Джерела міжнародно-правового регулювання праці.
Джерела міжнародно-правового регулювання праці включають досить різноманітні і різнорідні елементи, першвсього акти ООН і МОП, що діють у всесвітньому масштабі, і акти, прийняті регіональними організаціями держав
Головний внесок нормативних актів ООН в міжнародно-правове регулювання праці полягає в тому, що вони сформулювали каталог основних прав людини, які повинні міститися в законодавстві будь-якої країни, яка претендує на те, щоб її вважали цивілізованою. Ці права, безперечно, належать до загальновизнаних принципів і норм міжнародного права стосовно ч. 4 ст. 15 Конституції РФ.
У числі проголошених ООН основних прав людини - комплекс трудових прав, закріплених головним чином в 2 актах: у Загальній декларації прав людини і в Міжнародному пакті про економічні, соціальні та культурні права.
Ці акти відрізняються по юридичній силі. Загальна декларація прав людини схвалена Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 р. у вигляді резолюції. Вона не має обов'язкового характеру. Це в більшій мірі програмний, політичний документ. Але його авторитет і моральна сила великі. Саме він заклав наріжний камінь у міжнародний захист прав і свобод людини.
У Загальній декларації прав людини виділено та сформульованопакет основних невід'ємних і невідчужуваних трудових прав людини:
право на працю;
право на вільний вибір роботи; право на захист від безробіття;
право на справедливі і сприятливі умови праці; право на рівну оплату за рівну працю без будь-якої дискримінації;
п раво на справедливу і задовільну винагороду, яка забезпечує гідне людини існування, її самої та її сім'ї, і при необхідності іншими засобами соціального забезпечення;
право створювати профспілки і вступати до професійних спілок для захисту своїх інтересів;
право на відпочинок і дозвілля, включаючи право на розумне обмеження робочого дня та на оплачувану періодичну відпустку.
Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права схвалений Генеральною Асамблеєю ООН у 1966 р. За своєю юридичною природою це багатосторонній міжнародний договір (конвенція), ратифікований величезною більшістю держав - членів ООН, у тому числі СРСР. Він обов'язковий для Російської Федерації як правонаступниці СРСР.
Серед соціальних та економічних прав, проголошених і закріплених у цьому акті, трудові права займають значне місце. У число основних трудових прав включені: право напрацю; справедливі і сприятливі умови праці, включаючи справедливу заробітну плату без дискримінації; задовільні умови існування для працівників та їхніх сімей; безпечні і здорові умови праці; однакові для всіх можливості просування по роботі виключно на основі трудового стажу та рівня кваліфікації; право на відпочинок; на профспілкову організацію; страйк; особливу охорону праці та інтересів жінок-матерів, дітей і підлітків.
Як видно, трудові права у Пакті сформульовані докладніше, ніж в Декларації, коло цих прав ширше і, крім того, у Пакті (на відміну від Декларації) містяться конкретні зобов'язання держав, які ратифікували Пакт, по втіленню що містяться в ньому положень.
Держави, що ратифікували Пакт про економічні, соціальні та культурні права, зобов'язані періодично представляти доповіді про дотримання взятих зобов'язань. Доповіді розглядаються Комітетом незалежних експертів і Економічним і соціальним радою ООН.
Основними з усіх Конвенцій, прийнятих МОП, вважаються:
-№87 "Про свободу асоціації і захист права на організацію (1948р.);
-№98 "Про застосування принципів права на організацію і на ведення колективних переговорів"(1949р.);
-№29 "Про примусову або обов’язкову працю” (1930р.);
-Ні1 "Про дискримінацію в області праці і занять" (1958р.);
-№100 "Про рівне винагородження чоловіків і жінок за рівноцінності праці" (1951р.); -№і22 "Про політику в області зайнятості"(1964р.).