3. Підстави для закриття кримінального провадження.

Підстави для закриття кримінальної справи можуть бути класифіковані за такими критеріями:

1) за характером вчиненого діяння та особи, що його вчинила: загальні та спеціальні;

2) за фактичними обставинами, які зумовлюють закриття кримінальних справ: об’єктивні та суб’єктивні;

3) залежно від того правом чи обов’язком суду є закриття кримінальної справи: обов’язкові та необов’язкові;

4) за характером рішення про закриття кримінальної справи: умовні та безумовні;

5) за характером та правовою суттю підстав закриття кримінальних справ: матеріальні та формально-процесуальні;

6) за наслідками для особи обвинуваченого (підозрюваного, підсудного): підстави, що дають право на реабілітацію та підстави, що не дають право на реабілітацію.

Пропонуємо підставу для закриття кримінальної справи, що дає право на реабілітацію “недоведеність участі обвинуваченого у вчиненні злочину”, викласти наступним чином – “непричетність особи до вчинення злочину”.

Пропонуємо КПК України доповнити новими підставами для закриття кримінальної справи: а) якщо Особливою частиною Кримінального кодексу України передбачено спеціальну підставу звільнення від кримінальної відповідальності; б) у зв’язку з декриміналізацією діяння; в) за наявності у особи особливого правового статусу у випадках, передбачених законодавством.

Пропонується підставу для закриття кримінальної справи у справах приватного обвинувачення, викласти наступним чином – “за ініціативою потерпілого”.

КПК України пропонуємо доповнити статтями щодо порядку закриття кримінальної справи за деякими підставами, зокрема:

ст. 7-4 “Порядок закриття кримінальної справи та звільнення особи від кримінальної відповідальності якщо Особливою частиною Кримінального кодексу України передбачено спеціальну підставу”;

ст. 11-2 “Порядок закриття кримінальної справи та звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв’язку з декриміналізацією діяння”;

ст. 11-3 “Порядок закриття кримінальної справи та звільнення особи від кримінальної відповідальності внаслідок акту амністії”;

ст. 11- 4 “Порядок закриття кримінальної справи та звільнення особи від кримінальної відповідальності за наявності у особи особливого правового статусу у випадках, передбачених законодавством”.

Стаття 284. Закриття кримінального провадження

1. Кримінальне провадження закривається в разі, якщо:

1) встановлена відсутність події кримінального правопорушення;

2) встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення;

3) не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати;

4) набрав чинності закон, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою;

5) помер підозрюваний, обвинувачений, крім випадків, якщо провадження є необхідним для реабілітації померлого;

6) існує вирок по тому самому обвинуваченню, що набрав законної сили, або постановлена ухвала суду про закриття кримінального провадження по тому самому обвинуваченню;

7) потерпілий, а у випадках, передбачених цим Кодексом, його представник відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення;

8) стосовно кримінального правопорушення, щодо якого не отримано згоди держави, яка видала особу.

2. Кримінальне провадження закривається судом:

1) у зв’язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності;

2) якщо прокурор відмовився від підтримання державного обвинувачення, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Закриття кримінальної справи можливе лише при наявності хоча б однієї з підстав, вичерпний перелік яких міститься в законі. Ці підстави можна поділити на такі групи:

1) реабілітуючі;

2) нереабілітуючі.

1. Реабілітуючі – це ті, які свідчать про повну невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, що їй інкримінується, тягнуть за собою зняття з неї підозри, відновлення її доброго імені, гідності та репутації, а також відшкодування (компенсація) шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду (ст. 130 КПК Украни).

До реабілітуючих підстав належать:

1) встановлена відсутність події кримінального правопорушення (п.1 ч. 1 ст.284 КПК).

2) встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення (п.2 ч. 1 ст. 284 КПК).

3) не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи у суді і вичерпані можливості їх отримати (п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК).

Закриття кримінальної справи з реабілітуючої підстави можливе за умови, що в ході розслідування встановлені як сам факт вчиненного діяння, так і наявність у ньому складу кримінального провопорушення, але відсутні достатні

докази, що вказують на вчинення цього діяння саме підозрюваним (обвинуваченим).

Причому висновок про непричетність підозрюваного (обвинуваченого) до вчинення кримінального правопорушення може бути зроблений у результаті:

а) достовірного встановлення невинуватості підозрюваного (наприклад, при підтвердженні його алібі);

б) вичерпання можливостей для збирання додаткових доказів і тлумачення сумнівів щодо винуватості, які не можуть бути усунуті, на його користь згідно з принципом презумпції невинуватості.

Незалежно від того, яка з вказаних вище обставин призвела до закриття кримінального провадження на цій підставі, таке рішення повністю реабілітує особу і не дає приводу вважати її залишеною під підозрою.

При закритті справи на підставі не встановлення достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанння можливостей їх отримати провадження в цілому не закінчується, а продовжується, щоб встановити, хто в дійсності вчинив кримінальне правопорушення.

