Загальні збори громадян.

Відповідно до статті 8 Закону про місцеве самоврядування загальні збори громадян за місцем проживання є формою їхньої безпосередньої участі у вирішенні питань місцевого значення.

Рішення загальних зборів громадян органи місцевого самоврядування враховують у своїй діяльності (стаття 8 Закону про місцеве самоврядуван­ня). Порядок проведення загальних зборів громадян за місцем проживання визначається законом і статутом територіальної громади.

Відповідно до статті 9 Закону про місцеве самоврядування члени терито­ріальної громади мають право ініціювати розгляд у раді (в порядку міс­цевої ініціативи) будь-якого питання, що належить до відання місцевого самоврядування. Порядок внесення місцевої ініціативи на розгляд ради ви­значається представницьким органом місцевого самоврядування або ста­тутом територіальної громади. Місцева ініціатива, внесена на розгляд ради в установленому порядку, підлягає обов'язковому розгляду на від­критому засіданні ради за участю членів ініціативної групи з питань міс­цевої ініціативи.

Громадські слухання.

Відповідно до статті 13 Закону про місцеве самоврядування територіальна громада має право проводити громадські слухання — зустрічатися з депу­татами відповідної ради та посадовими особами місцевого самоврядуван­ня, під час яких члени територіальної громади можуть заслуховувати їх, порушувати питання та вносити пропозиції з питань місцевого значення, що належать до відання місцевого самоврядування.

Пропозиції, внесені за результатами громадських слухань, підлягають обо­в'язковому розгляду органами місцевого самоврядування. Порядок організа­ції громадських слухань визначається статутом територіальної громади.

Загальна вада всіх цих механізмів — відсутність належного врегулювання їх застосування на рівні закону. Як видно з інформації, наведеної нижче, головним чином відповідні питання врегульовують у статутах територіаль­них громад.

Однак статути різних територіальних громад можуть суттєво відрізнятися. До того ж не у кожної громади він є. Адже Закон про місцеве самоврядуван­ня надає право затверджувати такий документ, проте не зобов'язує це ро­бити.

Так, стаття 19 цього Закону визначає, що для врахування історичних, націо­нально-культурних, соціально-економічних та інших особливостей здійс­нення місцевого самоврядування представницький орган місцевого само­врядування на основі Конституції України та в межах цього Закону може прийняти статут територіальної громади села, селища, міста.

Незалежно від обраної форми самоорганізації громада може співпрацюва­ти з владою із застосуванням таких механізмів, як:

• консультації з громадськістю з питань формування та реалізації дер­жавної політики;

• громадські ради.

Функціонування цих механізмів передбачено Постановою Кабінету Міні­стрів України від 03.11.2010 № 996.

Відповідно до пункту 2 Порядку проведення консультацій з громадськістю з питань формування та реалізації державної політики, затвердженого По­становою Кабінету Міністрів України від 03.11.2010 № 996, консультації з громадськістю проводяться для залучення громадян до участі в управлінні державними справами, надання можливості для їх вільного доступу до ін­формації про діяльність органів виконавчої влади, а також забезпечення гласності, відкритості та прозорості діяльності цих органів.

Порядок надає право громадським організаціям та іншим не підприємницьким товариствам і установам, легалізованим відповідно до законодавства України, ініціювати проведення консультацій з громадськістю з питань, не включених до орієнтовного плану, через подання відповідних пропозицій громадській раді або безпосередньо органу виконавчої влади.

Якщо пропозиція щодо проведення консультацій з громадськістю з одно­го питання надійшла не менш аніж від трьох інститутів громадянського суспільства, які діють на відповідній території, такі консультації прово­дяться обов'язково (див. пункт 7 Порядку).