Висновки

Проаналізувавши адміністративні правопорушення як вид поводження людей, можна дійти висновку, що головне в цьому поводженні - те, що воно суперечить існуючим суспільним відносинам, заподіює чи здатне заподіювати шкоду правам і інтересам громадян, колективів і суспільства в цілому, перешкоджає поступальному розвитку суспільства. Правопорушення розрізняють за своєю спрямованістю, за імовірністю настання шкідливих наслідків і їхньої ваги, за характером їхніх мотивів, що викликали, за цілями правопорушень та ін. Незважаючи на всі ці розходження, правопорушення складають одну групу явищ у соціальному і правовому відношеннях, тому що мають єдину сутність і подібні юридичні ознаки.

На відміну від правомірних дій, що можуть бути прямо передбачені нормами права, а можуть і випливати в загальній формі з "духу закону", протиправні дії повинні бути чітко сформульовані діючими правовими нормами. З цього погляду правопорушення можна говорити лише в рамках і з поліції закону, що визначає поняття й ознаки цивільного, адміністративного чи іншого правопорушення, а нерідко і точний перелік протиправних діянь, що встановлює. Такого роду "формалізм" протиправності забезпечує ясність і єдність вимог, пропонованих до всіх громадян і організацій.

Загальне поняття складу адміністративної провини має дуже важливе теоретичне і практичне значення в юрисдикційній діяльності органів внутрішніх справ. Воно є необхідною щаблем в процесі пізнання конкретних складів адміністративних провин, теоретичною основою для розкриття їхнього змісту і правильного застосування на практиці законодавства про адміністративні правопорушення.

Незважаючи на те, що адміністративно-правові норми і відносини за російським і українським законодавством трохи відрізняються одне від одного, але ці відмінності не настільки істотні і до того ж по ряду об'єктивних і суб'єктивних причин російська правотворча думка не на багато випереджає українську, що дає нашим законодавцям використовувати позитивний досвід накопичений російськими юристами після прийняття тих чи інших нормативних актів, і уникати помилок, що обов'язково зустрічаються на такому тернистому шляху як правотворчість.

Використовуючи позитивний досвід не тільки Росії, але й інших розвинутих держав, з огляду на національні й історичні особливості нашого народу Україна стане демократичною і правовою державою.

Перелік використаних джерел.

Законодавчі і нормативні акти органів державної влади

1. Конституція України

2. Кодекс України про адміністративні правопорушення.

3. Кримінальний Кодекс України.

4. Закону України "Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі".

5. Законом України "Про міліцію".

6. Статут Патрульно-постової служби міліції України затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ від 28.07.1994р.

Навчальні посібники і монографічні видання

1. Битяк Ю.П., В.В. Богуцкий, В.Н. Гаращук и др. "Административное право Украины" - Харьков: 2003

2. Копєйчиков В.В. "Правознавство". - К.: Юринком Інтер, 1999.

3. Забарный Г.Г. "Административное право Украины", К.:2001

4. Ківалов С.В., Біла Л.P. "Адміністративне право України" (Навчально-методичний посібник), - Одеса: 2002.

5. Клименко Г.Б. "Адміністративне право", - Харків: 2000

6. Коваль Л.В." Административное право", Киев, 1998Гончарук С.Т. "Адміністративне право України", - К.: 2001

7. Колпаков В.К. "Административное право Украины", К.: 2000

8. Кудрявцев В.Н. "Закон, поступок, ответственность". 1998

9. Малеин Н. С. "Правонарушения: понятие, причины, ответственность." М.: 1985

10. Павловский Р.С. "Административное право", - К.: 1986

11. Печеницын В.А. " Состав административного проступка и его значение в юрисдикционной деятельности органов внутренних дел", Хабаровск, 1988.

Література для порівняльного аналізу

1. Алехин А.П., Кармолицкий А.А., Козлов Ю.М. "Административное право Российской Федерации", М.: 1996

2. Бахрах Д.Н."Административное право", М.: 1996

3. Коренев А.П. "Административное право России", M.: МЮИ МВД России. Изд-во «Щит-М», 1999.

4. Овсянко Д.М. Административное право, - М.: 1997