«В небi свiтанку всi барви...»

Пiдйом, що тривав близько трьох годин, позаду. Останнiй, шостий осередок цивiлiзацiї у виглядi кiлькох халабуд пропонує, крiм гарячих напоїв, ковдри й килими напрокат. I тi мають чималий попит! Змерзлi туристи розсаджуються на скелях, загорнувшись, хто у що змiг, i нагадуючи напиндючених горобцiв. Ми з Хiш’ямом беремо з них приклад, влаштувавшись на скелi за три кроки вiд стометрового урвища.

Ми на вершинi священної гори Мойсея (арабською — Джебель-Муса), 2285 метрiв над рiвнем моря. Три з половиною тисячолiття тому тут спiлкувався Господь iз пророком Мойсеєм. Читаємо у Старому Завiтi: «I промовив Господь до Мойсея: «Напиши собi слова, бо згiдно iз цими словами склав Я Завiт iз тобою та з Iзраїлем. I був вiн там з Господом сорок день i сорок ночей, хлiба не їв i води не пив; i написав на таблицях слова Завiту, Десять Заповiдей. I сталося, коли сходив Мойсей iз гори Синай, а обидвi таблицi свiдоцтва в Мойсеєвiй руцi при сходi його з гори, що Мойсей не знав, що лице його стало променiти, бо Бог говорив з ним». (Книга Виходу, 34:29).

Скiльки часу минуло вiдтодi... Змiнилося все, але не цi суворi гори, не людськi пристрастi й не Десять Заповiдей.

Усi довкола мерзнуть i нетерпляче чекають, коли ж настануть тi 05:50. Аж ось починається дiйство. Спочатку небо рожевiє, потiм свiтлiшає, а за кiлька хвилин розвиднюється. Люди тiшаться, бо нарештi перестали почуватися загубленими в темрявi. Та це ще не все. Лише тепер над нерiвним краєм гiрського хребта на сходi з’являється верхнiй краєчок червоного сонця... Всi завмерли — воно наче вагається... I ось свiтило, як м’ячик, вискакує з-за гiр. Йому щиро усмiхаються i радiють, мов тi звiрятка в казочцi Чуковського про вкрадене сонце. Поступово яскравi променi висвiтлюють грандiозну панораму Синаю: на 360 градусiв — лише гори, гори до самого обрiю...

Однак довго насолоджуватись краєвидами не вдається — час iти донизу. Вертаємося вже iншим шляхом — здається, саме його називають дорогою Мойсея i саме вона насправдi призначена для прощi. «Стежина» з 3700 гранiтних сходинок веде вiд монастиря ущелиною круто вгору, крiзь двi мурованi арки — нижнi «Ворота сповiдi» i «Ворота вiри». Там «правильний» паломник скине взуття, як колись Мойсей перед Богом, i босим подолає решту пiдйому. Ми ж дорогою Мойсея, навпаки, спускаємося, та й це дуже нелегко. Сходинки крутi, їх так багато... Пiд кiнець колiна тремтять вiд напруги. Але ось у долинi вже видно твердиню православ’я.

Монастир святої Катерини

Вiддаленiсть i високi гранiтнi мури впродовж пiвтора тисячолiття захищали — й захистили! — найдавнiший християнський монастир iз його найбагатшою в свiтi колекцiєю iкон i стародавнiх манускриптiв вiд пограбування та руйнацiй, iконоборства та походiв хрестоносцiв. Каплиця над коренем Неопалимої Купини з’явилася тут ще у 330 роцi стараннями святої Єлени, матерi вiзантiйського iмператора Константина, але власне монастир датується VI столiттям. Саме тодi, 530 року iмператор Юстинiан I збудував храм Преображення, а для захисту вiд нескiнченних нападiв розмiстив на територiї монастиря гарнiзон та звiв високi мури, перетворивши обитель на потужну фортецю.

За правдивим переказом, сам пророк Магомет обдарував синайських монахiв своїм заступництвом, надавши їм охоронну грамоту. Нинi в обителi зберiгається лише її копiя — оригiнал вивезений у Стамбул одним iз султанiв-колекцiонерiв. Пiсля завоювання Єгипту арабами у 640 роцi обитель лишилася тут єдиним осередком християнства. Але продовжувала розвиватись i збагачуватися за рахунок численних прочан, художникiв, письменникiв, VIP-гостей i, звичайно, туристiв.

Монастир належить до так званої Синайської Архiєпископiї, пiдлеглої Вселенськiй Патрiархiї. Монахи, переважно греки, живуть за уставом святого Василя Великого. До їхнiх обов’язкiв здавна входить i опiкування багатющою бiблiотекою, де зберiгається понад 3 тисячi манускриптiв, — другою за розмiрами пiсля Ватиканської.

Головна споруда комплексу — базилiка Преображення. Її розкiшний iнтер’єр прикрашений рiзьбленим iконостасом ХVII столiття i численними давнiми панiкадилами й лампадами. Вiн просто перенасичений iконами та iншими релiквiями, головна з яких — мощi святої Катерини. На внутрiшнiй стiнi вiвтаря мерехтить величезна мозаїка «Преображення», ровесниця храму. Правду кажучи, осягнути все це багатство не вдається — безперервний потiк туристiв пiдштовхує вперед. Якщо лишається час, можна вiдвiдати музей «Свята ризниця» й оглянути унiкальну колекцiю предметiв християнського мистецтва.

