Практична робота

Тема 16. Морфологічні норми сулм

Особливості використання граматичних форм іменників, прикметників, займенників у професійному мовленні

Іменник - самостійна частина мови, що має граматичне значення предметності, наприклад: книга, зелень, розповідь, слава, любов. Іменники поділяються на:

- назви істот (хто?) і неістот (що?);

- власні (Київ, Наталка, Гнатенко, Дніпро) і загальні (місто, річка, ім'я) назви;

- конкретні, до яких належать загальні назви людей, тварин, предметів: стіл, Дунай, квітка.

Конкретні іменники мають форму однини і множини та сполучаються з власне кількісними числівниками; і абстрактні, які називають поняття, образи, що не сприймаються конкретно органами чуття: врода, гнів, надія, програмування, літр;

- окремі і збірні, які називають сукупність однакових чи подібних предметів, що сприймаються як одне ціле: листя, худоба, людство, дітвора; збірні іменники мають лише форму однини і не сполучаються з власне кількісними числівниками;

- речовинні, які називають продукти харчування, овочі, ягоди, тканини, матеріали, ліки, рослини, копалини тощо: дріжджі, морква, малина, вовна, нафта, олія, анальгін, глина, папір; і неречовинні назви. Речовинні іменники можуть мати форму множини, якщо вказують на різновид, ґатунок: мінеральні води, натуральні соки або на велику кількість: глибокі сніги, пізні гречки.

Рід іменників. У сучасній українській мові три граматичні роди: жіночий, чоловічий і середній. Рід визначається (у однині):

1) за закінченням форми називного відмінка:

- іменники чол. роду мають нульове закінчення: ліс[] дощ[];

- іменники жін. роду мають закінчення -а, -я: ручка, лінія; або нульове закінчення: повість[];

іменники середи, роду - закінчення -о, -є, -я: село, поле, .життя;

2) за семантикою (син-дочка);

3) за суфіксом( помічник - помічниця, селянин - селянка, двір - дворище). У назвах неістот рід іменника визначається лише за закінченням.

Іменники спільного роду визначають рід лише у контексті, в залежності від статі особи, якої стосується іменник: Віктор плакса і Тетянка такса.

Іменники, що означають назви осіб за професією або за родом Діяльності, належать лише до іменників чоловічого роду: лікар Іванова Т.П; директор школи Ірина Петрівна.

Рід незмінюваних іменників визначається за статтю: щ леді, цей аташе. Назви неістот належать переважно до середнього роду: тепле кашне, затишне кафе, пізнє рандеву.

Рід абревіатури визначається за родом основного слова: АН ( академія). ВАТ (товариство), ЄС (союз)...

Число іменників. Іменники мають два числа: однину і множину. Іменники за відношенням до числа поділяються на три групи:

- іменники, що мають форми однини і множини: книга – книги, мрія – мрії.

- іменники, що вживаються лише в однині: це абстрактні, збірні, речовинні іменники та власні назви;

- іменники, що вживаються лише у множині: це іменники що позначають парні предмети {ножиці, окуляри, сани), збірні (люди, гуси); назви речовин (макарони, дрова), власні географічні назви (Чернівці, Альпи).

Відмінок. Іменники (а також прикметники, займенники, числівники та дієприкметники), пов'язуючись у реченні з іншими словами, змінюються за відмінками. Основний засіб вираження відмінка - закінчення. В сучасній українській мові є сім відмінків, кожен із яких відповідає на певне питання, має своє значення та форму його вираження.

Називний відмінок відповідає на питання хто? що?, називає виконавця дії (суб'єкт) і називається прямим (незалежним) відмінком. Решта відмінків називаються непрямими (залежними).

Родовий відмінок відповідає на питання кого? чого? , називає належність особі чи предмету (ніжка стола, життя людини), діяча, частину цілого (склянка чаю), носія ознаки (план Ярославни), місце, час, причину, спосіб дії (біт річки, десятого березня, від щастя), порівняння( вищий за брата).

Давальний відмінок відповідає на питання кому? чому?, означає особу чи предмет, для яких відбувається дія (посміхнутися мамі), особу, що перебуває в певному стані( солдатам не спиться), обставинні відношення (всупереч обставинам).

Знахідний відмінок відповідає на питання кого? що?, означає особу чи предмет, який є об'єктом дії (здобути перемогу, дивитися фільм), на який спрямована дія (зустрів товариша).

Орудний відмінок відповідає на питання ким? чим? , означає знаряддя дії (писати ручкою, міряти метром), суб'єкта дії (побудоване будівельниками), місце, час дії (іти полем, зустрітися зі мою), порівняльну характеристику (стала тополею).

