23. П’ята управлінська революція називається:

1. Бюрократична.

24. Створення наукового фундаменту, що замінює собою старі, традиційні методи виконання роботи на ретельне наукове дослідження кожного її елементу — це одне з основних положень школи:;

1. наукового управління;

25. Школа управління, що прагне використовувати у науці управління методи й інструментарій точних наук, — це:

1. школа наукового управління.

26. Толкотт Парсонс виділяє такі рівні управління: 1) технічний, управлінський, інституційний; 27. Парадигма менеджменту це: 4) система понять, уявлень, що формується на основі вивчення, аналізу й узагальнення реалій дійсності, змінючись відповідно до змін зовнішнього і внутрішнього середовищ організацій.

28. Підприємець це:

3) людина, яка готова йти на ризик, нововведення, новаторство, зміни в організації; регулює процес створення нового; несе фінансову, моральну та соціальну відповідальність; отримує грошовий дохід та задоволення від досягнень; розвиває власну справу на засадах вкладення додаткових фінансових коштів (своїх та позичених) і залучення матеріальних цінностей; 29. До міжособистісних ролей менеджерів Г.Мінцберг відносив: 1) головний керівник, лідер, ланка, яка пов'язує із зовнішніми організаціями та особами; 30. До інформаційних ролей менеджерів Г.Мінцберг відносив: 2) приймач інформації (внутрішньої та зовнішньої), розповсюджувач інформації, представник (при зовнішніх контактах організації);

Тема 3. Закони, закономірності та принципи менеджменту

1. Найбільш повну класифікацію принципів управління навів:

1. А. Файоль.

2. На чому базуються принципи менеджменту?

1. на законах розвиткусуспільства та закономірностяхуправління

3. Щослідрозумітипід принципами менеджменту?

1. правила, вихідніположення та нормиповедінки, якимикеруютьсяоргани в процесіуправління системами;

. 4. У чому полягає сутність принципу демократизації?

1. усі відповіді правильні.

5. Принцип ефективності менеджменту полягає:

1. у застосуванні цілого комплексу методів та засобів з метою досягнення максимальної результативності при мінімізації витрат за умов виправданого ризику;

6. Науковий підхід до виконання кожного елементу роботи; науковий підхід до підбору, навчання і тренінг робітника; кооперація з робітниками; розподіл відповідальності за результати роботи між менеджерами і робітниками – як принципи управління визначав.

1. Ф. Тейлор;

7. Хто з теоретиків управління першим звернув увагу на те, що кожен вищий рівень управління створюється не для задоволення тих, хто стоїть вище, а для обслуговування тих, хто стоїть нижче?

1. Г. Емерсон;

8. Працівник отримує розпорядження і звітує тільки перед одним безпосереднім керівником — це принцип:

1. єдиновладдя;

9. Природний порядок в організації, що має керуючий центр, — це принцип:

1. централізації;

10. Встановлених правил слід дотримуватися на всіх рівнях скалярного ланцюга — це принцип:

1. справедливості;

11. Ситуаційний підхід до управління ґрунтується на припущенні, що придатність та ефективність різних методів управління визначається:

1. досконалістю володіння менеджером прийомами та методами управління;

12. Системний підхід до управління ґрунтується на уявленні про організацію як:

1. відкриту систему, що є сукупністю взаємопов'язаних елементів, зорієнтованих на досягнення цілей в умовах мінливого зовнішнього середовища;

13. Основоположником процесуального підходу в управлінні вважають:

1. А. Файоля;

14. Гомеостатичністьситеми це:

1. підтримка суттєво важливих для системи параметрів у допустимих межах;

15. Синергізм системи це:

1. забезпечення всіма елементами системи в сукупності вищої ефективності, ніж сумарна ефективність окремо взятих частин;

16. Системи характеризуються:

1. цілісністю, взаємопов'язаністю, синергізмом, адаптивністю, гомеостатичністю;

17. Закон спеціалізації управління…:

1. вірна відповідь відсутня.

18. Закон це:

1. внутрішній суттєвий зв'язок явищ, який зумовлює їх необхідний розвиток;

19. Концепція це:

1. система поглядів на певне явище, спосіб розуміння, тлумачення певних явищ, процесів, основна ідея будь-якої теорії;

20. Закон оптимального поєднання централізації і децентралізації управління…:

1. спрямований на досягнення єдності зусиль усіх підрозділів, служб, працівників для виконання завдань організації шляхом застосування правил, процедур ієрархії управління, особистих зв'язків, стилів керівництва;