2. Вивчення літературної географії Житомирщини

2. Кожна область відзначається певними історичними і літератур­ними пам'ятками. Багато пам'ятних місць є і на Житомирщині.

У 1649 році тут зі своїми полками в с. Паволоч (нині Попільнянський район) перебував Богдан Хмельницький; на Полісся поширило­ся повстання гайдамаків 1768 року (Коліївщина); у м. Новограді-Волинському у 1823 році організувалось найлівіше крило декабристів - «Союз об'єднаних слов'ян», очолюване братами-офіцерами П. і А. Борисовими.

З почуттям гордості називає кожен житомирянин ім'я уродженця Житомира - героя Паризької комуни Я. Домбровського, видатного ро­сійського полководця М. Кутузова, що певний час жив у м. Горошки (нині Володарськ-Волинський), славного земляка з Чуднівського ра­йону Г. М. Вакуленчука - учасника збройного повстання на панцерни­ку «Потьомкін».

Як приємно послухати юнака або дівчину, які в розмові чи диспуті виявляють глибокі знання місцевого літературного матеріалу.

Вивчення літературної географії своєї місцевості ставить мету: поглибити і розширити знання учнів з літератури, вихо­вувати їх на кращих традиціях рідного краю, популяризувати культурні надбання серед населення, збирати нові дані про письменників - земляків і тих, хто тимчасово перебував у нашій області.

Потрібно ознайомлювати студентів з місцевими літературними фактами, екскурсії в облас­ний краєзнавчий музей для вивчення культурних цінностей; бесіди про твори та читацькі конференції по книгах місцевих письменників або тих, хто був зв'язаний з нашим краєм; виготовлення ілюстративних альбомів, стендів, таблиць, карт, реферати на основі місцевого літературного матеріалу і створення в шкільному одичному кабінеті мови літератури куточка «Літературна Житомирщина»; випуск літературних і радіогазет до пам'ятних літератур­ні організація художніх літературних вечорів видатним письменникам, діяльність яких проходила на Поліссі, зустрічі з письменниками-земляками. Зібрано багато цікавих літературно-краєзнавчих фактів про зв'язки з Житомирщиною Т.Г. Шевченка. Під час вивчення життєвого і творчого шляху поета, а також його поеми «Гайдамаки» поет перебував на Волині.

По закінченні Академії мистецтв у 1845 році молодий Шевченко працював у Київській археографічній комісії. Виконуючи завдання комісії, він восени 1846 р. відвідав Київщину, Поділля і Волинь.

У Житомирському обласному архіві виявлено два розпоряджен­ня київського генерал-губернатора Бібікова, де вказано коло завдань і повноважень Т. Г. Шевченка під час поїздки по Волинській губернії.

Тарас Григорович проїхав через Васильків, Білу Церкву, Сквиру, Липовець, побував у Кам'янці-Подільському, Почаєві, Кременці, Бе­рестечку, Дубно, Острозі, Корці, Новограді-Волинському, Житомирі. В Житомирі він затримався найдовше. Причину перебування поета на Житомирщині треба вбачати в його давньому і глибокому інтересі до народних повстань, зокрема до гайдамаччини.

Під впливом вражень від Волині в роки заслання Шевченко напи­сав поему «Варнак» та однойменну повість. Про Полісся великий Ко­бзар згадує також у поемах «Петрусь», «Княжна», «Відьма».

Дбайливо збирав поет дані про Семена Палія. У 1702 році Палій розбив під Бердичевом польське військо, але гетьман Мазепа садо­вить героя у бердичівську в'язницю, а потім висилає у Сибір. Згодом Петро І звільнив Палія з ув'язнення, і він брав активну участь у боях зі шведами під Полтавою. В альбомі поета 1846-1850 років є запис пісні про Семена Палія і гетьмана Мазепу («Під городом під Солидоном»). На основі вивчення історичних фактів Шевченко пізніше змалював образ Семена Палія у відомій поезії «Чернець».

На Житомирщині є літературно-меморіальні музеї Оноре де Бальзака (в с. Верхівня Ружинського району) та М. Шпака (в с. Липках Попільнянського району). Крім того, при Новоград-Волинському бу­динку культури є кімната-музей Лесі Українки.

Цікаві історичні відомості про наш край подають старовинні книги «Житомирський могильник», «Нарис історії Волинської землі до кін­ця XIV ст.» Андріашика (видання 1888 р.), «Волинь. Исторические судьбы Юго-Западного края» П. Батюшкова, оригінальне досліджен­ня Вержбицького «Краткое описание города Житомира» та ін. Части­на вказаних книг зберігається в обласній бібліотеці.