2. Нереабілітуючі підстави означають, що відносно особи зібрано достатньо доказів для підозри у вчиненні кримінального правопорушення, однак у силу певних обставин кримінальне провадження щодо цієї особи виключається. Така особа невправі вимагати відшкодування матеріальної чи моральної шкоди, яка була їй завдана в процесі розслідування.

Закриття кримінальної справи з нереабілітуючих обставин можливе лише:

- при підтвердженні матеріалами кримінального провадження події кримінального правопорушення;

- наявності в діянні складу кримінального правопорушення;

- причетності підозрюваного до вчинення кримінального правопорушення.

До нереабілітуючих підстав закриття кримінального провадження належать:

1) набрав чинності закон, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою;

2) помер підозрюваний, обвинувачений, за винятком випадків, коли провадження є необхідним для реабілітації померлого;

3) існує вирок по тому ж обвинуваченню, що набрав законної сили, або постановлена ухвала суду про закриття кримінального провадження по тому ж обвинуваченню;

4) потерпілий, а у випадках передбачених КПК України, – його представник відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення;

5) стосовно кримінального правопорушення, щодо якого не отримано згоди держави, яка видала особу.

4.Процесуальний порядок закриття кримінального провадження.

Стаття 284. Закриття кримінального провадження

3. Про закриття кримінального провадження слідчий, прокурор приймає постанову, яку може бути оскаржено у порядку, встановленому цим Кодексом.

Слідчий приймає постанову про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4 частини першої цієї статті, якщо в цьому кримінальному провадженні жодній особі не повідомлялося про підозру.

Прокурор приймає постанову про закриття кримінального провадження щодо підозрюваного з підстав, передбачених частиною першою цієї статті.

4. Рішення прокурора про закриття кримінального провадження щодо підозрюваного не є перешкодою для продовження досудового розслідування щодо відповідного кримінального правопорушення.

5. Копія постанови слідчого про закриття кримінального провадження надсилається заявнику, потерпілому, прокурору. Прокурор протягом двадцяти днів з моменту отримання копії постанови має право її скасувати у зв’язку з незаконністю чи необґрунтованістю. Постанова слідчого про закриття кримінального провадження також може бути скасована прокурором за скаргою заявника, потерпілого, якщо така скарга подана протягом десяти днів з моменту отримання заявником, потерпілим копії постанови.

Копія постанови прокурора про закриття кримінального провадження надсилається заявнику, потерпілому, його представнику, підозрюваному, захиснику.

6. Якщо обставини, передбачені пунктами 1, 2 частини першої цієї статті, виявляються під час судового розгляду, суд зобов’язаний ухвалити виправдувальний вирок.

Якщо обставини, передбачені пунктами 5, 6, 7, 8 частини першої цієї статті, виявляються під час судового провадження, а також у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження.

7. Закриття кримінального провадження або ухвалення вироку з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої цієї статті, не допускається, якщо підозрюваний, обвинувачений проти цього заперечує. В цьому разі кримінальне провадження продовжується в загальному порядку, передбаченому цим Кодексом.

8. Ухвала суду про закриття кримінального провадження може бути оскаржена в апеляційному порядку.

5. Відповідно до частини третьої ст. 284 КПК про закриття кримінального провадження слідчий, прокурор приймають постанову. Ця постанова може бути оскаржена у порядку, встановленому пунктами 3 і 4 частини першої статті 303 КПК.

6. Якщо в конкретному кримінальному провадженні жодній особі не повідомлялося про підозру, то слідчий складає постанову про закриття такого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4 частини першої статті 284 КПК.

7. Прокурором складається постанова про закриття кримінального провадження щодо підозрюваного за будь-яким із пунктів (1–8), передбачених частиною першою цієї статті.

8. Частина четверта коментованої статті передбачає, що рішення прокурора про закриття кримінального провадження щодо підозрюваного не є перешкодою для продовження досудового розслідування щодо відповідного кримінального правопорушення.

9. В кожному випадку закриття кримінального провадження слідчий зобов’язаний надіслати копію постанови заявнику, потерпілому, прокурору.

10. Протягом двадцяти днів з моменту отримання копії такої постанови прокурор має право її скасувати у зв’язку з незаконністю чи необґрунтованістю.

11. Прокурор може скасувати постанову слідчого про закриття кримінального провадження за скаргою заявника, потерпілого, якщо така скарга подана ними протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови.

12. Копію постанови про закриття кримінального провадження прокурор надсилає заявнику, потерпілому, його представнику, підозрюваному, захиснику.

13. Суд зобов’язаний ухвалити виправдовувальний вирок, якщо обставини, передбачені пунктами 1, 2 частини першої цієї статті, виявляються під час судового розгляду.

14. Судом виноситься ухвала про закриття кримінального провадження, якщо обставини, передбачені пунктами 5, 6, 7 частини першої цієї статті, виявляються під час судового провадження, а також у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої ст. 284 КПК.

15. Якщо підозрюваний, обвинувачений заперечує проти його звільнення від кримінальної відповідальності, закриття кримінального провадження або ухвалення вироку не допускається. У цьому разі кримінальне провадження, судовий розгляд продовжується в загальному порядку, передбаченому КПК.

16. Про закриття кримінального провадження ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку.