткості ринку; організація робіт зі створення нової продукції; планування та координація виробничо-збутової діяльності; організація й управління системами розподілу та збуту продукції; реалізація маркетингової політики просування; реалізація маркетингової цінової політики; здійснення заходів з маркетингової комунікації; контроль та аналіз маркетингової діяльності тощо.

Основними функціями маркетингу є: комплексне вивчення ринку та проблем, пов’язаних з маркетингом; узгодження параметрів, характеристик і цін на товари з побажаннями споживачів; планування розподілу та збуту товарів; фізичний розподіл продукції; забезпечення комунікаційних зв’язків; реалізація угод; посттрансакції (сервіс, налагоджування, зворотний зв’язок).

Основними видами маркетингу є такі: продуктовий маркетинг, споживчий маркетинг, змішаний маркетинг; маркетинг споживчих товарів, маркетинг ідей суспільного характеру, маркетинг місць, маркетинг організацій; торговий маркетинг, стратегічний маркетинг, тактичний маркетинг, оперативний маркетинг; макромаркетинг, глобальний маркетинг.

Відомі також прямий маркетинг (без посередників), телевізійний маркетинг (зв’язок зі споживачами здійснюється за допомогою телепередач), поштовий маркетинг (з використанням засобів поштового зв’язку), маркетинг за каталогами (реклама і пропонування товарів здійснюються через спеціальні каталоги).

Система засобів маркетингу ‒ це сукупність заходів та методів, конкретного інструментарію, який використовується фірмою для розв’язання відповідних ринкових завдань. З кінця 50-х років систему засобів маркетингу називають «маркетинговою сумішшю» (marketing-mix). З кінця 70-х років усі можливі елементи цієї суміші було об’єднано в чотири групи (концепція «4Р»): product — продукт, товар; place — місце розподілу; promotion — просування, комунікації; price — ціна. Нині цю концепцію доповнено ще кількома «Р», зокрема: people — люди (споживачі, персонал фірми); personal selling — персональний продаж; package — упаковка.

Навколишнє середовище маркетингу — це сукупність факторів, сил та умов, під впливом яких визначається предмет та об’єкт маркетингу, створюється система його засобів, формується їх структура. Це сфера, що в ній відбувається маркетингова діяльність суб’єкта господарювання. Маркетингові дослідження навколишнього середовища — головна передумова успішного маркетингу. Основне завдання дослідження навколишнього середовища — досягнення тривалого балансу інтересів підприємства та інших ринкових суб’єктів, що діють на тлі відповідних сил та умов, ліквідація суперечностей між ними за рахунок використання контрольованих факторів. У зв’язку з цим важливим є врахування співвідношення успіхів і невдач підприємства щодо досягнення цілей своєї діяльності, процесу адаптації (пристосування маркетингової стратегії і тактики), організації зворотного зв’язку.