В нашому краї в 1897-1898 роках жив і працював у місцевій газеті «Волинь» М. М. Коцюбинський. В одному з листів до дружини письменник писав про свою роботу в ре­дакції: «Будь ця газета з симпатичним напрямком, стій коло неї живі люди, легше було б співробітничати. А то маєш таке почуття, наче сидиш у купі гною, а навколо тебе всякі паразити. Гидко!».

У газеті Коцюбинський вів відділ «Свет и тени русской жизни» Незважаючи на цензурні рогатки, він намагався викривати ці «тіні» буржуазного суспільства. «Часи не ті» - так назвав письменник стат­тю про боротьбу робітників проти мільйонера-заводчика Вороніна. В іншій статтіі - «Шкільна справа» - критикувались недоліки у навчанні дітей, тілесне покарання учнів. Письменник проводив думку про народність мистецтва, про необхідність створення народних театрів з українським репертуаром. У музеї збері­гаються номери газет «Волинь» із зазначеними статтями.

На час перебування в Житомирі припадає знайомство М. Коцю­бинського з російським поетом Г. О. Мачтетом, автором відомої рево­люційної пісні «Замучен тяжелой неволей».

Палко любила Полісся Леся Українка. Тут, на крутих берегах Случі, в Новограді-Волинському, пройшли її вісім дитячих років. На все життя в серці поетеси лишились враження від природи рідного краю, від працьовитого народу, захоплюючі народні казки, пісні, леге­нди. Саме в «найріднішому краї» (тобто Поліссі) пробудилося в неї поетичне слово. В ряді творів — поетичних, прозових і драматичних, написаних у Поліському краї,- вона закликала народ до боротьби з царизмом («Досвітні вогні», «Коли втомлюся я життям щоденним», «Товаришці на спомин», «Давня казка», «Метелик», «Пісні про волю», «Мріє, не зрадь» та ін.).

У музеї зберігаються особисті речі поетеси: інкрустована короб­ка, пенал, чашечка, корсетка, а також унікальні видання її творів. У Новограді-Волинському зберігся і будинок, де народилась і провела своє раннє дитинство наша славна землячка.

Леся наголошує про зв'язки з Полісь­ким краєм Марка Вовчка (згадує в творі «Невільничка»), П. П. Гулака-Артемовського, який учителював у Бердичеві в 1814-1817 роках, С. Васильченка, що навчався в Коростишівській учительській семінарії!

На Житомирщині є чимало місць, пов'язаних з іменами видатних українських і зарубіжних письменників. У Житомирі жили і працювали в другій половині XIX століття польський письменник Ю. І. Крашевський, а також національний герой Польщі, друг і сподвижник Т. Г. Шевченка - революціонер-демократ Сигизмунд Саратовський. Деякий час у селі Верхівня у мастку поміщиці Е. Ганської жив Оноре де Бальзак; про нашу область згадує у своїх творах класик єврейської літератури Шолом Алейхем («Найщасливіший у Кодні», «З базару»).

Дорогі житомирянам імена видатних українських радянських письменників, які жили і творили в нашому краї.

Понад два десятиріччя прожив у Житомирі І. А. Кочерга. Саме тут розквітло самобутнє обдарування драматурга. З-під пера драмату­рга в цей період вийшли широко відомі поеми «Алмазне жорно», «Свіччине весілля», «Фея гіркого мигдалю», цикл «Кооперативні п'єси». У Житомирі жив і працював у 1914-1917 роках О. П. Довженко. В с. Білокоровичах Олевського району в 1915—1923 роках учите­лював С. Тудор.

У м. Овручі на початку 30-х років учителював А. Малишко. Серед розкішної поліської природи в с. Романівці Попільнянського району пройшли дитячі роки М. Т. Рильського. У 1919-1920 ро­ках він учителював у селах Романівка і Вчорайше.

Окреме місце в музеї займають матеріали про нашого земляка поета-партизана М. Шпака (Шпаківського), який загинув від рук гес­тапівських катів у 1942 році. Із затамованим подихом розглядали учні бойові агітлистівки, які герой друкував у підпіллі.

У Житомирі починали літературну діяльність російські радянські письменники Л. Нікулін і О. Безименський. У нашій області побували М. Островський і В. Маяковський.