2. Просторовий характер міграції:

• внутрішня (усередині країни, а саме між селом і містом, між містами, регіонами);

• зовнішня (за межі країни).

3. Організаційна ознака:

• добровільна, зокрема самодіяльна, і організована, наприклад, робота за контрактом;

• примусова (вивіз чорних рабів з Африки до Америки в період 1650—1850 рр., підневільна праця військовополонених і остар- байтерів на підприємствах Німеччини та інших країн понево­леної фашистами Європи під час Другої світової війни).

4. Якісний склад:

• робітники, зокрема промислові, сільськогосподарські, а також особи без певної професії або спеціальності;

• фахівці, зокрема вищої кваліфікації;

• представники ліберальних («вільних») професій (актори, музи­канти, письменники, художники тощо).

Кількісно міграційні процеси вимірюються за допомогою системи показників. Головні поміж них: кількість емігрантів, які виїхали з конкретної країни за певний проміжок часу; кількість іммігрантів, що прибули до країни; співвідношення емігрантів й іммігрантів (міграційне сальдо, яке може бути позитивним, що свідчить про привабливість країни або від'ємним, що вказує на надлишок робочої сили та непривабливість країни); кількість емігрантів (іммігрантів) за професіями, спеціальностями, галузями, віком тощо; питома вага емігрантів у загальній чисельності зайнятих у країні взагалі та в окремих галузях. У конкретних дослідженнях застосовується багато інших показників, наприклад, середня оплата (погодинна, місячна, річна) іммігрантів узагалі й у розрізі окремих галузей та її співвідношення з оплатою праці резидентів, річна сума та питома вага приватних переказів емігрантів у платіжному балансі країни тощо.