Методика санітарного обстеження джерела водопостачання

Санітарне обстеження джерела водопостачання проводиться за такою схемою:

1. Населений пункт (назва). Район, область та місцезнаходження джерела водопостачання (в населеному пункті або за його межами; на рівному місці чи на підвищенні, на схилі, в яру або на березі водоймища; чи не заливається талими водами);

2. Водоносний горизонт, що є джерелом водопостачання та його коротка характеристика, стан поверхні грунту навколо криниці (наявність замощення, скатів від криниці, канави, огорожі);

3. Спосіб підйому води з криниці: відром (корбою, «журавлем») або насосом, наявність кришки, підставка для відра, накриття або вудки над отвором криниці та їх технічний стан;

4. Відстань до криниці від найближчих житлових будинків, вбиралень, помийних ям, промислових і сільськогосподарських об’єктів та інших джерел забруднення води і грунту; кількість житлових будинків, що використовують воду з криниці;

5. Дані про поширеність інфекційних та інших захворювань, пов’язаних з водним фактором;

6. Дані про наявність епізоотій серед свійських тварин та гризунів у районі обстеження;

7. Відомості про наявність санітарного паспорта криниці, дата останнього контролю;

8. Узагальнений висновок про санітарний стан об’єкта та санітарний нагляд за ним, який обов’язково повинен ураховувати дані санітарно-топографічного та санітарно-технічного обстеження вододжерела, результати вивчення епідеміологічної обстановки та лабораторного аналізу питної води;

9. Заходи щодо покращення санітарного стану криниці та якості питної води.

Методика розрахунку кількості хлорного вапна для проведення знезараження води у криниці

Розрахунок необхідної кількості хлорного вапна для знезараження води у криниці проводиться таким чином.

Нехай маємо шахтну криницю розміром 2х2 м, висота водного стовпа в якій становить 2,9 м. Треба розрахувати, скільки необхідно 25% хлорного вапна для проведення знезараження води в криниці.

Об’єм води в криниці становить 2м·2м·2,9м = 11,600 л води.

У випадку використання методу пере хлорування для знезараження 1 л води необхідно 10 мг хлору.

Отже, складаємо пропорцію:

1 л – 10 мг активного хлору;

Х = 11600·10/1 = 116000 мг або 116 г активного хлору.

11600 л – х мг активного хлору.

Якщо 100 г 25% хлорного вапна містить 25 г активного хлору, то в х г хлорного вапна міститься 116 г активного хлору.

Х = 116·100/25 = 464 г 25% хлорного вапна.

Для проведення знезараження хлорне вапно розтирають з невеликою кількістю води у відрі, доводячи її до стану емульсії, заливають повне відро води, ретельно розмішують і відстояний розчин виливають в криницю.

Приклад розв’язування задачі

Умова задачі. Шахтна криниця розташована у населеному пункті Н, зруб дерев’яний, глиняний замок відсутній. Водозабір проводиться насосом, є накриття. Криниця розташована на березі річки. Через 100м вище за течією обладнаний місцевий пляж. Грунт піщаний. Територія навколо криниці чиста. Вода забирається з першого водоносного горизонту. Серед населення спостерігаються гострі шлунково-кишкові захворювання.

Складіть санітарно-гігієнічний висновок щодо придатності води для задоволення питних потреб населення.

Дані лабораторного аналізу води:

Прозорість – 30см	Нітрати – 10 мг/л	Нітрити – 0,005 мг/л
Запах – 1 бал	Колі титр – 10	Жорсткість – 8 мг-екв/л
Забарвленість – 100	Фтор – 1 мг/л	Мікробне число – 920
Смак – звичайний	Аміак – 0,15 мг/л	Окислюваність – 4,8 мг/л О2
Хлориди – 60 мг/л	Колі-індекс – 100

Пояснення до розв’язання задачі. У сільських місцевостях обладнують копані шахтні колодязі квадратного січення (площею 1м²). Відстань від криниці до споживача води не повинна перевищувати 50-150 м. Місце для колодязя вибирають на підвищенні не ближче ніж 30 м від можливих джерел забруднення. Дно шахти колодязя залишається відкритим, а бокові стіни закріплюються матеріалом, який забезпечує водонепроникність. Часто забруднення води відбувається через відкрите гирло колодязя під час набирання води забрудненими відрами. Кращим способом підняття води з колодязя необхідно визнати ручний або механічний насоси з електроприводом. Колодязі, обладнані насосом, щільно закриті і не забруднюються ззовні.