Місцевий відмінок відповідає на питання на кому? на чому., вживається завжди разом з прийменниками в, на, по, при, о, означає місце дії (росли у саду, працює в університеті), час (о першій годині, на минуламу тижні), знаряддя дії (друкувати на машинці, їздити на велосипеді).

Кличний відмінок відповідає на питання хто? що?, означає особу, якої звернена мова. Кличний відмінок мають лише іменники, що означають назви осіб. У художньому і публіцистичному стилях кличний відмінок використовується як стилістичний засіб риторичного звертання до предметів, явищ природи, узагальнених понять.

Кличний відмінок однини

1. Закінчення -у мають:

а) іменники твердої групи із суфіксами -ик, -ок, -к(о): ударнику, синку, батьку, робітнику (робітниче), Шевченку;

б) іншомовні імена з основою на г, к, х: Людвігу, Джеку, Жаку, Фрідріху;

в) іменники мішаної групи з основою на шиплячий (крім ж): погоничу, слухачу, товаришу;

г) також іменники: діду, сину, тату.

2. Закінчення -ю мають іменники м'якої групи: Віталію, учителю, Григорію, краю, лікарю, Ігорю (Ігоре), місяцю, розмаю (але Господи).

3. Закінчення -є мають:

а) безсуфіксні іменники твердої групи: друже, дяче, мосте, орле, голубе, Петре, Степане, козаче, чумаче, соколе;

б) іменники м'якої групи із суфіксом -ець: женче (від жнець), кравче, молодче, хлопче, шевче, старче - стара людина (але: бійцю, знавцю, старцю -жебрак);

в) іменники мішаної групи - власні назви з основою на шиплячий і загальні назви з основою на р, ж: Довбуше, маляре, стороже, тесляре, школяре, Черемоше;

г) географічні назви із суфіксами -ів (-їв), -ов, -ев (-єв), -ин, -ін (-їн): Харкове, Львове, Києве, Тамбове, Лоєве, Лебедине, Любліне.

Примітки: Обидва слова набувають форми Кл. відмінка:

а) у звертаннях, що складаються із загальної назви та імені: брате Петре, друже Миколо, колего Грицю, товаришу Віталію;

б) у звертаннях, що складаються із загальної назви та прізвища: друже Карпенку, колего Петрове, добродію Комарю, товаришу Гармашу;

в) у звертаннях, що складаються з імені та імені по батькові: Володимире Хомичу, Петре Михайловичу.

2. У звертаннях, що складаються із двох загальних назв, переважають форми: добродію бригадире, пане лейтенанте. Форми типу пане капітан іноді вживаються для підкреслення офіційності звертання.

Іменники на позначення шанобливості

У ряді документів та в усному спілкуванні використовують шанобливе звертання до певної особи (пане директоре) чи до установи, організації, фірми (шановна редколегіє газети). Ситуації, які вимагають шанобливого звертання: привітання, висловлення подяки, співчуття, представлення, запрошення на захід, виступ, ділове листування. Відсутність або неправильний вибір форми звертання у діловому спілкуванні може трактуватися як порушення норм етикету.

В українській мові звертання повинне бути висловлене у формі кличного відмінка, і, як правило, супроводжується прикметником у формі називного вШмінка, наприклад: шановний колего, вельмишановний голово, шановні пані та панове. Діловий етикет послуговується такими іменниками ввічливості: пан, Пані, панове; добродій, добродійко; колего, колеги.

Найпоширенішими формами шанобливого звертання є:

посада + прізвище: Шановний директоре Іванчук В.Д.

пане(пані) + прізвище: Шановний пане Коваль М.Б.

пане(пані) + звання: Високоповажний пане професоре...

звання + прізвище: Високошановний полковнику Максимов І.П.

пане + звертання, що вказує на офіційний чи почесний титул адресат • сер, шановний пане Посол, Ваша Ясновельможносте тощо.

Звертання до вищих державних осіб має свої усталені форми.

Потрібно враховувати, що прізвище може належати жінці (чоловікові) від цього залежить його форма: п. Петренку Оресту Петровичу і п. Петренко Оксані Павлівні.

Слово "пан" можна писати повністю або скорочено "п." У діловому листі слова "пан" і "пані" ніколи не вживаються самостійно, а лише з прізвищем або посадою адресата: Шановний пане директоре. Звертання генерал, полковник, професор, президент бажано писати повністю.

Звертання пишеться в новому рядку, після ставиться кома, текст починається з абзацу з великої літери.

Особливості використання іменників у ділових паперах

Слід пам'ятати, що ОДС вимагає:

1. Перевагу віддавати абстрактним, неемоційним, однозначним іменникам книжного походження: автор, біографія, варіант, габарит, гарант, довідка, екзотика, екскурсія, ємність, єство, журі, звершення, зона, інгредієнт, компрометація, кон'юнктура лабораторія, маркетинг, номенклатура, об'єктивність, поборник, прецедент та ін.