Територiя монастиря — то заплутаний лабiринт подвiр’їв, споруд рiзних стилiв, вiку та призначення, галерей, балконiв i сходiв. У двориках ховаються й невеличкi, але всесвiтньо вiдомi святинi — колодязь Мойсея та зелений кущ Неопалимої Купини, рiзновид чорної ожини, який росте тут тисячi рокiв.

Ось i все. Небагато встигаєш за короткий час екскурсiї. Хоча...

Пiсля прощi її учасники буквально падали з нiг, але всi одностайно погодилися: «Я б нi на що не промiняв цього свiтанку». Сходження зачепило за живе. Вразив саме стан перебування «поза часом». Ми не просто чемно-байдужо оглянули бiблiйнi мiсця, а вiдчули їх на своїй шкiрi у прямому сенсi слова. Так, змерзли й втомилися, зате це був наш свiтанок, ми його заслужили. Таких емоцiй, якi викликав довгоочiкуваний схiд сонця над горами незвичайних обрисiв, не домiгся б вiд нас i найдосвiдченiший гiд там, унизу.

Синаю вдалося-таки, бодай трiшечки, змiнити щось у нас…

Ключові поняття та терміни: Туристичні ресурси Близькосхідного макрорегіону. Розвиток туризму. Туристичні країни Близькосхідного макрорегіону: Бахрейн, Йорданія, Ліван, Оман, Саудівська Аравія, Сирія, Об’єднані Арабські Емірати. Туристичний потенціал Єгипту як провідної туристичної країни Близькосхідного макрорегіону.

Контрольні запитання

?	Дайте загальну характеристику туристичних ресурсів Близькосхідного макрорегіону.
?	У чому виявляються особливості розвитку туризму в Близькосхідному макрорегіоні?
?	Охарактеризуйте туристичні ресурси і розвиток туризму в країнах Близькосхідного макрорегіону.
?	Які особливості вирізняють туристичні ресурси Йорданії?
?	Чим вирізняється Саудівська Аравія як центр туризму?
?	Що Вам відомо про Сирію як центр туризму Близькосхідного макрорегіону?
?	Охарактеризуйте туристичний потенціал Об’єднаних Арабських Еміратів.
?	Що вирізняє Єгипет як один з центрів міжнародного туризму?
?	Розкрийте особливості географічного положення Єгипту.
?	Охарактеризуйте соціально-економічний розвиток Єгипту.
?	Назвіть основні об’єкти туристичного інтересу та визначте складові туристичного іміджу Єгипту.
?	Розкрийте специфіку політичного та адміністративно-територіального устрою Єгипту.
?	Яким чином особливості історичного розвитку Єгипту впливають на розвиток туризму в цій країні?
?	Охарактеризуйте найважливіші туристичні центри Єгипту.

Література

1. Алексеев Б. В. Вся Азия: Географический справочник / Алексеев Б. В. – М.: АСТ, 2003.– 311 с.

2. Беляков В. В. Египет: Путеводитель / Беляков В. В. – М.: Вокруг света, 2006. – 192 с.

3. Воскресенский В. Ю. Международный туризм: Учеб. пособие / В. Ю. Воскресенский. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2008. – 463 с.

4. Головченко В., Кравчук О. Країнознавство: Азія, Африка, Латинська Америка, Австралія і Океанія: Навчальний посiбник / Головченко В. I. Кравчук О. – К.: Нiчлава, 2006. – 336 с.

5. Драчева Е. Л., Яворская А. О., Христов Т. Т. Страноведение. Испания, Кипр, Турция, Египет / Драчева Е. Л., Яворская А. О., Христов Т. Т. – М.: Книгодел, МАТГР, 2007. – 324 с.

6. Зеленев Е. И. Мусульманский Египет: Учеб. пособие / Зеленев Е. И. – СПб.: Издательство С.-Петербургского ун-та, 2007. – 370 с.

7. Iгнатьєв П. М. Країнознавство. Країни Азії: навчальний посiбник для вузiв / Iгнатьєв П. М. – 2-е вид. – Чернiвцi: Книги-XXI, 2006. – 423 с.

8. Кужель Ю. Л., Яворская А. О., Христов Т. Т. Страноведение. ОАЭ, Япония, Китай / Кужель Ю. Л., Яворская А. О., Христов Т. Т. – М.: Книгодел, – 2008. – 260 с.

9. Филоник А. О. Египет: в тисках экополитики / Филоник А. О. // Азия и Африка сегодня. – 2009. - №8.

10. Чекулаева Е. О. Столицы мира / Чекулаева Е. О. – М.: АСТ: Астрель, 2002. – 522 с.

11. Шумов С. А., Андреев А. Р. Сирия: История, народ, культура / С. А. Шумов, Андреев А. Р. – М.: Евролинц, 2003. – 238 с.