3. Оцінний

Спрямований на аналіз змін пізнавальних процесів, психічних станів, особистісних реакцій у дитини в результаті психокорекційних впливів.

Формування критеріїв оцінки ефективності корекції потребує врахування структури дефекту, механізмів його проявів, аналізу мети корекцій та її методів.

При симптоматичній корекції результат впливу може проявитись вже після перших занять з дитиною, але необхідно проконтролювати його стійкість. Дія каузальної корекції може проявлятись навіть не відразу після завершення серії занять, а пізніше.

Методи оцінки ефективності корекційних програм залежать від поставлених задач. Так, результативність корекції емоційних порушень можна визначати за звітами батьків про поведінку дитини. При оцінці поведінкових і емоційних реакцій дитини доцільно сполучати метод спостереження з проективними методиками (незакінчені речення, малюнкові тести та ін.). Ефективність корекції пізнавальних процесів проводиться за допомогою відповідних функціональних проб, тестів, а також педагогічного спостереження.

Оцінка ефективності корекції може проводитись незалежною експертною комісією, до якої можуть входити психологи, педагоги, лікарі, соціальні працівники.

4. Прогностичний

Спрямований на проектування психофізіологічних, психічних і соціально-психологічних функцій дитини або підлітка. Необхідно визначити можливі зміни в розвитку пізнавальних процесів і особистості, а також динаміку цих змін. Це дозволяє об’єктивно оцінити потенційні можливості дитини, обґрунтовано спланувати подальшу корекційну допомогу.

При побудові прогностичних оцінок особливу увагу приділяють активності дитини. Психопрогностична оцінка повинна включати не один, а декілька варіантів розвитку дитини із зазначенням відповідних умов.

Формування вміння самостійно складати корекційно-розвивальні програми та модифікувати їх є важливим компонентом підготовки педагогів, оскільки універсальних корекційних програм не існує. Окрім структури дефекту та ступеню його тяжкості, треба враховувати час його виникнення, рівень розвитку міжфункціональних зв’язків, типологічні та індивідуально-психологічні особливості дитини, а також попередню соціальну ситуацію розвитку.

Корекційна робота повинна будуватися не як просте тренування вмінь і навичок, не як окремі вправи з удосконалення психічної діяльності, а як цілісна свідома діяльність (по можливості – усвідомлена дитиною). При цьому зміни окремих психічних утворень дитини повинні сполучатися з оптимізацією умов життя, виховання та навчання, в яких знаходиться дитина.

Корекція повинна мати випереджаючий характер, не тільки вправляти та вдосконалювати те, що досягнуто дитиною, а й активно формувати те, що повинно розвинутись у найближчій перспективі.

Необхідно узгоджувати програми всіх спеціалістів, що працюють з дитиною (логопед, дефектолог, вчитель, психолог, лікар-психіатр).

При складанні корекційної програми необхідно дотримуватись наступних методичних вимог:

- чітко сформулювати основні цілі корекційної роботи;

- виділити коло задач, які повинні конкретизувати основну ціль;

- визначити зміст корекційних занять з врахуванням структури дефекту та індивідуально-психічних особливостей дитини, розвитку провідного виду діяльності;

- визначити форму роботи з дитиною (групова, сімейна, індивідуальна);

- відібрати відповідні методи і техніки з врахуванням вікових, інтелектуальних і фізичних можливостей дитини;

- запланувати форму участі батьків та інших осіб в корекційному процесі;

- розробити методи аналізу оцінки динаміки психокорекційного процесу;

- підготувати приміщення, необхідне обладнання та матеріали.

Ефективність корекційної роботи залежить значною мірою від оптимального вирішення організаційних питань:

- вибору форми проведення занять;

- підбору і комплектації корекційних груп;

- визначення тривалості і режиму занять.