неправильно правильно

анонімка анонімний лист

сотняга гривень сто гривень

заліковка залікова книжка

маршрутка маршрутне таксі

фарбовка фарбування

кадровик кадровий працівник

астматик хворий на астму

хитрун хитрий

забудько людина, яка забуває

Отже, треба уникати вживання іменників із розмовного стилю, суфіксами збільшеності чи зменшеності, з усіченою основою тощо й заміня їх нейтральними, книжними іменниками або іншими частинами мови розгорнутими пояснювальними конструкціями.

2. Написання іменників на означення статусу, професії, посади, звання (у більшості випадків) у чоловічому роді, наприклад:

неправильно правильно

викладачка хімії викладач хімії

касирка (касирша) заводу касир заводу

лаборантка (лаборантша) відділу лаборант відділу

бригадирка (бригадирша) цеху бригадир цеху

працівниця фірми працівник фірми

Слова (прикметник, дієслово), залежні від найменування посади чи звання, узгоджуються із цим найменуванням лише в чоловічому роді, наприклад: бухгалтер фірми виявив, старший інспектор комісії записав, висококваліфікований кухар ресторану переміг.

Форми жіночого роду набувають лише залежні займенники та дієслова, узгоджуючись із прізвищем, посадою, фахом тощо, наприклад: завідувач кафедри української мови доцент Креч Тетяна Василівна зазначила, що...

Слід звертати увагу на контекст уживання професії чи статусу, наприклад: До кабінету було запрошено секретарку директора Полякову Л. О. і До кабінету було запрошено секретаря комісії Полякову Л. О.

У конкурсі перемогла відмінниця 8-А класу Гур'єва Л. Г. й У конкурсі перемогла відмінник народної освіти викладач СШ№8 Гур'єва Л. Г.

Зарахувати на посаду друкаря офсетного друку Козоріну Р. Ю. й Зарахувати на посаду друкарки-референта Козоріну Р. Ю.

Жіночий рід мають слова: авторка, аспірантка, вихованка, дипломантка, дисертантка, кравчиха, поетеса, студентка, учениця та ін.

Примітки

1. Лише жіночий рід мають такі слова: друкарка, покоївка, праля, швачка (на відміну від шевця, який шиє лише взуття).

2. Рахівниця - прилад для лічби (не фах).

3. Збірні іменники, що позначають:

а) сукупність однакових або подібних понять, істот, тварин, предметів тощо заміняти іменниками у формі множини, наприклад:

неправильно правильно

студентство студенти

професура професори

піхота піхотинці

ганчір'я ганчірки

пахощі запахи

штовханина поштовхи

генералітет генерали

б) сукупні поняття професійної діяльності, назви осіб за фахом і місцем роботи, проживання та національною приналежністю треба передавати допомогою додаткових слів, що пояснюють узагальнення, наприклад:

неправильно правильно

акторство гра на кону театру та в кіно

друкарство виготовлення друкарської продукції

поштарі працівники пошти

циркачі працівники цирку

заводчани працівники заводу

городяни мешканці міста

4. Уживати форму Кл. відмінка тільки у звертанні до осіб, називаючи: статус - знавцю, колего, товаришу посаду - директоре, завідувачу, голово звання - професоре, капітане, академіку професію - лаборанте, перекладачу, секретарю родича - батьку, мати, светре, тітко

ім'я - Ігоре (Ігорю), Олеже, Миколо, Юрію Маріє, Ольго, Наталю, Любове ім'я по батькові - Іллічу, Анатолійовичу, Євгеновичу Іллівно, Анатоліївно, Євгенівно.

прізвище - Сороко, Каркачу, Багалію, Бондаре Наприклад: Шановний пане полковнику! Вельмишановна панно Ївго! Дорога пані Валеріє! Колего Дмитре! Друже Ілле Васильовичу! Пане Петрашу! Добродію Чорноволе!

Увага! Прізвища у звертаннях іноді можуть мати також форму Називного відмінка.

5. Уникати двозначності та багатозначності іменників без додаткового пояснення.

неправильно правильно

Голова Костюк О. П. Голова зборів Костюк О. Л.

зауважила, зробила зауваження.

До 10.07.2002 бригаді До 10.07.2002 бригаді

Куця В. Г треба побілити Киця В. Г треба побілити

актову залу. стелю в актовій залі.

Іноді двозначність можлива у випадку збігу Р. та Д. відмінків: Своєчасне фінансування адміністрації. Для уточнення слід доповнити вираз: Своєчасне фінансування з боку адміністрації або Своєчасне фінансування адміністрації іноземними інвесторами.

