Планування основних трудових показників.
У системі планування на підприємстві особливе місце займає планування трудових показників. Воно здійснюється у виді розробки плану по праці, що є найважливішим розділом плану економічного і соціального розвитку підприємства.
Цілі планування трудових показників:
забезпечення постійного росту продуктивності праці і перевищення темпів її росту над темпами росту середньої зарплати;
досягнення економії праці і фонду заробітної плати;
дотримання правильних співвідношень у заробітній платі окремих категорій працівників відповідно до кількості і якісті їхньої праці при встановленому розмірі загального фонду заробітної плати;
посилення матеріальної зацікавленості кожного працівника і колективу в цілому в поліпшенні техніко-економічних показників виробничо-господарської діяльності підприємства;
забезпечення потреби в кадрах необхідної кваліфікації, а також підвищення кваліфікації працівників підпр-ва;
встановлення оптимального співвідношення у чисельності персоналу по функціях виробництва, обслуговування і управління.
Основою для розробки плану по праці є виробнича програма; план підвищення ефективності виробництва; норми і нормативи витрат праці і зарплати.
План по праці складається з двох розділів: промислово-виробничої діяльності і непромислової групи.
Перший розділ містить у собі наступні планові показники:
ріст продуктивності праці (в грошових од. і у % до попереднього періоду);
чисельність ПВП;
норматив витрат зарплати на одиницю продукції по показнику, що застосовується для планування продуктивності праці;
фонд заробітної плати;
фонд матеріального заохочення;
середня заробітна плата з урахуванням виплат з фонду матеріального заохочення;
фонд зарплати необлікового (позаштатного) складу.
Чисельність, фонд і середня з/п плануються по категоріях працівників.
По розділу «непромислова група» плануються три показники: чисельність працівників, фонд заробітної плати і середня зарплата.
Додатками до плану по праці є:
— розрахунки планового балансу робочого часу одного робітника;
— продуктивність праці по факторах;
— чисельність і фонд зарплати допоміжних робітників;
— трудомісткість продукції, що випускається;
— план підготовки і підвищення кваліфікації кадрів підприємства;
— розбивка показників непромислової групи по господарствах: ЖКО, дитячі садки й установи, капремонт будинків і споруджень господарським способом і ін.
Складання планів, як правило, має здійснюватись за наступною схемою:
— аналіз показників за попередній період, оцінка очікуваного виконання плану і виявлення наявних резервів;
— визначення головних задач і розробка основних показників плану;
— пов'язання і збалансування всіх розділів і елементів плану.
Методи планування праці.
Методи планування праці можна поділити на методи планування продуктивності праці та методи планування фонду оплати праці.
Методами планування продуктивності праці є:
а) планування за факторами впливу на показник. Визначаючи кількісний вплив окремих факторів на підвищення продуктивності праці, слід виходити з відносної економії чисельності працівників за рахунок впливу того чи іншого фактору або їх сукупності. Вихідним показником усіх планово-економічних розрахунків є необхідна чисельність промислово-виробничого персоналу, розрахована на основі показників базисного виробітку і запланованого обсягу виробництва, тобто вона дорівнює базисній чисельності, помноженій на показник темпу зростання запланованого обсягу продукції.
Вплив вивільнення чисельності за рахунок кожного фактору визначаємо за формулою:
де: Е і – економія чисельності працюючих за даним фактором, осіб;
Ч п – умовна чисельність працюючих, розрахована на запланований обсяг виробництва за виробітком базисного року, осіб;
Е заг – загальна економія чисельності промислово-виробничого персоналу, осіб.
б) планування продуктивності на основі розрахунку ефективності організаційно-технічних заходів, спрямованих на зниження трудомісткості і поліпшення використання робочого часу.
Методами планування фонду оплати праці (ФОП) є:
а) за нормативами – на базі фонду оплати праці попереднього періоду з урахуванням фактичних фінансових можливостей та нормативу його приросту. Норматив приросту фонду оплати праці не може бути більшим 1% за кожен відсоток зростання обсягів виробництва, продуктивності праці або зниження витрат на 1 грн. продукції тощо.
Фонд оплати праці на основі нормативів його приросту обчислюється за формулою:
ФОП = ФОП баз х (100 + Н1 х Е1 + Н2 х Е2 + Н3 х Е3) / 100
де: ФОП баз – фонд оплати праці у попередньому періоді;
Н1, Н2, Н3 – нормативи приросту ФОП відповідно за приріст обсягів виробництва, продуктивності праці та зниження витрат на 1 грн. продукції;
Е1, Е2, Е3 – приріст обсягів виробництва, продуктивності праці, зниження витрат на 1 грн. продукції;
б) детальне планування фонду оплати праці за елементами його структури (пряма заробітна плата, доплати у годинний, денний і місячний фонди оплати праці, надбавки, компенсації).