Нанесення розчинної суміші на плити

Клейову суміш розчину наносять на пінополістерольні| плити утеплювача одним з наступних способів:

Смуговою: поверхня стіни має нерівності до 10,0 мм, суміш розчину наноситься на поверхню плити у вигляді смуг на відстані 20 мм від краю по всьому периметру плити, а потім по середині, смуги по периметру повинні мати розриви, щоб при наклеюванні плит не утворювалися повітряні пробки;

|Маяковою: поверхня стіни має нерівності до 15,0 мм, суміш розчину наноситься на поверхню плити у вигляді смуг на відстані 20 мм від краю по всьому периметру плити шириною 60 мм і заввишки 20 мм, а потім по середині плити у вигляді маячків з розрахунку 5—8 штук діаметром близько 100 мм заввишки 20 мм на плиту розміром 0,5 х 1,0 м. Смуги по периметру повинні мати розриви.

Приклеювання плит теплоізоляції.

Плити утеплювача укріплюють на конструкції знизу вверх, встановлюючи перший ряд плит на перфоровані цокольні профілі, укріплені з дотриманням правил прив'язки швів, обрамлення віконних і інших отворів плитами з підігнаними по місцю вирізами.

Для забезпечення щільного прилягання плити до основи, її необхідно спочатку прикласти до поверхні стіни на відстані 2—3 см від проектного положення, а потім притиснути за допомогою дерев'яного напівтерка із зсувом в проектне положення, ударяючи напівтерком| до тих пір, поки її площина порівняється з рівнем сусідніх плит. Ширина шва між плитами не повинна перевищувати 2 мм.

У тому випадку, коли шов вийшов ширше, його слід заповнити смужкою, вирізаною з плити утеплювача. При приклеюванні плит утеплювача до поверхні зовнішніх захищаючих конструкцій не допускається попадання клейової суміші розчину в шов між ними. Відразу після приклеювання плиту не можна рухати, щоб не ослабляти з'єднання її з основою. Якщо плита добре не приклеїлася, її треба відірвати, видалити з неї і із стіни суміш розчину, покрити тильну сторону плити свіжою порцією клейової суміші розчину і приклеїти її знову до стіни.

У тому випадку, коли на стиках суміжних плит є нерівності, їх слід видалити за допомогою дерев'яної терки, робоча поверхня якої обтягнута наждачним папером. Відхилення в приклеєному шарі утеплювача по товщині не повинні перевищувати 3 мм.

Після зміцнення плит утеплювача деформаційні шви між ними розмірами

10—12 мм заповнюють пінополіетиленовими| джгутами круглого перетину. Джгути підбирають такого діаметру, щоб після установки в шов вони були обжаті на 30 % і набували б по перетину форми овалу.

Допоміжне укріплення захисного шару в кутах віконних і дверних прорізів.

Всі кути отворів повинні бути укріплені додатковим захисним шаром армуючої сітки з розмірами, не меншими 35 х 20 см. Це запобігає виникненню косих тріщин, які | як правило утворюються від початку кута отвору.

Кути будівлі і косяки віконних і дверних отворів слід підсилити металевими| перфорованими куточками, які вклеюються за допомогою суміші розчину Ceresit CT 85|. Найбільш ефективним є використання куточків, обклеєних в заводських умовах смужкою сітки.

Шліфування поверхні теплоізоляційних плит.

Після схоплювання (твердіння) клейової суміші, за допомогою якої закріплюються пінополістиролові плити (приблизно через 2—3 дні), можна приступити до шліфування їх поверхні теркою напівтерком|), обмотаним грубим наждачним папером. Таким чином забираються перепади у країв плит.

Допоміжні механічні кріплення плит утеплювача.

Закріплювати плити утеплювача пластмасовими дюбелями слід не раніше 3 діб після приклеювання їх до поверхні зовнішніх стін.

Роботи по закріпленню плит утеплювача до зовнішніх захищаючих конструкцій пластмасовими дюбелями виконують в такій послідовності:

1) розмітка отворів під перший ряд дюбелів по схемі;

2) буріння отворів під дюбелі|;

3) очищення отворів від пилу, що утворюється при бурінні;

4) установка дюбелів в отвори;

5) вставляння кріпильного стрижня або забивання елементу розпору (штифта).

Отвори свердлять електродрилем або перфоратором. Мінімальна глибина отворів, що висвердлюються в конструкціях, повинна бути:

- у стінах з бетону і повнотілої | цеглини — 50 мм;

- у стінах з газобетону і порожнистих блоків - 90 мм. .

Отвори очищають від пилу пилососом, вставляють в отвір дюбель, притискуючи кільце диска дюбеля до поверхні утеплювача і, залежно від направляючого штифта, забивають молотком або укручують стрижень (штифт) до упору. При цьому дюбель не повинен виступати над поверхнею плити більш ніж на 1 мм.

Влаштування основного захисного шару.

Після висихання додаткових укріплених шарів можна приступити до влаштування основного захисного| шару суцільним армуванням скло сіткою. |Рівномірно наноситься розчин завтовшки близько 2 мм. Розчин наноситься сталевою теркою зверху вниз.

Укладання склосітки.

Сітка прикладається до свіжого розчину і втоплюється за допомогою сталевої терки. При цьому необхідно забезпечити перекриття сусідніх смуг сітки на 5-10 см.

При втопленні сітки слід уникати надмірного натягнення і поглиблення до плити утеплювача, сітка повинна бути між двома шарами суміші СТ| 85 або СТ| 190.

Нанесення другого шару армованої сітки.

У черговій операції на свіжовкладену сітку наноситься 2 шар суміші розчину завтовшки близько 2 мм, так, щоб сітка перестала бути помітною. Поверхню цього шару потрібно як найкраще розрівняти сталевою теркою.

Формування кута.

Кути віконних і дверних отворів, а також кути будинку краще всього формувати кутовою теркою.

Ґрунтування під штукатурку.

До ґрунтовки можна приступати після остаточного висихання захисного шару, армованого сіткою (приблизно через 3 дні). Грунтуючу фарбу Ceresit CT 16 слід наносити щіткою, рівномірно| за один прохід. Тривалість висихання фарби складає приблизно 4 години.

Приготування декоративної штукатурки.

Штукатурки, що випускаються у вигляді сухих сумішей, слід готувати на будівельному майданчику безпосередньо перед застосуванням. У відміряну кількість чистої холодної води всипати вміст упаковки і ретельно розмішати за допомогою дриля з змішувачем.

Кількість води для приготування:

СТ| 35 - 1:0,2-0,22

СТ| 36 - 1:0,2-0,23

СТ| 137 - 1:0,2-0,22 (зерно 1,5) 1:0,17-0,185

Нанесення штукатурки.

Тонкошарова штукатурка рівномірно наноситься на основу, на товщину зерна, за допомогою сталевої терки, яку тримають під кутом. Її поверхню слід розгладити і розрівняти теркою збираючи надлишки матеріалу.

Затирання теркою декоративної штукатурки.

Якщо нанесена штукатурка вже не прилипає до інструменту, горизонтально утримуваною пластиковою теркою слід додати їй фактуру. Для штукатурок з фактурою типу «короїд», залежно від напряму рухів терки, можна отримати вертикальні, горизонтальні або кругові лінії, від зерна, що міститься в матеріалі. Фактуру структурній штукатурці Ceresit CT 36 можна додати за допомогою губчастого валика, терки, лопатки, кисті або інших інструментів..