6. Указуючи час за роком, узгоджувати іменник із числівником, займенником чи прикметником не в М. відмінку з прийменником у (в), а в Р. відмінку без прийменника, наприклад:

неправильно правильно

У 2001 р. (році) ... 2001 р. фоку) ...

У перш ому році.... Першого року...

У цьому (тому) році... Цього (того) року...

У наступному році... Наступного року...

Але: у четвер, у неділю, у грудні, у липні (без слова місяці).

7. Нульового закінчення для іменників чоловічого роду II відміни у 3. відмінку однини: підписали акт, отримав лист, узяв олівець, видав наказ

і под.

8. Уживати іменник, дотримуючись унормованих форм числа, наприклад:

неправильно правильно

придбали нову шкіряну мебель придбані нові шкіряні меблі

зробили позначки різними зробили позначки різним

чорнилами чорнилом

9. Пам'ятати, що:

- кількісний іменник раз у сполученні із числівником та іменником половина має форму рази: Продуктивність підприємства збільшилась у два з половиною рази. Якщо дробовий числівник виражений десятковим дробом, то маємо форму раза. Продуктивність підприємства збільшилась у два й чотири десятих раза;

- в Ор. відмінку множини іменників II відміни та множинних іменників слід використовувати лише закінчення -ами (-еми), -има, наприклад:

неправильно правильно

з п'ятьма колісьми із п'ятьма колесами

літак з іноземними гістьми літак з іноземними гостями

повернулись з грішми повернулись із грошима

- одиниці виміру мають паралельну форму в Р. відмінку множини: децибелів і децибел, ватів і ват, але лише бітів, гаусів, джоулів, ергів, мілібарів, байтів. Форма множини може позначати не саму речовину, а її конкретні види, сорти, типи: Залізницею прибували мінеральні добрива, машинні масла, грузинські вина. Але Наприкінці XX й на початку XXI ст. (століття, а не століть), бо однорідними членами є не числівники, а іменники кінець, початок;

- однина є засобом узагальнення, коли вказує на нерозчленованість, цілісність однорідних іменників: Перевезено весь урожай соняшнику. Та коли невизначену кількість однорідних іменників можна порахувати чи виміряти, слід уживати форму множини: Завчасно було придбано комплекти спортивних костюмів; ~ не можна відмінювати неживі предмети як живі істоти, наприклад:

неправильно правильно

Для транспортування Для транспортування

будматеріалів будматеріалів

використовували використовували

потужних КрАЗів і МАЗів. потужні КрАЗи й МАЗи.

10. Надавати перевагу не дієсловам, а віддієслівним іменникам, які забезпечують однозначність і водночас узагальненість змісту, наприклад:

неправильно правильно

допомагати надати допомогу

доручити дати доручення

змагатися провести змагання

наїхати зробити наїзд

оглянути здійснити огляд

переговорити вести переговори

Хоча в наказах, розпорядженнях та інших документах припускається форма наказового способу дієслова (доручити, оглянути та под.).

11. Іменник (додаток) після дієслів повідомляти, сповіщати ставити в знахідному відмінку, а не в давальному, наприклад:

неправильно правильно

повідомити студентові повідомити студента

сповістити інженерові сповістити інженера

Карпенку Б Т. Карпенка Б Т.

12. Уживання низки дієслів пов'язано з іменником, який повинен стояти в Р., а не в 3. чи Д. відмінку, наприклад:

неправильно правильно

зазнати біду зазнати біди

завдати шкоду завдати шкоди

пильнувати чистоту пильнувати чистоти

шкодувати гроші на освіту шкодувати грошей на освіту

радіти перемозі радіти з перемоги

Та це правило не варто застосовувати до іменників II відміни чоловічого роду однини, які мають закінчення -у, -ю, оскільки воно (закінчення) збігається з Д. відмінком, наприклад:

неправильно правильно

запобігти вибуху було запобігти вибухові було

неможливо неможливо

рейтингу не варто рейтингові не варто

довіряти довіряти

ремонту передувала ремонтові передувала

інвентаризація інвентаризація

Але якщо буде зв'язок присудка, висловленого заперечним дієсловом, й додатка - іменника (предмета чи об'єкта), об'єкт ставиться переважно в Р. відмінку, наприклад:

неправильно правильно

інструкція не гарантує інструкція не гарантує

безпеку безпеки

делегати не можуть делегати не можуть

висловити свої погляди висловити своїх поглядів

13. Іменники з дієсловами відмовлятися, ухилятися слід уживати в Р. відмінку з прийменником, наприклад:

неправильно правильно

ухилятися навчання, ухилятися від навчання

відмовлятися подорожі відмовлятися від подорожі

14. Прізвища, що дорівнюють назвам істот, предметів або явищу слід уживати в поєднанні з ім'ям, назвою посади тощо: Викликати водія Зайця; Завершити дослід лаборантові Комарю.

