Itrs та etrs89 за відліковий еліпсоїд використовують геодезичну референцну систему 1980 року – Geodetic Reference System 1980 (grs1980) з такими параметрами референц-еліпсоїда:

 

велика піввісь еліпсоїда	а  =  6 378 137 м;
стиснення еліпсоїда	f   =   1:298,257;
геоцентрична гравітаційна стала	GM =  3 986 005  108м3с-2;
зональний гармонічний коефіцієнт геопотенціал другого порядку	J2   = 108 263  10-8;
кутова швидкість обертання Землі	  = 7 292 115  10-11рад c-1

 

УСК-2000 утворена від ITRS/ITRF2000. За відліковий еліпсоїд у ній прийнято референц-еліпсоїд Красовського з параметрами:

 

велика піввісь еліпсоїда	- 6 378 245 м;
стиснення еліпсоїда	1:298,3.

 

Положення пунктів ДГМ у прийнятих координатних системах задаються:

просторовими прямокутними координатами Х, У, Z. Вісь Х лежить у площині нульового меридіана, вісь У  – у площині екватора і спрямована праворуч від площини нульового меридіана, а вісь Z збігається з віссю обертання відлікового еліпсоїда.

Початком координат є центр відлікового еліпсоїда;

геодезичними еліпсоїдальними координатами: геодезичною широтою  В, геодезичною довготою  L та геодезичною висотою  Н;

плоскими прямокутними координатами х та у.

Плоскі прямокутні координати х, у обчислюються на площині у конформній проекції Гаусса – Крюгера в шестиградусних зонах. Осьовими меридіанами шестиградусних зон є меридіани з довготами 21, 27, 33, 39.

Початком координат у кожній зоні є точка перетину осьового меридіана з екватором, значення абсциси приймається за 0 м, а значення ординати на осьовому меридіані – рівним 500 000 м.

Для забезпечення топографічних та кадастрових зйомок у масштабах 1:5000 і більших використовуються прямокутні координати в триградусних зонах. Осьовими меридіанами триградусних зон є меридіани з довготами 21, 24, ... 39.

5.2 Нівелірна (висотна) мережа задає на всій території держави Балтійську систему висот 1977 року, вихідним пунктом якої є нуль Кронштадтського футштока. Система діє до введення в дію державної системи висот.

Геодезичні висоти пунктів ДГМ визначають безпосередньо із супутникових геодезичних спостережень або їх обчислюють як суму значень нормальної висоти і висоти квазігеоїда над відліковим еліпсоїдом.

5.3 Гравіметрична мережа задає на території держави Гравіметричну систему 1971 року та поширює з необхідною точністю і щільністю пунктів Міжнародну гравіметричну стандартну мережу 1971 року – International Gravity Standardization Net 1971 (IGSN-71).

5.4 Координати і висоти пунктів геодезичних мереж згущення та геодезичних мереж спеціального призначення можуть обчислюватись у місцевих системах координат і висот, однозначно зв’язаних із системою координат УСК-2000 та Балтійською системою висот 1977 року. Порядок введення місцевих систем координат встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з топографо-геодезичної і картографічної діяльності.

5.5 Для побудови ДГМ використовується атомний час, який задається шкалою Державного еталона часу і частот.

5.6 Масштаб ДГМ задається Державним еталоном довжини – метром, за довжину якого прийнято відстань, яку проходить світло у вакуумі за 1:299 792 458 частку секунди.

5.7 Метрологічне забезпечення геодезичних робіт здійснюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань топографо-геодезичної і картографічної діяльності, метрологічною службою Збройних сил України у взаємодії з Держспоживстандартом.

. ДГМ задає на всій території країни референцну систему координат і поширює з необхідною точністю і щільністю пунктів ДГМ загальноземну систему координат.

     Положення пунктів ДГМ визначається в двох системах координат - загальноземній та референцній. Між обома системами встановлюється однозначний зв'язок, який визначається параметрами взаємного переходу (елементами орієнтування).

