1.3 Підродина Яблуневі (Maloideae)

В підродині 23 роди і близько 600 видів, що ростуть в помірній і субтропічній зонах північної півкулі.

Квітки надматочкові; зав'язь нижня, з двох-п'яти плодолистків, що зростаються зі стінками увігнутого квітколожа: плід ягодоподібний (яблуко). В цілому серед яблуневих переважають гірські рослини.

Рід Груша (Pyrus). Дерева або великі кущі, в яких частина коротких гілочок перетворилася на колючки; з черговими, суцільними, цілокраїми, пилчастими або зубчастими, дуже рідко перистими листками і рано опадаючими прилистками. Квітки великі, маточково-тичпнкові. у щитковидних суцвіттях, розміщених на кінцях вкорочених пагонів. Чашечка з п'яти ірикутннх листочків. Пелюсток п'ять. Тичинок 20-50. Зав'язь п'ятигнізда, з п'яти плодолистків. Стовпчиків п'ять, вільних. Плід несправжній, грушовиднийнай або у диких - частіше округлий, соковитий, з великою кількістю кам'янистих клітин у м'якуші. Відомо близько 20 видів груш у дикому стані; особливо багато їх на Кавказі і в горах Середньої Азії. В Україні є 2 види, в лісах і байраках майже повсюди росте г. звичайна (P. communis), яка є доброю підщепою для культурних сортів, об'єднаних під загальною назвою г. домашня (P. domestica). Світовий асортимент налічує понад 1000 культурних сортів груші. Після яблуні у нас груша — найважливіша плодова рослина. Історія її культури також заходить у глиб віків. Ще Теофраст розрізняв дикі і культурні сорти груші, а стародавні елліни вже були обізнані з її щепленням. Груша згадується в творах таких стародавніх письменників, як Катон, Пліній Старший. Колумелла та ін. За смаковими якостями найкращі сорти груш не поступаються перед яблуками. Хоча вміст цукрів у них менший (7-13%). ніж у яблук, однак плоди їх здаються солодшими, бо містять значно менше кислот.

Рід Яблуня (MaJus). Дерева, рідше великі кущі без колючок з черговими, черешковими, суцільними або лопатевими листками і рано опадаючими прилистками. Квітки маточково-тичинкові, білі, рожеві або червоні, в щитковидних або зонтиковидних суцвіттях. Чашолистків і пелюсток по п'ять. Тичинок 20-50. Зав'язь нижня, п'ятигнізда, кожне гніздо з двома насінними зачатками, з яких розвиваються насінини з темно-коричневою оболонкою. Стовпчиків п'ять, при основі зрослих, рідше майже вільних, здебільшого волосистих. Плід несправжній (яблуко), соковитий, найчастіше кулястий, на кінцях вгнутий, м'якуш без кам'янистих клітин У дикому стані відомо понад 30 видів яблунь, поширених переважно в помірній зоні північної півкулі. В Україні в лісах ростуть я. лісова (М sylvestris) та я. рання (М ртесох). Перша — це дерево до 10 м заввишки, з неопушеними в дорослому стані листками, друга — деревце до 5 м заввишки, з пухнастими знизу листками. У культурі відомо понад 10 000 сортів яблуні; асортимент їх увесь час розширюється. Більшість культурних сортів яблуні, відомих у світовому асортименті, об'єднується в збірний (комплексний) культигенний вид — я. домашня (М domestjca), що має складне гібридне походження. Яблуня найважливіша в світі плодова культура для помірної кліматичної зони. Такою ж вона є і для України.

Яблуня — давня і важлива плодова культура багатьох країн світу. Вже за 5 ст. до н. є. стародавні мешканці пониззя Дніпра (геродотові «скіфи-орачі» і «скіфи-хлібороби») мали сади, в яких росли яблуні. В Київській Русі, як свідчить літопис, яблуня з'явилася в XI ст. в монастирських садах. В ті часи її плоди називались помонами. В Україні є понад 100 сортів яблуні.

Рід Айва (Cydoma). Дерева або чагарники заввишки 1-8 м. Рослини з тонкою голою корою на стовбурі і старих гілках та шерстисто-повстистими плодими пагонами. Листки суцільні, прості, яйцевидні або овальні, 2.5-7 (10) см завдовжки, 2-5 (7,5) см завширшки, зверху голі, темно-зелені, зісподу — сірувато-повстисті, на коротких черешках. Квітки великі, маточково-тичинкові, поодинокі на кінцях численних бокових, доверху облиствлених гілок. Чашолистків п'ять, густоопушених, залишаються при плодах. Пелюсток п'ять, 20-35 мм завдовжки, білих або блідо-рожевих. Тичинок 20. Стовпчиків п'ять. Плоди великі, кулясті або грушовидні, у молодому стані повстисті, стиглі — голі, жовті, часом збоку червонуваті, на смак терпкі, пахучі. Культивується один вид — А. довгаста (С oblonga) — деревце або високий кущ до 5 м заввишки, з цілокраїми округлими листками, знизу білоповстистими; квітки поодинокі, великі, блідо-рожеві: плоди грушоподібні або кулясті, великі, дуже запашні, з кам'янистими клітинами. Походить айва з Кавказу та Середньої Азії. Культивується в Криму, на Кавказі, в Молдові; витримує кліматичні умови Києва, але дає дрібніші плоди, ніж на півдні. В древності в країнах Середземномор'я айва вважалася символом любові і родючості і була присвячена Венері. Вважають, що "яблуко роздору", яке вручив Паріс найпрекраснішій з трьох богинь, було не чим іншим, як запашним плодом айви, плоди якої досягають значних розмірів.