Найкращим джерелом є міжпластова вода, яка розташовується між двома водонапірними пластами і більш надійно захищена від поверхневого стоку, особливо глибокі напірні підземні води, які називаються артезіанськими. Вони проходять великий шлях від місця водозабору, майже повністю звільняючись від органічних речовин і мікробів.

Перед розв’язуванням задачі необхідно підготуватись теоретично за розділом “Гігієна води”. Потрібно знати строгі гігієнічні вимоги до хімічного та бактеріального складу води; мати чітку уяву про нормування якості питної води, а також розроблення методів контролю за її якістю.

Необхідно розглянути мікробіологічні показники, що свідчать про епідеміологічну безпеку води, а саме мікробне число - кількість мікробів в 1 мл води і наявність кишкової палочки. Важливо чітко уявляти, що є регламентація токсикологічних показників, які характеризують нешкідливість хімічного складу води. Слід мати на увазі, що надлишок чи недостача у воді певної кількості хімічних речовин приводить до важких захворювань – біогеохімічних ендемій.

Показники, які визначаються за схемою короткого аналізу:

1. Органолептичні: запах, смак, забарвленість, прозорість, осад, плівка, водяні організми, які видно неозброєним оком.

2. Хімічні: окислюваність, амонійний азот, азот нітратів і нітритів, загальна і карбонатна жорсткість, лужність, хлориди, залізо.

3. Бактеріологічні: мікробне число, колі-індекс, колі-титр.

Для короткого санітарного аналізу відбирають по 2 л води. Для встановлення якості води у вододжерелі забір проб проводять не менше 3 раз в сезон.

Органолептичні показники питної води у відповідності до Держстандартів характеризуються як за інтенсивністю допустимої зміни органолептичних властивостей, так і за вмістом хімічних речовин, які здатні погіршувати органолептичні властивості води. За органолептичними показниками вода повинна відповідати наступним вимогам:

Запах при 20оС і при нагріванні води до 60оС	не більше 2 балів
Присмак при 20оС	не більше 2 балів
Забарвленість за платино-кобальтовою чи імітуючою шкалою	не більше 20о
Мутність за стандартною шкалою	не більше 1,5 мг/л

Специфічні запахи і присмаки, що появляються при хлоруванні, не повинні перевищувати 1 бал.

Водний показник (рН) повинен бути в межах 6,5-8,6.

Інтенсивність запаху визначається в балах: 0 балів – відсутність запаху; 1 бал – визначається в лабораторії звичним спостережником; 2 бали – визначається споживачем, якщо звернути на нього увагу; 3 бали – легко помічається і може викликати неоднозначні відклики; 4 бали – звертає на себе увагу і може заставити стриматися від пиття; 5 балів – запах настільки сильний, що вода для пиття не є придатна. В нормі запах не повинен перевищувати 2 бали.

Сила смаку і присмаку виражається в балах: 0 – відсутність присмаку; 1 бал – дуже слабкий присмак; 2 бали – слабкий присмак; 3 бали – помітний присмак; 4 бали – відчутний присмак; 5 балів – дуже сильний присмак. Сила присмаку при температурі 20^оС не повинна перевищувати 2 бали.

Прозорість визначається у сантиметрах з точністю до 0,5 см. Питну воду вважають прозорою, якщо стандартний шрифт читається через шар води висотою 30 см і більше.

Забарвленість поверхневих і неглибоких підземних вод залежить в основному від вмісту в них гумінових сполук. Питна вода повинна мати забарвленість не більше 20^о. За згодою з органами санітарно-епідеміологічної служби забарвленість допускається до 35^о.

Хімічні речовини, що впливають на органолептичні властивості води, що зустрічаються в природних водах, не повинні перевищувати норм, що вказані в табл.1.

Таблиця 1