8.3 Опис лабораторної установки
Установка ДМ29М складається із приводного вала, на якому розміщений досліджуваний підшипник ковзання з системою змащування, механізмом навантаження опори радіальною силою Ег і пристроєм для визначення моменту тертя (рисунок 8.4).
Електродвигун 1 через клинопасову передачу 2 передає рух приводному валу 3. На валу розміщений досліджуваний підшипник ковзання 4. Корпус підшипника за допомогою шарнірних тяг з'єднаний з динамометром 5, який навантажує опору радіальним зусиллям в межах Fr= 0...5 кН. Навантаження здійснюється передачею гвинт-гайка шляхом обертання штурвала 6.
Рисунок 8.4. - Схема установки ДМ29М
Пристрій для вимірювання моменту тертя
складається з важеля 7, який жорстко
з'єднаний з корпусом підшипника і
індикатора 8, який закріплений на
кронштейн 9. Важіль 7 при обертанні вала
проти годинникової стрілки, тисне через
плоску пружину з деяким зусиллям,
прикладеним на плечі L =
300 мм на ніжку індикатора 8. Шкала
індикатора проградуйована в одиницях
моменту з ціною поділки С = 66
.
Кронштейн 9 має упорний гвинт 10,
яким забезпечується постійність
горизонтального положення вала 7 при
всіх ступенях навантаження підшипника.
Горизонтальне положення важеля
контролюється верхнім індикатором
11. Попереднє зрівноваження важеля
здійснюється регулювальним вантажем
12.
Для змащування підшипника в корпусі установки розміщений резервуар, заповнений мастилом індустріальне И-20А з динамічною в'язкістю μ = 0,018 Па·с, при середній робочій температурі в опорі t ≈ 50° С. Мастило в опору поступає по трубопроводу, який перекривається вентилем 13.
Установка має бронзовий підшипник-втулку
з розмірами d = 60 мм, l
= 60 мм і діаметральним зазором Δ
= 0,12 мм. Кутова швидкість обертання
приводного вала ω = 169 с-1,
що відповідає коловій швидкості V = 5
м/с. Умовні допустимі параметри для
бронзових підшипників [р] = 10
МПа; [рV] =12МПа
.
Максимально-допустиме радіальне
навантаження на підшипник,
з врахуванням цих параметрів, буде
Момент тертя в опорі має дві складові:
ТT=Т0+ТF, (8.3)
де Т0 - складова моменту тертя при обертанні вала в підшипнику без навантаження ( Fr = 0);
ТF - складова моменту тертя, яка обумовлена навантаженням.
У загальному випадку сумарний момент тертя визначається залежністю:
ТT = 0,5·Fr·d·ƒ (8.4)
Звідси коефіцієнт тертя в підшипнику:
(8.5)
8.4 Методика виконання роботи
Перед початком досліджень треба встановити важіль 7 в горизонтальне положення, попередньо зрівноваживши його регулювальним вантажем 12. Ніжку верхнього індикатору ввести контакт з важелем 7, а нижнього - в контакт з плоскою пружиною кронштейна 9. Контакт між ніжкою і валом досягається поворотом упорного гвинта 10. Стрілки обох індикаторів виставляються на нуль поворотом їхніх шкал. Не вмикаючи установку необхідно обертаючи штурвал 6 навантажити підшипник невеликим радіальним зусиллям Fr ≈ 1 кН. При цьому стрілки індикаторів відхиляться на 2...З поділки. Їх знову треба встановити на нуль і зняти навантаження. Далі слід відкрити вентиль 13 і відрегулювати подачу мастила в підшипник з частотою 1 крапля за 2...3 секунди. Установка готова для випробувань.
Після перевірки готовності викладачем або лаборантом, установку вмикають і визначають момент тертя без навантаження (Fг = 0). Щоб уникнути похибки, пов'язаної зі зміною довжини плеча важеля 7 відносно ніжки індикатора при його пов ороті, необхідно усі вимірювання проводити при одному і тому ж горизонтальному положенні важеля. З цією метою, до відліку даних, треба обертанням упорного гвинта 10 виставити стрілку верхнього індикатора на нуль. Після чого можна знімати показання з нижнього індикатора. Такий порядок вимірювань дозволяє фіксувати значення моменту тертя при незмінному горизонтальному положенні важеля 7. Далі, не вимикаючи установку, треба навантажити опору першим ступенем навантаження
Fr1 = 0,2·Fr max = 0.2·5 = 1 кН
і повторити вимірювання. Наступні дослідження проводяться аналогічно при збільшенні кожного разу радіальної сили проти її попередньої величини на 1 кН, тобто Fr2 = 2 кН і т.д. Отримані дані слід занести в таблицю 8.1.
