Право природокористування

71

ті, транспорту, у лісовому — у вимозі заготівлі живиці перед за­готівлею деревини.

• Принцип раціонального і ефективного природокористу­вання означає економне, екологічно обґрунтоване природоко­ристування при оптимальному поєднанні економічних та еко­логічних інтересів суспільства.

• Принцип безоплатності загального та платності спеціаль­ного природокористування є відносно новим у законодавстві України, бо протягом радянського періоду як загальне, так і спе­ціальне природокористування було безоплатним. Безоплатність використання природних об'єктів не сприяла їх раціональному використанню. Тому сучасним законодавством реалізується пе­рехід до безоплатності загального природокористування, тобто людина може використовувати природні ресурси безоплатно для реалізації природних прав та забезпечення своїх життєво необхідних потреб, і принципу платності природокористування для виробничо-господарських потреб.

• Принцип стабільності і стійкості права природокористу­вання забезпечується пріоритетом надання природних об'єктів у безстрокове користування, хоча і є можливість надання об'єк­тів у короткострокове користування. Безстрокове чи довгостро­кове природокористування гарантує природокористувачу ста­більне задоволення його матеріальних інтересів та сприяє еко­номному господарському використанню природного об'єкта.

§ 2. Класифікація права природокористування. Загальне і спеціальне природокористування

У науковій літературі і в законодавстві виділяють різні види права природокористування в залежності від різних під­став поділу.

За видами природних об'єктів, які використовується, можна виділяти:

• право землекористування;

• право лісокористування;

• право водокористування;

• право користування надрами;

72

Розділ 4

• право користування тваринним світом;

• право користування рослинним світом;

• право користування територіями і об'єктами природно-за­повідного фонду.

Усі природні об'єкти знаходяться в тісному взаємозв'язку, і відповідно ці види природокористування теж взаємопов'язані. При цьому кожен з названих видів природокористування має свої різновиди, закріплені в галузевому законодавстві і які ви­діляють за цільовим призначенням об'єктів (наприклад, право користування тваринним світом включає мисливство, рибаль­ство та ін.).

За строками здійснення природокористування розрізняють: "^"постійне (коли термін користування не визначений);

• тимчасове, яке, в свою чергу, поділяється на:

• довгострокове (в залежності від виду об'єкта законодав­ство передбачає різні максимальні строки довгострокового ко­ристування — до 25 років для водокористування, лісокористу­вання, до 50 років для користування надрами);

• короткострокове (до 3 років для водокористування, лісо­користування, до 5 років для користування надрами).

За підставами виникнення:

— первинне (похідне від права власності),

— вторинне (похідне від первинного користування). Такий поділ характерний для водокористування і прямо пе­ редбачений ст. 42 Водного кодексу України.

За режимом користування:

а) спільне (користування визначеною частиною природного об'єкта одночасно кількома суб'єктами — забір води з річки);

б) відособлене (користування об'єктом, з боку одного, чітко визначеного користувача, — користування виділеною і відведе­ ною в натурі земельною ділянкою).

Певною специфікою характеризується право користування природними об'єктами на умовах оренди. Його особливості по­лягають в тому, що оренда передбачена не для всіх природних об'єктів, вона містить специфіку в оплаті користування; більш чіткіше визначає права, обов'язки, відповідальність природоко-ристувача, обмеження та інші умови користування. Природоко­ристування на умовах оренди передбачене Земельним кодек-