Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
1 Методические указания по КП 2010.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
222 Кб
Скачать
☆

2.2 Вибір установчих баз

Правильна взаємодія деталей в агрегаті визначається дотриманням при їх виготовленні або ремонті не тільки необхідної точності розмірів та якості обробки поверхонь, але й правильності взаємного розташування осей і окремих поверхонь.

Важливе місце при проектуванні технологічних процесів відновлення деталі займає вибір установчих баз, тому що при відновленні доводиться мати справу із зношеними базовими поверхнями. Прийняття рішення про вибір базових поверхонь залежить від класу деталі, номенклатури зношених поверхонь, ступеня їх зносу, обраних способів відновлення тощо.

Правильно обрана установча база дозволяє відновити деталь з мінімальними відхиленнями від її розмірів (номінальних або ремонтних) і форм.

Установча база – це поверхня деталі, за допомогою якої відбувається її орієнтація та верстаті або в пристосуванні відносно ріжучого інструменту. Ці поверхні можуть бути площинними, циліндричними, конічними.

Установчі бази розділяють на основні і допоміжні. Основною установчою базою називається поверхня деталі якою вона встановлюється в агрегаті.

Допоміжною установчою базою називається поверхня деталі, яка не з’єднується з поверхнею іншої деталі і не впливає на роботу деталі в агрегаті. Допоміжна база створюється навмисно для встановлення деталі при обробці (наприклад – центрові отвори валів і осей).

При виборі базових поверхонь необхідно прагнути, щоб технологічний процес забезпечив технічні вимоги на прямолінійність, паралельність, перпендикулярність осей і поверхонь відновленої деталі.

Для прийняття рішення вибору базових поверхонь слід користуватися наступним:

- базову поверхню обирають для кожної операції окремо;

при встановленні і затисканні деталі по базовій поверхні вона не повинна зміщатися з наданого положення і не деформуватися під дією зусиль різання та затискань;

- найбільшої точності при механічній обробці можна домогтися, коли увесь процес обробки відбувається на одній базі з однією установкою тобто дотримується принцип постійності баз. Використання нової бази і установки пов’язане зі зміщенням деталі, що в свою чергу призведе до зміни взаємного розташування осей і поверхонь деталі відносно верстату, пристосування та різального інструменту;

- якщо на деталі збереглися базові поверхні, які використовувались при виготовленні деталі доцільно прийняти їх і при відновленні;

- при обробці деталі на декількох верстатах слід використовувати ті самі базові поверхні. Якщо умови обробки деталі не дозволяють це виконати, тоді за установчу базу обирають таку поверхню, яка пов’язана з точними розмірами і раніше прийнятими установчими базами;

- якщо не можливо забезпечити постійність бази тоді новою установчою базою обирають оброблену поверхню, яка забезпечує необхідну жорсткість деталі при обробці;

- основні бази найчастіше зношуються, тому використовувати їх при ремонті як установочні можна тільки в крайніх випадках, коли відсутні допоміжні бази або складно створити нові (штучні) установчі бази. При цьому, по-перше, обирають найменш зношену поверхню і відносно її обробляють іншу поверхню, більш зношену. Потім, орієнтуючись на оброблену поверхню, цілком доводять поверхню, прийняту спочатку за установчу;

- при пошкодженні базових поверхонь механічну обробку деталі слід починати з відновлення первісних баз при цьому деталь базується по найменш зношеним поверхням;

- при відсутності установчих баз обробку деталі слід починати з тієї поверхні, яку можна використати як установчу базу для наступних операцій. Для обробки цієї поверхні, як бази, допускається приймати навіть необроблену поверхню (чисту, гладку, рівну) – таку поверхню називають черновою базою;

- в подальшому, обробка інших поверхонь повинна виконуватися по обраній та обробленій установчій базі. Спочатку оброблюються поверхні менш точні, а потім – більш точні. Якщо неможливо використати основні бази для установки деталі необхідно створити допоміжні установки бази (центрові отвори, конусні виточки на циліндричних поверхнях тощо).

Як установчу базу при механічній обробці рекомендується приймати:

- для деталей класу “Корпусні” – основну площину і два отвори, розташовані на ній;

- для деталей класу “Круглі стрижні” – центрові отвори, рідше – зовнішні циліндричні поверхні;

- для деталей класу “Полі циліндри” – внутрішні і зовнішні циліндричні поверхні і торці;

- для деталей класу “Диски” – внутрішні і зовнішні поверхні і торець;

- для деталей класу “Некруглі стрижні” – поверхні стрижня і головки, а потім – отвір і оброблену поверхню головки.