Порушення діяльності нервової системи

Залежно від порушень функцій розрізняють такі розлади діяльності нервової системи:

1. порушення сенсорних функцій чутливості;

2. порушення ефекторних функцій: рухової, вегетативної, трофічної;

3. порушення інтергративних функцій:

• порушення відчуттів і сприйняття - вищих сенсорних функцій. Приклад: агнозія -0 розлади розпізнавання (зорова, слухова і.т.д.);

• розлади свідомості, до них відносять різного ступеня оглушення (потьмарена свідомість):

• обнубіляція (потьмарення)

• сомнолентність (сонливіст)

• сопор ( непритомність, непробудний сон)

• кома

• розлади мислення: є ознакою багатьох психічних хвороб: шизофренія, епілепсія, маніакально-депресивний синдром. Крайня форма порушень мислення є деменція ( слабоумство).

• розлади мови - афазія ( рухова афазія - утруднене або неможливе відтворення мови, розуміння може бути збережене), сенсорна афазія ( розлади сприйняття мови).

• порушення поведінкових функцій. Приклад: апраксія: порушення цілеспрямованих дій ( не може запалити сірник, розрізнити хліб)

• порушення емоцій: гіпаотимія: ( депресивний синдром), гіпертипія ( маніакальний синдром), неврози ( неврастенія, істеричний невроз).

• порушення мотивацій: ненормально посиленні мотивації:

• булімія, полідипсія, гіперсексуалізм; або ослабленні: анорексія, адипсія, імпотенція, фригідність;

• порушення здатності до навчання: олігофренія ( вроджене слабоумство) залежить від ступеня інтелекту; дебільність, імбецильність, ідіотію.

• розлади пам’яті: амнезія

• розлади циклів сна: неспання: безсоння і сонливість.

1. Порушення сенсорних функцій нервової системи

Соматовісцеральна чутливість охоплює:

• чутливість шкіри ( тактильну, температурну, больову);

• глибоку чутливість ( пропріорецепцію);

• больову чутливість усього тіла (ноцицепція).

Види порушень еоматовісцеральної чутливості:

1. гіперстезія - підвищення чутливості;

2. гіпостезія - зменшення чутливості;

3. анестезія - відсутність чутливості.

Біль - це непри’ємне сенсорне і емоційне відчуття, пов’язане з загрозою або пошкодженням тканин.

1. Біль мало дає інформації про навколишній світ, зате інформує про небезпеку - захисна функція болю.

2. До болю не розвивається адаптація, тому біль - причина страждань хворого.

3. Біль супроводжується складними емоційними, вегетативними і руховими реакціями.

4. Біль може бути патогенетичним механізмом розвитку генералізованих патологічних процесів ;шоку.

Класифікація болю

1. За клінічною характеристикою ( суб’єктивним відчуттям): біль може бути гострий і тупий, локалізований і дифузійний, мати характер пощипування, поколювання і т. д.

2. Від тривалості больових відчуттів: гострим - біль швидко проходить після припинення дії больових стимуляторів; хронічним - тривалий, завдає страждань хворому.

3. За значенням для організму біль може бути: фізіологічним і паталогічним. Фізіологічний - має захисне значення він сигналізує про ушкодження або його можливість, ініціює певні поведінкові реакції, спрямовані на усунення ушкодження.

Патологічний біль - не несе сигнальної функції, він стає механізмом порушення життєдіяльності в т.ч. і мозку призводить до розладу функцій органів і систем.

4. За механізмом розвитку розрізняють

Біль

Соматичний

вісцеральний

поверхневий

глибокий

Внутрішні органи

Сполучна тканина, м’язи, суглоби

шкіра

Соматичний поверхневий біль - де біль, що виникає в шкірі. Буває 2 видів: ранній і пізній,

Ранній виникає відразу в момент нанесення механічної травми, біль різкий, гострий, добре локалізований і минає після завершення дії патогенного фактора.

Через певний час виникає пізній біль - це тупий, ниючий, дифузний, він триває якийсь час після припинення дії патогенного фактора.

Соматичний глибокий біль - це біль, що виникає в глибоких тканинах. До нього відносять: головний, зубний, біль у м’язах, суглобах. Цей біль має багато спільного з соматичним поверхневим пізнім.

Ранній біль	Пізній біль
1.Виникає відразу; 2.гострий і різкий; 3.чітко локалізований; 4.швидко зникає; 5.низький поріг больового відчуття; 6.ступінь болю зростає зі збільшенням інтенсивності ушкодження; 7.проводиться мієлінізованими волокнами А∆ зі швидкістю 1О -25	Виникає чере 0,5 -1,0 сек; 2.тупий ниючий біль; 3.дифузний; 4.зникає поступово; 5.високий поріг; 6.відсутність градуальності - закон « все або нічого»; 7.проводиться немієлізованими волокнами С зі швидкістю 0,5 - 1 м/с; 8.збуджує парасимпатичну нервову систему;
м/сек..	9.є засобом нагадування про
8.збуджується симпатична нервова	ушкодження;
система;	10. Відіграє патогенну роль
9.є засобом попередження про
ушкодження
10.захисне значення

Вісцеральний біль - біль, що виникає у внутрішніх органах. Його джерелом може бути: парієнтальна очеревина і корінь брижі, парієнтальна плевра і перикард, м’язові органи ( серце, артерії, порожнисті органи).

Розвиток болю пов’язаний з швидким і різким їх розтягуванням, так і з сильним скороченням (спазмах) гладких м’язів - це т.н кольки.

Для вісцерального болю характерні:

1. Афективні реакції - пригнічений емоційний стан, загальне нездужання);

2. вегетативні реакції - нудота, потовиділення, зниження АТ;

3. рефлекторне скорочення скелетних м’язів - напруження м’язів черевної стінки, вимушена поза.

Залежно від локалізації біль буває:

• Місцевий біль - локалізується в місці дії подразника, там, де розвивається паталогічний процес;

• Проекційний біль - місце, на яке діє больовий подразник, не збігається з тим де відчувається біль. Приклад: ушкодження між хребцевих дисків —* біль в нозі, руці;

• Відбитий (ірадійований, рефлекторний) біль - больове відчуття, що виникає внаслідок впливу на внутрішні органи, часто локалізується не в даному органі ( або не тільки в ньому), а у віддалених поверхневих ділянках шкіри.

Біль завжди відбивається на ділянки периферії, які отримують іннервацію від того ж сегмента спинного мозку, що і уражений внутрішній орган. Якщо йдеться про поверхню шкіри, то біль відбивається на певному дерматові. Оскільки органи одержують іннервацію більш ніж від одного спинномозкового сегмента, то біль відбивається на декількох дерматомах. Разом вони утворюють Зону Геда для даного органа.

Причини болю:

Біль викликають больові симптоми - фактори, що обумовлюють сильне подразнення або ушкодження тканини. До них відносять:

• механічні больові стимули;

• термічні больові стимули (1° вище 45°);

• хімічні больові стимули ( ацетилхолін, серотонін, гістамін Н* (при рН<6) іони К* (при концентрації понад 20 ммоль/л; хімічні подразнення і збільшення чутливості больових рецепторів (сенситизація ноцицепторів).

• ушкодження нервових провідників.