- •1. Що таке виробнича санітарія?
- •2. Хто здійснює регіональний контроль за охороною праці?
- •3. Як визначається кількість повітря, що виділяється місцевою витяжною вентиляцією?
- •4. Як розраховується штучне освітлення методом використання світлового потоку?
- •5. Який вплив на людину ультрафіолетового випромінювання?
- •6. Які Ви знаєте первинні засоби пожежогасіння?
- •Список використаних джерел
3. Як визначається кількість повітря, що виділяється місцевою витяжною вентиляцією?
Місцева вентиляція може бути припливною і витяжною. Місцева припливна вентиляція, при якій здійснюється концентроване подання припливного повітря заданих параметрів (температури, вологості, швидкості руху), виконується у вигляді повітряних душів, повітряних та повітряно-теплових завіс.
Повітряні душі використовуються для запобігання перегріванню робітників в гарячих цехах, а також для утворення так званих повітряних оазисів.
Повітряні та повітряно-теплові завіси призначені для запобігання надходження в приміщення значних мас холодного зовнішнього повітря при необхідності частого відкривання дверей чи воріт. Повітряна завіса створюється струменем повітря, що подається із вузької довгої щілини, під деяким кутом назустріч потоку холодного повітря. Канал зі щілиною розміщують збоку чи зверху воріт (дверей).
Місцева витяжна вентиляція здійснюється за допомогою місцевих витяжних зонтів, всмоктуючих панелей, витяжних шаф, бортових відсмоктувачів.
Конструкція місцевої витяжки повинна забезпечити максимальне вловлювання шкідливих виділень при мінімальній кількості вилученого повітря. Крім того, вона не повинна бути громіздкою та заважати обслуговуючому персоналу працювати і наглядати за технологічним процесом.
Основними чинниками при виборі типу місцевої витяжки є характеристики шкідливих виділень (температура, густина парів, токсичність), положення робітника при виконанні роботи, особливості технологічного процесу та устаткування.
У випадках, коли джерело виробничих шкідливостей можна помістити всередині простору, обмеженого стінками, місцеву витяжну вентиляцію влаштовують у вигляді витяжних шаф, кожухів, вітринних відсмоктувачів. Якщо за умовами технології або обслуговування джерело шкідливостей не можна ізолювати, тоді встановлюють витяжний зонт або всмоктувальну панель. При цьому потік повітря, що видаляється, не повинен проходити через зону дихання робітника.
Окремим випадком місцевої витяжної вентиляції є бортові відсмоктувачі, якими обладнують ванни (гальванічні, травильні) чи інші ємкості з токсичними рідинами, оскільки необхідність використати при їх завантаженні підіймально-транспортного обладнання унеможливлює використання витяжних зонтів та всмоктувальних панелей.
Методи розрахунку систем штучної вентиляції
Основне завдання розрахунку загальнообмінних систем штучної вентиляції — визначити кількість повітря, що необхідно подати і вилучити з приміщення. При розрахунку вентиляції в цехах, повітрообмін, як правило, визначають розрахунковим шляхом за конкретними даними про кількість шкідливих виділень (теплоти, вологи, парів, газів).
Для цехів, де виділяються шкідливі речовини, повітрообмін визначають за кількістю шкідливих газів, парів, пилу, що надходять в робочу зону, з метою розбавлення 'їх приливним повітрям до гранично допустимих концентрацій.
де U — кількість шкідливих виділень в цеху, мг/год;
к1 — допустима концентрація шкідливих виділень в повітрі цеху мг/м3;
k2— концентрація шкідливих виділень в припливному повітрі, мг/м3. Для цехів з виділенням надлишкового тепла кількість припливного повітря визначається із умови асиміляції цього тепла.
С — теплоємність повітря при постійному тиску, ще дорівнює 1 кДж/кгК;
у — густина припливного повітря, кг/м3; tB — температура повітря, що виходить з цеху; tn — температура припливного повітря.
Для приміщень, де немає шкідливих виділень (або кількість їх незначна) приплив (витяжку) повітря можна визначити за кратність повітрообміну (k) — відношенням об'єму вентиляційного повітря L (м3/ год) до об'єму приміщення V (м3):
Кратність повітрообміну показує скільки разів протягом години необхідно замінити весь об'єм повітря в даному приміщенні для створення нормальних умов повітряного середовища. Визначивши за довідником кратність повітрообміну можна порахувати об'єм припливного повітря чи витяжки.
Для приміщень, де не утворюються шкідливі виділення та надлишкове тепло і немає необхідності у створенні метеорологічного комфорту можна використати формулу:
де
— мінімальне подання
повітря
на одного працівника відповідно до
санітарних норм (при об'ємі приміщення,
що припадає на одного працівника, до 20
м3—ЗО м3/год, а при об'ємі більше 20 м3—20
м/год);
п— кількість працівників в приміщенні.
При розрахунку місцевої витяжної вентиляції кількість повітря, що вилучається місцевою витяжкою (зонт, панель, шафа) можна порахувати за формулою:
де
F — площа перерізу
отвору
місцевої витяжки, м2;
v — швидкість руху вилученого повітря в цьому отворі (приймається від 0,5 до 1,7 м/с в залежності від токсичності та леткості газів та парів).
Таким чином, місцева витяжна вентиляція здійснюється за допомогою місцеви витяжних зонтів, всмоктуючих панелей, витяжних шаф, бортови відсмоктувачів. Основними чинниками при виборі типу місцевої витяжки є характеристики шкідливих виділень (температура, густина парів, токсичність), положення робітника при виконанні роботи, особливості технологічного процесу та устаткування. Основне завдання розрахунку загальнообмінних систем штучної вентиляції — визначити кількість повітря, що необхідно подати і вилучити з приміщення. За допомогою таких формул можна визначити кількість повітря, що виділяється місцевою витяжною вентиляцією.
