- •Модуль №3. Хвороби системи крові та ендокринної системи у дітей змістовий модуль №10. Хвороби системи крові у дітей тема заняття. Лімфоми у дітей
- •Актуальність теми.
- •Конкретні цілі:
- •III. Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція)
- •IV. Завдання для самостійної праці під час підготовки до заняття.
- •IV.І Перелік основних термінів, параметрів, характеристик, які повинен засвоїти студент при підготовці до заняття
- •Обсяг досліджень, які необхідні для встановлення діагнозу та визначення стадії лгм
- •А. Тести для самоконтролю:
- •Б. Задачі для самоконтролю
- •Завдання:
- •Основна література
- •Додаткова література
Обсяг досліджень, які необхідні для встановлення діагнозу та визначення стадії лгм
Найменування дослідження |
Мета дослідження |
Анамнез захворювання |
Виявлення В-симптомів |
Фізикальне обстеження |
Виявлення лімфаденопатії, гепатоспленомегалії, змін з боку носоглотки |
Загальний аналіз крові
|
Виявлення характерних гематологічних змін та визначення біологічної активності захворювання |
Білкові фракції, фібриноген, целуропазмін |
Визначення біологічної активності захворювання |
Білірубін, креатинін, АЛТ, АСТ, ЛФ, ЛДГ, сечовина |
Визначення функції печінки і нирок до початку лікування |
УЗД ОЧП та периферічних груп лімфовузлів |
Визначення поширеності ураження лімфоїдної тканини та нелімфоідних органів |
Рентгенівське дослідження ОГК у двох проекціях |
Визначення поширеності ураження лімфоїдної тканини та нелімфоідних органів |
КТ грудної клітини з технікою дослідження легенів та м’яких тканин |
Визначення поширеності ураження лімфоїдної тканини та нелімфоідних органів |
Дослідження вірусів ЕБВ, ЦМВ, герпесу ВІЛ, кандід, токсоплазмозу, аспергілли |
Виявлення можливого етіологічного фактору
|
ЕКГ |
Виявлення змін з боку ССС |
Біопсії ураженого лімфатичного вузла |
Морфологічна верифікація діагнозу ЛГМ |
Пункція кісткового мозку |
Виявлення можливого ураження КМ |
Трепанобіопся кісткового мозку |
Виявлення IV стадії захворювання |
Лікування лімфогранулематозу включає комбінацію поліхіміотерапії з опроміненням ініціально уражених регіонів.
Найбільш ефективними для дітей та одночасно найменш небезпечними з точки зору віддалених наслідків є схеми OEPA/ ОРРА і COPP
Неходжкінські лімфоми (НХЛ)
Це гетерогенна група клональних лімфопроліферативних захворювань, які розрізняються за гістологічною картиною, клінічним проявами та прогнозом.
На долю НХЛ припадає 4-5% щорічно виявлених злоякісних пухлин. Захворювання частіше зустрічається у чоловіків.
Найчастіше захворювання виникає у європеоїдів, рідше за все - у осіб азіатського походження. Для деяких видів НХЛ характерні вузькі географічні особливості: у дітей найвищий рівень захворюваності виявляється на Близькому Сході, ендемічна форма лімфоми Беркітта реєструється виключно в країнах Африки; Т-клітинний лейкоз / лімфома дорослих - в країнах Карибського басейну та в Японії.
Етіологія. Патогенез.
Як і при лейкозі етіологічні фактори НХЛ умовно поділяються на екзогенні та ендогенні.
Патогенез різних видів НХЛ багато в чому подібний. Вивчення біології НХЛ тісно пов'язане з прогресом у вивченні механізмів нормального диференціювання лімфоцитів. Це зумовлено тим, що генетичні поломки, які визначають форму та перебіг лімфоми, можуть виникати на будь-якому з етапів нормального диференціювання, тому пухлинні клітини можуть мати морфологічне подібність як до лімфобластів (при лімфобластних лімфомах), так і до зрілих лімфоцитів (наприклад, при хронічному лімфолейкозі / лімфома з малих лімфоцитів).
Порушення нормального диференціювання лімфоїдної клітини виникає внаслідок змін її генома під впливом етіологічним фактора. Генетичний дефект, який виникає в дебюті захворювання, може запускати ланцюг інших змін генома пухлинної клітини, специфічного для кожного виду НХЛ.
Класифікація.
