Екскурсія в bios setup

Насамперед, відразу після включення живлення, подивіться на нижню частину екрана. Тут перебуває ідентифікаційний запис про версію BIOS, наприклад:

Press DEL to enter SETUP

04/19/ 2001-i815-W83627 HF-6169RAB9 C-00

Це означає, що, вчасно натиснувши клавішу <Del>, ми потрапимо в SETUP BIOS. На жаль, єдиного стандарту інтерфейсу цієї програми не існує. Однак деяка логічна подібність – внаслідок єдиного виконуваного завдання – все-таки є. На сьогоднішній день переважна більшість настільних ПК оснащена AWARD BIOS, тому при описі настроювання ми будемо опиратися, в основному, на цього виробника. Втім, наведені відомості можна без утруднень використовувати для настроювання AMI або Phoenix SETUP BIOS.

Програма налаштування BIOS розділена на функціональні блоки, кожний з яких виконує свій клас завдань. Звичайно це наступні блоки (у дужках зазначено, як може називатися цей розділ):

загальні параметри (STANDARD CMOS SETUP, MAIN);

властивості самої BIOS (BIOS FEATURES SETUP, ADVANCED);

властивості інших чіпсетів (CHIPSET FEATURES SETUP, Chip Configuration);

властивості інтегрованих пристроїв (INTEGRATED PERIPHERALS, I/O Devices Configuration);

властивості слотів PCI (PNP/PCI CONFIGURATION, PCI CONFIGURATION);

керування живленням (POWER MANAGMENT SETUP, POWER);

паролі системи (SUPERVISOR PASSWORD, USER PASSWORD);

збереження й відновлення налаштувань (SAVE SETUP, LOAD BIOS DEFAULT, LOAD SETUP DEFAULTS);

вихід і збереження (EXIT).

Варто мати на увазі, що цей розподіл досить умовний: у кожному комп'ютері можуть бути свої варіанти розподілу функцій по групах.

Для того щоб активувати деяку групу, варто навести на неї за допомогою клавіш <> і <> курсорну рамку s натиснути <Enter>. Змінювати властивості можна клавішами <Page Up> і <Page Down>, а також <+> і <->. Опис керуючих клавіш звичайно приводиться в нижньому інформаційному рядку. Для виходу із блоку використовується клавіша <Esc>.

Зупинимося на кожному розділі детальніше.

Загальні властивості

У цьому розділі встановлюється системний час, налаштовуються IDE- і флоппі-дисководи, обирається реакція системи на помилки. Тут же приводиться розмір встановленої в комп'ютері RAM. Звичайно вказувати час і дату доводиться тільки при першому включенні комп'ютера або при переході на зимовий/літній час. Згодом правильне значення підтримується вбудованими годинниками, що живляться від акумулятора. У сучасних ОС годинники які неправильно йдуть, можуть зробити погану послугу, надаючи помилкову інформацію про час доступу до файлу і т.п.

Що таке LBA MODE

При налаштуванні дисків IDE, крім їхньої геометрії, потрібно вказати тип адресації секторів. Це пов'язане з тим, що файлова система FAT не здатна зайти далі 1023-го сектора, що обмежує об'єм вінчестера розміром 512 MБ. Щоб обійти це обмеження, була уведена технологія лінійної адресації блоків - LBA. Вона полягає в тому, що BIOS вказує ОС "неправильні" параметри вінчестера, навмисно зменшуючи кількість секторів, так щоб вона не перевищувала 1024, і пропорційно збільшуючи число циліндрів. Сучасні файлові системи (NTFS, EXT2) позбавлені цього недоліку. Але якщо Windows 9x ОС після установки на новий жорсткий диск не запускається, можливо, варто активувати LBA.

Як відомо, до стандартного комп'ютера можна підключити до чотирьох IDE-Пристроїв. Існує два способи їхнього настроювання: автоматичне виявлення при кожному включенні та безпосереднє введення параметрів. Наприклад, якщо в комп'ютері встановлений майстер-диск на першому IDE-порту, то, знайшовши в SETUP відповідний пункт (Primary Master), можна вибрати для нього один із двох режимів виявлення – Auto або User Default. В останньому випадку передбачається, що користувач сам вкаже геометрію вінчестера – кількість циліндрів, голівок і секторів. Ця інформація приводиться на етикетці диска або може бути визначена підручними засобами самого SETUP BIOS - IDE HDD AUTO DETECTION. Якщо конфігурація ПК змінюється вкрай рідко, то розумним буде ввести параметри вручну. Тим самим процедура POST прискориться на одну-дві секунд. Установивши для відсутніх IDE-пристроїв режим None, ви ще більше прискорите завантаження комп'ютера.

Налаштування флоппі-дисководів виконується за допомогою параметрів Drive A і Drive B. Для них потрібно вибрати тип – зазвичай 1,44 M або None, якщо дисковод відсутній. Інші формати флоппі-накопичувачів використовуються вкрай рідко. А от якщо не вказати None для відсутнього пристрою, то при початковому завантаженні будуть виникати помилки.