Прикметник

Прикметник - самостійна частина мови, що вказує на ознаку предмета або його властивість: місячні весняні ночі, солодкий кавун, далекий шлях, братів портфель, кришталевий посуд.

Прикметники змінюються за родами, відмінками і числами. Ці форми залежать від форми іменника, з яким узгоджується прикметник: блакитний автомобіль, блакитна квітка, блакитне небо.

За лексичним значенням, морфологічними ознаками прикметники поділяються на:

- якісні, які називають ознаку, що може виявлятися більшою чи меншою мірою: ясний - ясніший - найясніший;

- відносні, які називають ознаку за її відношенням до інших предметів, дій чи обставин: джерельна вода (вода із джерела), вечірня прохолода (прохолода вечора), вишневий компот (компот із вишень);

- присвійні, які вказують на приналежність предмета особі або іншій істоті: мамина ласка, сестрина книжка, Шевченкова поезія, заячий хвіст, вовчий слід.

Межі між розрядами прикметників до певної міри умовні. Частина відносних прикметників, уживаючись у переносному значенні, набуває значень якісних прикметників: гаряча вода - гаряча голова, молочне світло - молочна каша.

Присвійні прикметники, вживаючись у переносному значенні, теж набувають значень якісних: лебедина зграя - лебедина пісня, лебедина вірність.

Якісні, відносні та присвійні прикметники в переносному значенні вживаються в художньому, публіцистичному, розмовному стилях. В офіційно-діловому і науковому стилях переважно вживаються відносні прикметники, які уточнюють, конкретизують поняття, терміни, входять у склад стійких словосполучень: ринкова економіка, корисні копалини. Вживаються також і якісні прикметники, які стали термінами і втратили здатність утворювати ступені порівняння, наприклад: гіркий полин, пряма лінія.

Ступені порівняння прикметників

Якісні прикметники передають різну міру вияву ознаки, тому мають ступені порівняння:

- вищий ступінь, який вказує, що ознака властива одному предмету більшою мірою, ніж іншому.

Вищий ступінь має дві форми: просту і складену.

Проста форма утворюється від основи прикметника за допомогою суфіксів -ш-, -іш-: молодий - молодший, гострий-гостріший. При цьому можуть відбуватися зміни приголосних: вузький - вужчий, високий - вищий.

Складена форма утворюється за допомогою слів більш, менш і прикметника: більш вдалий, менш вдалий.

- найвищий ступінь, який вказує на найвищу міру вияву ознаки. Найвищий ступінь має три форми: просту, складну і складену.

Проста форма утворюється від простої форми прикметника вищого ступеня та префікса най -: вужчий - найвужчий, вищий - найвищий.

Складна форма утворюється наступним додаванням до простої форми прикметника префіксів як-, що-: якнайвужчий, щонайвищий.

Складена форма утворюється прикметника найбільш, найменш і прикметника: найбільш вузький, найменш вдалий.

В українській мові перевага надається простій формі. Складена форма вищого і найвищого ступенів порівняння вживається переважно в науковому та офіційно-діловому стилях. Порушенням норми є поєднання форм вищого і найвищого ступенів порівняння прикметників: найбільш відоміший.

Просторічною є форма, утворена за допомогою слова самий та прикметника: самий відомий (потрібно: найвідоміший), самий великий (потрібно: найбільший)

Особливості використання прикметників у ділових паперах

1. Перевага надається прикметникам книжного походження: і автобіографічний, балансовий, валютний, гарантійний, ґрунтовний, дезорієнтований, еквівалентний, єретичний, зоологічний, ідеальний, конфіденційний, легітимний, маршрутний, нейтральний, організаційний, парламентський, регіональний та ін.

неправильно правильно

роботящий працьовитий

малюсінький дуже малого розміру

мерзлякуватий який боїться морозу

довжелезний дуже довгий

довготелесий високий на зріст

безвихідне становище безпорадне становище

головатий розумний

згоден згодний

вечірняя вечірня

молодії молоді

Отже, треба уникати вживання прикметників із розмовної, зниженої лексики, двозначним змістом, суфіксами збільшеності, зменшеності й пестливого забарвлення, стягнених повних та усічених форм, замінюючи їх однозначними, неемоційними прикметниками або розгорнутими пояснювальними конструкціями з інших частин мови.

2. У використанні ступенів порівняння окремих якісних прикметників перевага надається аналітичним формам, які утворюються за допомогою прислівників: дуже, надто, більш, менш та ін.