У 2001 ВООЗ була прийнята класифікація НХЛ згідно гістологічних, імунологічних та цитохімічних критеріїв.
Крім того використовується клінічна класифікація НХЛ (Murphy S.B.).
Клінічна картина
Клінічна картина НХЛ різноманітна, в залежності від морфологічного варіанту захворювання. Лімфома може проявлятись ураженням будь-якого екстранодального органу (первинна екстрано-дальній НХЛ). У ряді випадків пухлинні утворення відсутні і початок захворювання нагадує лейкоз.
Класичним і найбільш частим варіантом початку НХЛ є ураження периферичних лімфовузлів однієї або декількох груп. Лімфатичні вузли зазвичай безболісно, консистенція їх варіює від м'яко-еластичної при лімфомі з малих лімфоцитів та хронічному лімфолейкозі до щільно-еластичної при дифузний крупноклітинній В-клітиній лімфомі. Шкіра над лімфатичними вузлами зазвичай не змінена. По мірі прогресувала лімфатичні вузли утворюють конгломерати (в ряді випадків гігантських розмірів), спаяні зі шкірою і оточуючими тканинами.
Вісцеральні лімфаденопатія в більшості випадків при фізікальному дослідженні виявити не вдаєтьсяЧастою при обстеженні органів черевної порожнини у хворого НХЛ вявляється гепато- та спленомегалія.
При НХЛ в пухлинний процес може залучатися практично будь-який орган. Найбільш часто зустрічаються первинні екстранодальние лімфоми шлунково-кишкового тракту, рідше - ураження кільця Вальдейера, головного мозку, шкіри та ін. Лімфоми шлунка та / або кишечника не мають специфічних клінічних ознак і за перебігом нагадують хронічні захворювання з подібними проявами у вигляді синдромів шлункової та кишкової диспепсії. Ураження кільця Вальдейера може проявлятися утрудненням носового дихання, зниженням слуху; при огляді часто виявляється значне збільшення піднебінних мигдаликів. Лімфоми головного мозку часто супроводжуються загально-мозковою та вогнищевою неврологічною симптоматикою і практично не відрізняються від інших пухлин ЦНС. Клінічна картина лімфом шкіри різноманітні (від одиничних пухлинних вузлів до тотального ураження шкірного покриву).
Принципи діагностики наведені в табл. 2
Табл. 2
Обсяг досліджень, які необхідні для встановлення діагнозу та визначення стадії ЛГМ
Найменування дослідження |
Мета дослідження |
Анамнез захворювання |
Виявлення В-симптомів |
Фізикальне обстеження |
Виявлення лімфаденопатії, гепатоспленомегалії, змін з боку носоглотки |
Загальний аналіз крові
|
Виявлення характерних гематологічних змін та визначення біологічної активності захворювання |
Білкові фракції, фібриноген, целуропазмін |
Визначення біологічної активності захворювання |
Білірубін, креатинін, АЛТ, АСТ, ЛФ, ЛДГ, сечовина |
Визначення функції печінки і нирок до початку лікування |
УЗД ОЧП та периферічних груп лімфовузлів |
Визначення поширеності ураження лімфоїдної тканини та нелімфоідних органів |
Рентгенівське дослідження ОГК у двох проекціях |
Визначення поширеності ураження лімфоїдної тканини та нелімфоідних органів |
КТ грудної клітини з технікою дослідження легенів та м’яких тканин |
Визначення поширеності ураження лімфоїдної тканини та нелімфоідних органів |
Дослідження вірусів ЕБВ, ЦМВ, герпесу ВІЛ, кандід, токсоплазмозу, аспергілли |
Виявлення можливого етіологічного фактору
|
ЕКГ |
Виявлення змін з боку ССС |
Біопсії ураженого лімфатичного вузла |
Морфологічна верифікація діагнозу ЛГМ |
Пункція кісткового мозку |
Виявлення можливого ураження КМ |
Трепанобіопся кісткового мозку |
Виявлення IV стадії захворювання |
Люмбальна пункція |
Дослідження ліквору на предмет ураження ЦНС |
Лікування
Неходжкінські лімфоми дитячого віку є передусім дуже чутливими до хіміопрепаратів, тому поліхіміотерапія є ультимативним видом їх лікування. Навіть для обмежених за локалізацією НХЛ без системної полі хіміотерапії (далі ПХТ) виживання хворих можливе лише у 20-30% випадків.
Матеріали для самоконтролю:
