Основні функції культури

Культура має низку специфічних функцій. Ми зупинимося лише на деяких, оскільки навіть простий перерахунок їх займе чимало часу.

Культура вимагає ретельного вивчення. Проте, перед ґрунтовним опановуванням предметом необхідно з’ясувати підходи, що будуть використовуватися. Можливо умовно виділити два підходи – суспільно-політичний та антропологічний. За суспільно-політичним до культури відносяться лише ті явища, що здійснили суттєвий вплив на розвиток суспільства. За антропологічним підходом до культури відносяться АБСОЛЮТНО ВСІ явища культурного процесу. Звичайно, антропологічний підхід більш широкий та демократичний, але він не дозволяє здійснити наукове узагальнення культурних процесів. На відмінну від нього, суспільно-політичний підхід більш вибірковий, але ми сьогодні вивчаємо саме відібране за цим принципом. Решта культурних надбань не «пройшли випробування часом».

Культура має чимало функцій. Наведемо лише деякі з них:

• аксіологічна (передбачає створення системи цінностей);

• виховна (відповідає за етичні норми виховання);

• інформаційна (сприяє поширенню й розумінню інформації);

• комунікативна (сприяє діалогу між культурами);

• нормативна (створює законодавчу базу – писані й неписані закони);

• світоглядна (відповідає умовно на три питання «Звідки я?», «Хто я?», «Куди я йду?»).

Культура умовно поділяється на матеріальну та духовну. Матеріальна культура тісно пов’язана з духовною, вони перебувають у єдності. Так книжка поєднує в собі ознаки матеріальної та духовної культур – зміст духовний, а типографське/рукописне виконання – відповідно матеріальне.

Співвідношення національного й загальнолюдського в культурі

Сьогодні світ просякнутий духом глобалізації. Чимало реліктових культур зникають в буремному морі часу, багато з потужних культур переживають кризу й з острахом дивляться в майбуття.

Світова культура складається з найкращих витворів національних культур. Наприклад, Моцарт, Бах, Шекспір сприймаються не як представники своїх національних культур, а як найкращі представники людства в цілому. Вважається, що вони вийшли силою свого обдарування за межі національних культур, зробили те, що лишається актуальним поза територіальними й часовими рамками.

Хоча світова культура й сприймається як позитивне явище, але вона почасти руйнує національні культури. Це спричинено неспроможністю національних культур конкурувати з світовими аналогами. Позитивним у світовій культурі є покращення загального культурного рівня та відпадання необхідності «наново вигадувати велосипед» для національних культур.

Масова та елітарна культура

Українська культура сьогодні вже вільно може бути представлена в хронологічній та концепції формування своєрідного шляху розвитку нації. Але чинники світового ґатунку не можуть нами ігноруватися – визначення позицій того чи іншого культурного феномена в системі ціннісних координат є необхідним атрибутом формування повноцінного уявлення про нашу багатовікову культуру.

Культуру прийнято ділити на масову та елітарну. Цей розподіл є доволі умовний – як правило, сьогодні існує гібридне уявлення, що поєднує питомі ознаки масового й елітарного. При цьому основні притаманні риси ми спробуємо коротко розглянути.

Елітарна культура потребує для розуміння високого інтелектуального та естетичного рівня. Щоб знатися на елітарній культурі, людина повинна вповні опанувати багатовіковий контекст. Окрім духовних зусиль, елітарна культура часто вимагає значних матеріальних статків – йдеться про штучні й коштовні витвори, що доступні небагатьом. Елітарна культура визначає найбільш розвинутий зріз суспільства, так звану культурну еліту.

Прикро, але в останній час в Україні визначення «еліти» часто застосовується до таких людей і явищ, які просто занижують його значення. Часте вживання поняття «еліти» призвело й до його певної девальвації, подібна ситуація спостерігається й в шоу-бізнесі зі словом «зірка». Але певні надбання елітарної культури доступні сьогодні багатьом – наприклад, класична музика. При доступності й багатогранності, вона не користується гідним попитом.

Масова культура сповідує простоту та доступність. Це становить її переваги та недоліки – хоча вона охоплює значний кількісний показник населення, якість її часто залишає бажати кращого. Масова культура діє за економічним принципом – попит породжує пропозицію. Якщо в суспільстві є попит на насильство та розбещеність, то масова культура «вдовольняє» його за допомогою бойовиків та еротичних стрічок.

В музиці масова культура репрезентована «популярною музикою», шлягерами. Саме ці пісні доволі точно розкривають природу масовості – поверховість та швидкоплинність. Одночасно ці пісні відповідають потребам суспільства в концентрації примітивних емоцій, релаксації та просто «вбиванні часу».