Досить декоративним є хеномелес японський (Chaenomeles speciosa) — кущ до 2 м заввишки, зі шкірястими темно-зеленими листками і яскраво-червоними квітками, що рясно розвиваються рано навесні. В Україні її вирощують у садах і парках, а також на присадибних ділянках і іноді називають "айвою японською".

Рід Глід (Crataegus) — колючі кущі чи деревця; квітки білі або рожеві, у складних щитках; плоди відносно дрібні, з однією-п'ятьма кісточками, червоні або чорні. Рід налічує до 200 видів, з яких переважна більшість в західній півкулі: в Україні є 26 видів у дикому стані, з них понад 20 видів випробувано в культурі. Види глоду невибагливі до ґрунту, добре витримують стриження та обрізування. Досить звичайні в лісах України г. український (С. исгашса), г. неснравжньо-кривостовпчиковий (С. pseudokyrtostyla), а в Криму — г. одно-маточковий (С. monogyna).

Рід Горобина (Sorbus) — дерева або кущі з перистими або простими листками, квітки зібрані в щиткоподібні суцвіття; плоди кулясті чи овальні, червоні або коричневі. Близько 100 її видів росте в районах з помірним кліматом у північній півкулі. В Україні є вісім видів, серед яких найбільш поширена г. звичайна (S. аисирагіа) з яскраво-червоними плодами. На Поділлі і в Карпатах росте берека (S. torminalis) — красиве високе дерево з дуже цінною деревиною і буро-жовтнми плодами. В парках і садах, а також у гірських лісах Криму трапляється г. домашня (S. domestica) — дерево з великими грушоподібними або кулястими їстівними плодами. Тут же росте кілька близьких між собою кущових видів горобини — г. кримська (S. taurica), г. грецька (S. graeca) та ін.

Рід Ірга (Amelanchiei). Невеликі деревця або кущі, з білими квітками, зібраними в китиці; плоди спочатку червонуваті, згодом темнішають і стають майже чорними, з сизуватою поволокою. Рід налічує близько 25 видів, з яких в Україні в парках і садах ростуть як декоративні три види. Один з них — і. овальна (A. ovalis) — росте дико на кам'янистих місцях у Гірському Криму.

Рід Піраканта (Pyracantha). Вічнозелені досить колючі кущі, з рясними білими або рожевими квітками і яскравими червоними плодами. В роді налічується шість-сім близьких між собою видів. В Україні відомий в культурі один вид — п. шарлахова (Р. соссіпеа) — досить декоративний, невисокий (до 1-2 м заввишки), дуже розгалужений і колючий кущ, з блискучими, темно-зеленими листками, білими або рожево-жовтими квітками і яскравими коралово-червоними плодами. В природному стані в Україні росте на кам'янистих схилах серед чагарників у Гірському Криму.

Рід Кизильник (Cotoneastei). Чагарники заввишки до 2-3 метрів, з черговими, суцільними, цілокраїми листками, з вузьколанцетними. загостреними майже шиловидними прилистками. Квітки дрібні, маточково-тичинкові, зібрані у волотевидні щитковидні суцвіття або поодинокі чи сидять по дві-три в пазухах листків. Пелюсток п'ять, тичинок здебільшого 20. Маточка з двох-чотирьох (п'яти) плодолистків, які зовнішнім боком зростаються з гіпантієм і утворюють несправжній плід з двома-чотирма кісточками, зануреними в борошнистий м'якуш, і зверху прикритий чашолистками. В Україні росте чотири види кизильника, з них один — к. блискучий (С. lucida) — розводять як декоративну рослину в садах і парках (він походить із Сибіру), а три інші види — рослини природної флори України, з яких більш поширений к. чорноплодий (С. теіапосагра). Він розсіяно зустрічається на кам'янистих схилах і в чагарниках майже в усій Україні, за винятком Криму.

Порівняно недавно з'явилась у нас в культурі аронія чорноплідна (Агопіа тєіапострн). що мас лікарське значення : походить з Північної Америки. Вона більш відома під назвою "чорноплідна горобина".