Розділ 3. Політична думка Стародавньої Індії

Щодо етнокультурної та цивілізаційної специфіки розвитку політичної думки Стародавньої Індії необхідно викласти обставини арійського завоювання Індостану (початок І тис. до н. е.) Доцільно вказати на давність історії міської цивілізації у Індії доарійського періоду (цивілізація Мохенджо-Даро). Назвавши основні джерела політичної думки Стародавньої Індії – Веди, Брахмани, Упанішади, „Книга Ману”, Махабхарата, Рамаяна, необхідно зупинитися на особливостях цих пам’яток. Слід виокремити значення релігійно-ритуального та світського компоненту в кожній з них. Узагальнюючи, доцільно вказати, що зазначені джерела є виразом політико-ідейної течії брахманізму, який відстоював поділ суспільства на варни. Пояснюючи політичне значення кастової організації  суспільства Стародавньої Індії, необхідно зазначити, що її основним змістом було утвердження панування жерців та кшатріїв.

Розглядаючи трактат «Артхашастра», необхідно наголосити на його значенні як першого в світі посібника з політичного мистецтва. Слід навести відомості про автора (жрець Каутілья) та розкрити специфіку історичного періоду (середина І тис. до н. е., розквіт міст-держав) Необхідно вказати на ідейну близькість висновків Н. Макіавелі та «Артхашастри», що підтверджує інваріантність предмету дослідження політичних теорій. Слід також розкрити співвідношення прагматичної спрямованості «Артхашастри» та її релігійно-етичних настанов.

Необхідно визначити особливе значення „Законів Ману” у політичній думці Стародавньої Індії. Треба вказати, що у трактаті ідеться про  перевтілення душ у живій природі, він є проявом важливої регламентаційно-кодифікаційної тенденцій у давньоіндійській політичній думці, спробою унормувати політичну поведінку на основі моральних засад.  Доцільно вважати, що вчення про дхарму, ріту, данді – культові, суспільні та сімейні обов’язки, які встановлені богами для кожної варни. Воно обумовлює значення держави як засобу забезпечення кастових вимог. Слід також зазначити, що поява „Законів Ману” є виявом пануючої ролі еліти брахманів у давньоіндійському суспільстві.

Окремо слід розглянути сутність політичних ідей буддизму. Необхідно вказати на протестний характер буддизму щодо брахманізму. Слід викласти роль Сидхартхи Гаутами у створенні доктрини звільнення людини від страждань, що походять від світських бажань. Також необхідно зазначити, що перетворення політичного світу пов’язувалися у буддизмі не з походженням правителів, а з їх моральним удосконаленням. Слід розкрити політичне значення твору "Типитака" – кодексу буддійського канону. Для цього слід зауважити, що вчення про нірвану (стан абсолютної досконалості) та умови його досягнення сприяли укріпленню імперії Маур’їв. Треба наголосити на тому, що зрівняння прав варн у релігійній сфері були основними революційними соціальними  вимогами буддизму. Підсумовуючи, слід вказати, що кінцевим пунктом розвитку індійського суспільно-політичного мислення став синтез систем брахманізму, буддизму та ряду інших вірувань у спільну доктрину – індуїзм, що досі впливає на сучасну політичну практику Індії.

План семінарського заняття

1. Основні суспільно-політичні течії Стародавньої Індії. 

2. Веди як джерела політичної думки Стародавньої Індії.

3. Політичний зміст"Законів Ману".

4.  “Артхашастра” як перший трактат з політичного управління.

5. Політичні настанови буддизму.

Теми рефератів та доповідей

1. Етнокультурні передумови виникнення політичної думки у Стародавній Індії.

2. Індуїзм у Стародавній Індії та його політичні вимоги.

3. „Рігведа” як пам’ятка давньоіндійської політичної культури.

4. Регламентація політичної діяльності у "Законах Ману".

Завдання для самостійної роботи

1. Розкрийте зв’язок між основними світоглядними категоріями ведійської міфології та обґрунтуванням принципів політичної влади в Стародавній Індії.

2. Порівняйте принципи обґрунтування та застосування політичної влади в брахманістській та буддійських традиціях.

3. Проаналізуйте особливості засобів досягнення та збереження влади в політичній думці Стародавньої Індії.

4. Визначте специфіку правил політичної поведінки відповідно до канонів давньоіндійської політичної думки.