     За загальноземну систему координат приймається геодезична референцна система 1980 року (ITRS) з параметрами еліпсоїда:

     велика піввісь еліпсоїда а = 6 378 137 м;

     стиснення еліпсоїда f = 1:298,257;

     геоцентрична гравітаційна стала GM = 3986 005 х 10(8) м(3).с(-2);

     зональний гармонічний коефіцієнт геопотенціалу другого порядку J2 = 108 263 х 10(-8);

     кутова швидкість обертання Землі w = 7292 115 х 10(-11) рад c(-1)

     На перехідний період (до введення референцної системи координат України) для обчислення координат пунктів ДГМ залишається референцна система координат 1942 року (СК-42 ) з вихідними даними:

     референц-еліпсоїд Красовського - велика піввісь 6 378 245м,

     стиснення 1:298,3;

     висота геоїда в Пулково над референц-еліпсоїдом дорівнює нулю; геодезичні координати Пулковської обсерваторії (центр сигналу А): широта - 59(град) 46' 15,359"; довгота від Гринвіча - 30(град) 19' 28,318"; геодезичний азимут з Пулково на пункт Бугри - 121(град) 06' 42,305".

     Загальноземна та референцна система координат України, елементи орієнтування референцної системи координат відносно загальноземної системи координат вводяться в дію відповідним рішенням Кабінету Міністрів України.

     Положення пунктів ДГМ у прийнятих відлікових системах задаються:

     просторовими прямокутними координатами Х,У,Z. Вісь Х лежить у площині нульового меридіана, вісь У - в площині екватора і спрямована праворуч від площини нульового меридіана, а напрямок осі Z збігається з віссю обертання відлікового еліпсоїда. Початком координат є центр відлікового еліпсоїда;

     геодезичними еліпсоїдальними координатами В, L, Н;

     плоскими прямокутними координатами х та у.

     Плоскі прямокутні координати обчислюються на площині в конформній проекції Гаусса-Крюгера в шестиградусних зонах. Осьовими меридіанами шестиградусних зон є меридіани з довготами 21(град), 27(град), 33(град), 39(град).

     Початком координат у кожній зоні є точка перетину осьового меридіана з екватором; значення ординати на осьовому меридіані приймається рівним 500 км.

     У районах топографічної та кадастрової зйомки в масштабах 1:5000 і більше, крім прямокутних координат у шестиградусних зонах, обчислюються прямокутні координати в триградусних зонах. Осьовими меридіанами триградусних зон є меридіани з довготами 21(град), 24(град), ... 39(град).

     Геодезичні мережі спеціального призначення можуть обчислюватись у місцевих системах координат, надійно зв'язаних з референцною системою координат 1942 року. Порядок введення місцевих систем координат встановлюється Державним комітетом із земельних ресурсів.

     Геодезичні висоти пунктів ДГМ визначаються безпосередньо або обчислюються як сума нормальної висоти і висоти квазігеоїда над відліковим еліпсоїдом.

     Нормальні висоти пунктів ДГМ визначаються в Балтійській системі висот, вихідним пунктом якої є нуль Кронштадтського футштока.

     Астрономічні широти і довготи, які визначаються на пунктах астрономо-геодезичної мережі 1 класу, обчислюються в екваторіальній астрономічній системі координат, що відповідає фундаментальному зоряному каталогу на епоху загального врівноваження ДГМ, і приводяться до Міжнародного умовного початку і системи астрономічних довгот Міжнародного Бюро Часу. До цих самих систем координат приводяться спостереження штучних супутників Землі та інших космічних об'єктів.

     Для побудови ДГМ використовується атомний час, який задається шкалою державного еталону часу і частоти (з урахуванням поправок за перехід до системи міжнародного координованого часу).

     Масштаб ДГМ задається Державним еталоном довжини - метром, за довжину якого приймається відстань, яку проходить світло у вакуумі за 1:299 792 458 долю секунди.

     Метрологічне забезпечення геодезичних робіт здійснюється з використанням метрологічної бази Держстандарту шляхом створення мережі відомчих взірцевих базисів, основних довготних пунктів і еталонних азимутів.