неправильно правильно

працьовитіший дуже працьовитий

завеликіший надто великий

невдаліший менш вдалий

3. Складена форма вищого й найвищого ступенів порівняння утворюється за допомогою прислівників: більш, найбільш, менш, найменш, але слід уникати вживання суфікса -іш-

неправильно правильно

більш рішучіший більш рішучий

найбільш доцільніший найбільш доцільний

менш оптимальніший менш оптимальний

найменш продуктивніший найменш продуктивний

найбільш дотепніший найбільш дотепний

4. Прикметник двосторонній уживається тільки тоді, коли стосується двох сторін у значенні - особа, група осіб, організація, яка представляється в певному відношенні іншій особі, особам, організації. Поєднується зі словами: договір, угода, домовленість, співробітництво, відносини, взаємини, стосунки, зустрічі, зв'язки, обов'язки, переговори.

5. У формах М. відмінка однини чоловічого та середнього роду слід використовувати закінчення -ому.

неправильно правильно

на попереднім з'їзді на попередньому з'їзді

на старім обладнанні на старому обладнанні

6. Замість розмовної форми треба користуватися конкретним визначенням.

неправильно правильно

чималий, чималенький, великий, більший за...,

великуватий, завеликий дуже великий

якнайдовшу, щонайдовшу дуже довгу, надзвичайно довгу

7. Слово «самий» на означення вищого ступеня ніколи не вживається із прикметниками. Його заступає частка най-.

неправильно правильно

самий високий найвищий самий

чорний найчорніший

самий довгий найдовший

8. Уникають уживання присвійних прикметників, замінюючи їх іменниками або відповідними прикметниковими . формами. Якщо потрібне точне означення, іменник-прізвище (посада, звання тощо) ставлять у Р. відмінку, це ж стосується тих випадків, коли є кілька однорідних членів.

неправильно правильно

студентові досягнення досягнення студента або

студентські досягнення Петренкові пропозиції пропозиції Петренка В. П.

директорові розпорядження розпорядження директора

материна, батькова поради матері, батька і

і другова поради друга

Але усталеним є вживання присвійних прикметників:

а) у термінологічних словосполученнях: адамове яблуко, архімедова спіраіь, базедова хвороба, бертолетова сіль, вейєрштрассова сигма-функція, ермітів многочлен, гурвіців критерій, жорданова лема, карданова передача, кесарів розтин, клейнова пляшка, лантранжові дужки, петрові батоги, рентгенівський апарат, фредгольмів мінор, штрумова система та ін.;

б) у крилатих висловах: аріаднина нитка, авгієві стайні, езопівська мова, дамоклів меч, прокрустове ложе, сісіфова праця та ін.

9. Уникають уживання прикметників, шо походять від географічних назв з додатковим роз'яснюючим іменником.

неправильно правильно

біюцерківський житель житель м. Біта Церква

кременчуцькі цигарки цигарки з м. Кременчук

брестська адреса адреса в м. Брест

китайські товари товари з Республіки Китай

Але усталеним є вживання подібних прикметників, які означають географічні назви, що походять:

а) від топонімів та інших географічних назв:

Харківська область, Великобурлуцький район, Красноярський край, Київський проспект, Керченська протока, Казахська затока. Дніпровський лиман, Чукотський півострів та под.;

б) від імен, прізвищ чи псевдонімів:

Соломонові острови, Магелланова протока, Баренцове море, місто Корсунь-Шевченківський, селище Гоголеве, селище Кіровське та под.

10. Прикметник узгоджується з іменником на означення певних професій, посад та звань жінок лише в чоловічому роді.

неправильно правильно

старша викладачка старший викладач

досвідчена інженер досвідчений інженер

нова професорша новий професор

винахідлива капітан винахідливий капітан

11. Усі прикметники (у ролі означень), що вживаються у сполуках із числівниками два, три, чотири, стоять у Н. та 3. відмінках множини й мають переважно закінчення -і, а не -их. Це ж стосується і прикметника останній із числівником п'ять і більше.

Два нестандартні вироби Експонувалося три оригінальні розробки Чотири великі контейнери Останні десятеро працівників За останні вісімдесят років

12. Для визначення часу треба: а) уживати відповідні прикметники в Р. відмінку без прийменника у (в), або ж прислівник; б) щоб прикметник стояв не в М., а Р. відмінку без прийменника.

неправильно правильно

у позаминулорічну навігацію позаторішньої навігації

у минулому році торік (минулого року)

у позаминулому році позаторік

у тому місяці того місяця

в останній понеділок останнього понеділка

у наступному кварталі наступного кварталу

13. Треба слідкувати за узгодженням прикметникових закінчень з іменниками на позначення невизначеної кількості однорідних предметів, що існують у певній сукупності.

неправильно правильно

медичні приладдя медичне приладдя

величезні каміння величезне каміння

пошкоджені коріння пошкоджене коріння

рідкі пруття рідке пруття

Займенник

Займенник - самостійна частина мови, яка не називає предмети, їх ознаки і кількість, а лише вказує на них: я, він, цей, такий, скільки.

