2. Сутність та зміст тендерів в Україні

22 лютого 2000 року на засіданні Верховної Ради України відразу після оголошення Послання Президента України до Верховної Ради України "Україна: поступ в ХХІ сторіччя" депутати прийняли Закон України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти", який є основним засобом реалізації одного з положень . Закон є важливим кроком у розбудові сучасної ринкової економіки, де держава виступає необмеженим у своєму розвитку абсолютним регулятором, а найбільш солідним і впливовим ринковим агентом[7].

Одним з основних мотивів щодо необхідності підготовки та прийняття зазначеного Закону було рішення Уряду стосовно інтеграції в Європейські економічні структури. Головною умовою для реалізації цих намірів є приведення законодавства України, у тому числі з питань державних закупівель, у відповідність з нормами і правилами міжнародної торгівлі.

Закон визначає всі аспекти, пов'язані із закупівлею товарів, робіт і послуг за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, коштів державних цільових фондів, пенсійного фонду та державних кредитних ресурсів.

Тендер (торги) - здійснення конкурентного відбору учасників з метою визначення переможця торгів і придбання замовником товарів, робіт і послуг згідно з процедурами (крім процедури закупівлі в одного постачальника), встановленими Законом[7].

Основними цілями проведення тендерів є:

- соціальна - забезпечення прозорості використання коштів платників податків;

- економічна - забезпечення найкращого співвідношення ціна/якість;

- інформаційна - отримання адекватної інформації про характеристики торгів, робіт та послуг.

Закон України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" застосовується до всіх закупівель товарів, робіт і послуг, що повністю або частково здійснюються за рахунок державних коштів, за умови, що вартість закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує суму, еквівалентну 2 тисячам євро, а робіт - 100 тисячам євро.

Дія цього Закону не поширюється на випадки, якщо предметом закупівлі є:

- водо-, тепло- та енергопостачання;

- водовідведення та обслуговування каналізаційних систем;

- поштові послуги;

- послуги електрозв'язку (за винятком мобільного);

- телекомунікаційні послуги щодо ретрансляції радіо- та телесигналів;

- послуги щодо перевезення залізничним транспортом.

В основу функціонування системи державних закупівель покладено такі критерії та принципи:

Відкритість процедур означає можливість отримати інформацію як про наявність потреби в закупівлі так і про результати тендеру. Інформація про потребу в закупівлі доводиться шляхом опублікування оголошення про тендер. Причому, для того щоб ця інформація була однаково доступна для всіх учасників ринку, Законом визначено єдине видання, публікація в якому є необхідністю, для того щоб закупівля вважалася такою, що відбулась – «Віснику державних закупівель» [2].

Прозорість використання державних коштів є одним з важливих заходів на запобігання корупції. Забезпечується прозорість тим, що вже на етапі формування та затвердження бюджету визначаються програми та видатки, які повинні здійснюватися через процедури відкритих конкурсів, визначаються критерії вибору переможця.

Неупередженість у виборі виконавця покращує конкурентне середовище та створює атмосферу довіри до органів влади. Виконання цього принципу забезпечується відсутністю конфлікту інтересів у членів тендерного комітету та осіб, які залучаються до прийняття рішень шляхом консультативних послуг.

Колегіальність прийняття рішень по закупівлям полягає в тому, що це рішення завжди є політичним. Для забезпечення колегіальності необхідно, щоб всі члени тендерного комітету були незалежними у своєму виборі. Жоден з них не повинен бути підпорядкованим іншому в адміністративному порядку чи знаходиться в близьких родинних зв'язках.

Рівна відповідальність сторін угод між замовником та виконавцем є одним з визначальних принципів тендерного законодавства, оскільки внаслідок застосування його процедур наступають взаємовідносини між органами влади та приватного сектора, які регулюються нормами цивільного права. Реально це означає, що будь які порушення угоди зі сторони замовника загрожують застосуванням фінансових санкцій. З іншої сторони, від виконавця вимагаються додаткові гарантії - запорука добросовісності, підтвердження сумлінного виконання ним податкового законодавства.

Легітимність прийняття рішень полягає в тому, що орган, який приймає рішення повинен бути правомочним та повноважним. Правомочність полягає в тому, що рішення приймає той, хто платить. Повноважність полягає в тому, що рішення приймається в межах коштів, які прямо визначені в бюджеті.

Конкурентність потрібна для отримання найкращого співвідношення ціна- якість. ЇЇ необхідно забезпечувати на всіх етапах здійснення тендерів - від оголошення тендеру до розгляду спорів. Слід запобігти спробам встановлення змови між учасниками.

Рівність в доступі до ринку громадських закупівель всіх учасників ринку та впровадження системи захисту вітчизняних товаровиробників.

Можливість оскарження рішень тендерного комітету є обов'язковим елементом, який стабілізує взаємовідносини між публічним та приватним сектором та створює атмосферу взаємної довіри. Особливістю тендерного законодавства є те, що практично предметом спору є тендерні процедури, а не саме рішення[10].