3. Сутність та основні типи грошово-кредитної політики центрального банку.

Грошово-кредитна політика – комплекс заходів, спрямованих на досягнення цілей монетарної політики, регулювання макроекономічних процесів, які здійснює центральний банк з метою ефективного впливу на господарську активність, темпи економічного зростання, стимулювання інфляції та забезпечення зайнятості робочої сили.

Основний об`єкт грошово-кредитного регулювання центрального банку – сукупна грошова маса, від розміру якої залежить динаміка основних показників розвитку економіки.

85.

4. Методи грошово-кредитної політики центрального банку

Реалізація грошово-кредитної політики центрального банку передбачає використання різних методів впливу на кредитну діяльність комерційних банків.

Зміна норм обов`язкових резервів

86.

Політика облікової ставки – регулювання оплати ( процента ) за позики, які центральний банк надає комерційним банкам, що впливає на їхню здатність розширювати кредитні операції.

Цей метод є недостатньо ефективним, так як охоплює лише ті банки, які мають потребу в кредитах Центрального банку.

Операції на відкритому ринку – це купівля або продаж Центральним банком цінних паперів з метою впливу на ресурси комерційних банків.

Основні види цінних паперів, з якими Центральний банк проводить операції на відкритому ринку:

• казначейські векселі;

• безпроцентні казначейські зобов’язання;

• облігації державних позик уряду і місцевих органів влади;

• облігації окремих приватних компаній допущені до біржової торгівлі;

• першокласні короткострокові цінні папери.

Ефективність операцій на відкритому ринку обумовлена рівнем економічної зацікавленості комерційних банків у придбанні державних цінних паперів.

87.

Політика обов’язкових резервів - це застосовується з метою забезпечення ліквідності банків та грошово-кредитного регулювання.

Призначення політики обов’язкових резервів:

1. Забезпечення постійного рівня ліквідності комерційних банків (зміною розмірів обов’язкових резервів центральний банк може блокувати або змінювати значну частку ліквідних коштів комерційних банків і таким способом впливати на їхню діяльність)

2. Інструмент регулювання грошової маси (збільшення норми обов’язкових резервів зменшує кредитний потенціал банків і масу грошей в обороті; зменшення цієї норми, навпаки, вивільнює додаткові ресурси, сприяє розширенню активних операцій банків і збільшенню маси грошей в обороті)

Зміна норм обов’язкових резервів - регулює ресурси комерційних банків, які вони зобов’язані зберігати в центральному банкові.

88.

Величина коштів, що зберігаються в Центральному банку, встановлюється в певному співвідношенні до величини депозитів банку.

Ефективність встановлення норм обов’язкового резервування залежить від діапазону охоплення ними різних категорій зобов’язань комерційних банків.

Рефінансування – це погашення старої заборгованості шляхом нових запозичень.

Центральний банк для впливу на діяльність комерційних банків може використовувати кредити рефінансування.

Мета проведення рефінансування:

• лібералізація жорсткої політики обов’язкових резервів;

• поліпшення поточної ліквідності комерційних банків.

89.

В окремих випадках загальні методи грошово-кредитного регулювання можуть доповнюватися інструментами селективного впливу на діяльність банків.

Селективна грошово-кредитна політика обумовлює можливість швидкого впливу на діяльність комерційних банків, але при цьому характеризується односторонньою спрямованістю (тільки на обмеження ділової активності) та зниженням рівня конкуренції в банківській сфері.

Вибір типу грошово-кредитної політики визначається Центральним банком у кожному конкретному випадку, виходячи із стану економічної конюктури і фази економічного циклу.