За лексичним значенням та граматичними особливостями займенники поділяються на такі розряди:

- особові займенники вказують на осіб: я, ти, він, вона, воно, вони, ми, ви;

- зворотний займенник вказує на того, хто виконує дію: себе;

- присвійні займенники вказують на приналежність предмета особі: мій, твій, свій, наш, ваш, їхній;

- вказівні займенники вказують на предмет: цей. той; ознаку: такий; кількість: скільки;

- означальні займенники вказують на узагальнену ознаку: весь, всякий, сам, самий, кожний, інший, жодний;

- питальні займенники виражають у собі питання: хто? що? який? чий? котрий? скільки?

- відносні займенники вживаються у функції сполучних слів у складному реченні і вказують на відношення підрядного речення до головного: хто, що, який, чий, котрий, скільки;

- неозначені займенники вказують на неозначені особи, предмети, якості, кількості, утворюються від питальних додаванням часток -будь, - небудь, казна -, хтозна -, аби -, де-, -сь: дехто, дещо, деякий, хтось, щось, якийсь, хто-небудь, що-небудь, будь-хто, будь-що, будь-який, абихто, абищо, абиякий, хтозна-що, казна-що, хтозна-що, казна-хто; з частками будь-, небудь-, казна-, хтозна- займенники пишуться через дефіс, з частками аби-, де-, -сь пишуться разом.

- заперечні займенники утворюються від питальних за допомогою частки ні: ніхто, ніщо, ніякий, нічий, нікотрий, ніскільки.

Якщо між часткою та займенником є прийменник, то такі неозначені і заперечні займенники пишуться окремо: аби у кого, ні про що, казна з ким.

Використання займенників у діловій мові

Документи пишуться від першої особи множини (ми), але займенник ми в тексті опускається, наприклад: Просимо надіслати...; Доводимо до вашого відома... Не вживається займенник я, який заміняється авторським ми.

Слід уникати невиправданого вживання займенників у офіційно-діловому стилі або у їх значенні вживати інші частини мови. Наприклад: Я прошу Вас надати мені матеріальну допомогу у зв'язку з моїм скрутним матеріальним становищем. Дієслівна форма прошу вказує на першу особу однини, отже займенник я зайвий. Недоречними у даному реченні будуть всі займенники, виділені жирним шрифтом.

Слід уникати розмовних і діалектних варіантів займенників: на моїм, казна-який звіт, котрогось із присутніх, тая нарада, у кожнім відділ тощо.

Мовний етикет і форми займенників

У офіційному спілкуванні не прийнято звертатися на ти, навіть якщо стосунки між людьми дуже тісні. Залежно від ступеня близькості між мовцями можна звертатися на ім'я по батькові, на ім'я, на ви, яке у письмовій формі завжди пишеться з великої літери: Дозвольте нагадати Вам...; Запрошуємо Вас...; Про Ваші пропозиції щодо...; Щиро вдячні Вам за...

Особливості використання займенників у ділових паперах

1. Слід уникати використання займенників (якщо можна) або в їх значенні вживати інші частини мови (особливо в автобіографії, заяві, службових записках).

неправильно правильно

Я пропоную усунути Пропоную усунути

п. Куліша В. Д з посади п. Куліша В. Д. з посади

лаборанта, яку він обіймав, лаборанта у зв'язку

у зв'язку з його неодноразовими з неодноразовим порушенням

порушеннями своїх службових обов'язків

службових обов'язків і перевести на...

і перевести його на...

Ним, Пінчуком О. В., було Піннуком О. В. було залучено

залучено до своїх розробок.. до розробок...

Я особисто сам перевірив... Я перевірив...

2. Слід уникати вживання займенників:

- із суфіксами зменшеності: такесенький, самісінький, нікогісінько;

- складних неозначених форм: абиякий, абихто, казна-хто, сякий-такий, хтозна-який, хто-небудь і под.;

- усічених форм прикметникових займенників: на моїм, у тім, на цім, тої, тою, у всім, на чим і под.

3. Треба використовувати тільки нормативні форми займенників, уникаючи розмовних, діалектних варіантів:

неправильно правильно

на моїм на моєму

сей захід цей захід

у кожнім У кожному

которий день поспіль котрий день поспіль

був відсутній якийсь час був відсутній деякий час

у чиїм у чийому

свойого зобов'язання свого зобов’язання

воно сталося випадково це сталося випадково

невідь-скільки часу невідомо скільки часу

сі продукти ці продукти

цеї ночі цієї ночі

казна-який звіт невідомо який звіт

абичим завершили невідомо чим завершили

котрогось із присутніх декого із присутніх

тая нарада та нарада

тії розробки тієї розробки

4. Дійова особа в реченні, виражена займенником, повинна стояти в Н., а не в Ор. відмінку.