Індивідуальна психологічна корекція обирається в таких випадках:

- якщо проблеми дитини або підлітка мають індивідуальний, а не міжособистісний характер;

- якщо дитина або підліток відмовляється працювати в групі внаслідок недостатнього соціального досвіду, тяжкого фізичного дефекту, негативного ставлення батьків до групової взаємодії;

- якщо у дитини або підлітка наявні виражені афективні проблеми: висока тривожність, необґрунтовані страхи, невпевненість у собі.

Індивідуальні спеціальні заняття з дітьми з особливими потребами організовуються в тих випадках, коли вирішення корекційних завдань потребує концентрації уваги дефектолога (логопеда, сурдопедагога і т.д.) на одній дитині, а також в ході реалізації індивідуальних корекційних програм для дітей з тяжкими вадами розвитку.

Групові заняття дозволяють проводити корекцію з декількома дітьми, а також використовувати можливості взаємодії дітей між собою під час заняття. Принципи комплектування груп залежать від цілей корекції. При проведенні занять з розвитку окремих психічних процесів (мовлення, слухового сприйняття і т.д.) доцільно формувати однорідні групи, з тим, щоб найближчі завдання розвитку у дітей біли подібними.

При проведенні психологічної корекції особистісної сфери, міжособистісних стосунків можна об’єднувати дітей з різною тяжкістю одного дефекту. Різниця у віці може досягати 2-5 років. В той же час дітей з емоційними проблемами бажано комплектувати в однорідні за віком групи.

Розглянемо приклад ведення документації в ході реалізації корекційної програми:

ПРОГРАМА З РОЗВИТКУ УВАГИ (автор - А.Осипова)

1. Загальна характеристика програми (наведено відомості про спрямованість програми, логіку її побудови) .

2. Мета програми - розвиток властивостей уваги: стійкості, переключення, розподілу.

3. Предмет психокорекції – властивості уваги.

4. Об’єкт психокорекції – діти 5-6 років з порушеннями уваги.

5. Обсяг програми – розрахована на 8 год. Всього 20 занять по 20-30 хвилин, 5 разів на тиждень.

6. Завдання програми – розвиток сенсорної уваги, розвиток слухової уваги, розвиток моторно-рухової уваги, підвищення пізнавального інтересу.

7. Форма роботи – індивідуально-групова.

8. Загальні рекомендації щодо проведення корекційної роботи (наведені вимоги до приміщення, обладнання, обговорюються організаційні аспекти, наводяться практичні поради).

9. Зміст програми (фрагмент):

№ заняття № гри, вправи

Структура заняття

Мета

Обладнання

Тривалість (хв.)

Примітка

1Гра “Струмо-чок”

2. Психо-гімнастика

3 Гра “Що чути?”

4. Розвиток слухової уваги

5. Предмети, що видають знайомі дітям звуки

Разом 20 хв.

Програмою передбачається зміст психодіагностичного обстеження дітей. Під час обстеження ведеться протокол, в якому фіксується:

перелік запропонованих завдань і рівень їх виконання;

яка допомога була надана, ступінь научуваності;

можливості самостійного виправлення помилок;

характер контакту з дорослим;

ставлення до виконання завдань;

рівень активності при виконанні завдань.

Для кожної дитини заповнюються висновки за результатами обстежень.

При первинному обстеженні – ПІБ дитини, вік, дата обстеження, час, місце проведення обстеження, перелік використаних методик, рівень сформованості функції за результатами кожного завдання, загальний рівень її сформованості, особливості виконання завдань, рекомендації щодо корекції.

При заключному обстеженні – ПІБ дитини, вік, дата обстеження, час, місце проведення обстеження, результат первинного обстеження (коротко), скільки занять відвідав, поведінка під час занять, результати підсумкової діагностики (як змінились характеристики функції), висновок щодо необхідності подальшої корекції.

Крім того ведеться щоденник спостережень з наступною структурою:

Прізвище, ім’я дитини:

Вік:

Дата

Етап заняття

Час виконання, хв.

Самостійність виконання: як зрозумів завдання, з якого разу виконав, сам або

повторював відповіді за іншими, скільки помилок зробив і т.д.

Примітка: зацікавленість, ініціатива, настрій та ін.