3. Способи калькулювання

Калькулювання собівартості продукції представляє заключний етап виробничого обліку. Важливість цього етапу зумовлюється тим, що на підставі даних про фактичну собівартість продукції оцінюється виконання прийнятого підприємством завдання за собівартістю, аналізуються причини відхилень від цих завдань, виявляються можливості подальшого успіху в діяльності підприємства. Крім того, дані про фактичну собівартість виробів використовуються при плануванні собівартості і під час визначення ціни. Тому до калькулювання собівартості продукції пред'являються високі вимоги.

У свою чергу калькулювання собівартості продукції, робіт та послуг можна підрозділити на три етапи. На першому з них обчислюється собівартість всієї випущеної продукції в цілому, в другому - фактична собівартість по кожному виду продукції, на третьому - собівартість одиниці продукції, виконаної роботи або наданої послуги.

Насправді процес калькулювання собівартості продукції є більш складним і чергується з процесом обліку витрат.

Всю сукупність застосовуваних способів обчислення собівартості об'єкта калькулювання і одиниці продукції можна звести до шести способів: нормативний спосіб калькулювання, спосіб підсумовування витрат, спосіб обчислення витрат на побічну продукцію, спосіб пропорційного розподілу витрат, спосіб прямого розрахунку, комбінований спосіб калькулювання.

Нормативний спосіб - складова частина нормативного методу обліку витрат і калькулювання собівартості продукції. Передумовами застосування цього способу є складання калькуляції нормативної собівартості одиниці продукції, що випускається, документування та облік відхилень від діючих норм і нормативів.

Спосіб підсумовування витрат полягає в тому, що собівартість об'єкта калькулювання або одиниці продукції (роботи, послуги) визначаються шляхом підсумовування витрат по окремих частин виробу або процесів його виготовлення. Цей спосіб застосовується передусім у виробництвах, де облік витрат ведеться попроцессном методом.

Спосіб виключення витрат на побічну продукцію полягає в тому, що отримані в комплексному виробництві продукти поділяються на основні та побічні. Щоб визначити собівартість основної продукції, на побічні продукти калькуляція не складається, а витрати по цих продуктах виключаються з витрат за заздалегідь встановленими цінами. Цей спосіб одержав широке поширення на підприємствах кольорової металургії, нафтопереробної, хімічної та деяких інших галузей промисловості. За своїм змістом він порівняно простий. Труднощі полягають у визначенні відповідної твердої оцінки побічної продукції і відходів. Спосіб виключення витрат доцільно застосовувати в тих випадках, коли можна точно визначити основну та побічну продукцію і коли вартість побічної продукції по відношенню до загальної суми витрат незначна.

Спосіб пропорційного розподілу витрат застосовується для калькулювання собівартості продукції в умовах одночасного виробництва декількох видів або ж при обліку витрат по групах однорідних виробів у випадках, коли пряме віднесення витрат на конкретний виріб не можливо. Сутність способу полягає в тому, що витрати на окремі види виробів розподіляють пропорційно економічно обгрунтованого балансу.

Спосіб прямого розрахунку найбільш простий і достовірний і полягає в поділі всіх витрат на виріб і за статтями калькуляції на кількість одиниць випущених виробів. Він застосовується у виробництвах, де випускаються вироби одного виду або декілька виробів, якщо технологічно можливо вести облік витрат по кожному виробу окремо.

Комбінований спосіб застосовується для обчислення собівартості об'єкта або одиниці продукції в тих випадках, коли калькулювання одним з перерахованих способів здійснити неможливо. Комбінований спосіб, отже, являє собою поєднання кількох способів.

Калькулювання собівартості продукції є об'єктивно необхідним процесом при управлінні виробництвом.

Функціонуючі раніше калькуляційні системи переслідували одну мету - оцінить запаси готової продукції та напівфабрикатів власного виробництва, що необхідно для внутрішньовиробничих цілей і для складання зовнішньої звітності, а також для визначення прибутку. Сучасні системи калькулювання більш збалансовані. Інформація, що міститься в них інформація дозволяє не тільки вирішувати традиційні завдання, але і прогнозувати економічні наслідки таких ситуацій, як:

• доцільність подальшого випуску продукції;

• встановлення оптимальної ціни на продукцію;

• оптимізація асортименту продукції, що випускається;

• доцільність оновлення діючої технології і верстатного парку;

• оцінка якості роботи управлінського персоналу.