неправильно правильно

мною запроваджено я запровадив

нами запропоновано ми запропонували

ними привезено вони привезли

вами доведено ви довели

5. Уникати двозначності, що може виникнути:

а) якщо займенник віддалений від слова, із яким синонімічне пов'язаний:

неправильно правильно

Пенсіонерка мешкає Аварійна квартира, у якій

в аварійній квартирі, мешкає пенсіонерка,

її треба відремонтувати, потребує ремонту.

б) якщо можливе співвіднесення займенника з будь-яким зі слів, однаково граматично вираженим:

неправильно правильно

Лаборант Горобець В. О. Голова зборів

внесла пропозицію. Голова відхилив пропозицію

зборів з нею не погодився. лаборанта Горобець В. О.

в) якщо замість особового займенника вжито присвійний:

неправильно правильно

Моїм отриманим завданням Я отримав завдання...

було... Завдання, що я отримав...

г) якщо вжито зворотно-присвійний займенник свій:

неправильно правильно

Він своїми руками відре- Він власноруч відремонтував

монтував свою машину. особисту машину.

Директор попросив присутніх Директор запропонував

прокоментувати свої присутнім прокоментувати

пропозиції їх пропозиції

д) якщо вжито зворотний займенник із неконкретним співвіднесенням:

неправильно правильно

Комісія запропонувала Комісія запропонувала

адміністрації взяти надати послуги

адміністрації на себе функції щодо в розслідуванні НП.

розслідування НП.

є) якщо неправильно узгоджено займенник зі збірним іменником:

неправильно правильно

Цими гіллями закрили канаву. Цим гіллям закрили канаву.

ж) якщо є невиправдане використання займенника у формі Ор. відмінка:

неправильно правильно

Усією групою пішли Група в повному складі пішла

на заняття. на заняття.

Виконано за однією моєю Виконано за умови або

умовою. Виконано лише за умови.

6. Не слід використовувати займенники 3-ї особи в присутності тих, про кого йдеться.

Без займенника, як правило, укладаються ділові листи, які починаються дієсловом у 1-й особі множини (від імені організації, установи, закладу -Нагадуємо..., Надсилаємо..., Повідомляємо...). Паралельно вживається форма 3-ї особи однини (Адміністрація повідомляє..., Ректорат просить.... Об'єднання інформує...).

Без займенника я укладаються розпорядження і накази, які розпочинаються дієсловом у 1-й особі однини (Доручаю..., Пропоную..., Наказую...).

Науковий стиль вимагає заміни авторського я на ми, залучаючи читача (слухача) до участі в міркуваннях.

Нормативним є шанобливе використання щодо осіб категорії:

Ви, колего, зачекайте, будь ласка. Мати надіслали листа. Вам, пане професоре, зателефонують з Одеси.

Пам'ятайте: використання чи невикористання займенників змінює тональність ділових текстів, може підсилювати або пом'якшувати категоричність наказу, вимоги, прохання, поради тощо.

Увага. Запам'ятайте правильну форму займенників у таких словосполученнях:

неправильно правильно

Дякую Вас. Дякую Вам.

Пробачте мене. Пробачте мені.

На котру годину призначили... О котрій годині призначили...

Скільки годин? Котра година?

Властивий для нього. Властивий йому.

Характерний йому. Характерний для нього.

Телефонував до нього. Телефонував йому.

Вибачити його. Вибачати йому.

Кепкувати над ним Кепкувати з нього.

Окремі учасники. Деякі учасники.

Правильний наголос у займенниках - це не тільки культура мовлення, а й засіб уникнення двозначності.

У Р. й Д. відмінках однини займенників то, те, цей, це наголос падає на кінцевий склад: того, тому, цього, цьому. А в М. та Р. відмінках із прийменниками наголос Переходить на перший склад: на тому, у цьому, біля того, для цього, до того, із цього, не без того, не від того.

7. Для уникання зайвого паралелізму, краще в діловому мовленні додержуватися Р. чи 3. відмінків їх ніж присвійного займенника їхній.

неправильно правильно

їхнє обладнання їх обладнання

Надійшли їхні пропозиції Надійшли їх пропозиції

Реалізовано їхню продукцію Реалізовано їх продукцію

Оглянуто їхній об'єкт Оглянуто їх об'єкт

Вид заняття: практичне

Знати: особливості вживання іменників, прикметників, числівників, дієслів та прийменників у професійному мовленні

Уміти: доречно добирати граматичні форми іменників; правильно вживати форми прикметників у діловому спілкуванні; правильно записувати цифрову інформацію; використовувати дієслівні форми та прийменникові конструкції у професійних текстах