17. Правопис частки не ні з різними частинами мови

Частка "не" пишеться з різними частинами мови разом у таких випадках:  а) з усіма словами, які без частки "не" не вживаються (вона виступає префіксом): ненависть, негода, неук (іменники); негайний, нещасний, непорушний (прикметники); неволити, незчутися, нехтувати (дієслова); ненавидячи, нехтуючи (дієприслівники); невпинно, незабаром, непорушно, несказанно (прислівники).  2. У префіксі недо-, який вказує на неповну ознаку або дао: недорід, недолік, недостача, недоконаний, недоспілий, недорозвинений, недобачати, недочувати, недоплатити, але: не до вподоби, не до ладу, не до речі.  3.3 іменниками, прикметниками, займенниками і прислівниками, якщо вони з часткою "не" становлять єдине поняття і їх можна замінити синонімічними сложами без неї: неволя (рабство, полон), нещастя (лихо, біда), несподіванка (раптовість), недовір'я (підозрілість, сумнів), недалекий (близький), несміливий (боязкий), неабиякий (видатний, примітний), недорого (дешево), неголосно (тихо), невисоко (низько).  4.3 дієприкметниками частка не пишеться разом, якщо дієприкметники не є присудками і не мають при собі пояснюючих слів: незавершена робота, але робота не завершена; робота не завершена (ким?) мною; непідписаний документ, але документ ще не підписаний.  5.3 дієсловами нездужати, непокоїтися, неславити, але не здужати (не змогти), не славити (не прославляти).  6. Частка "ні" пишеться з іменниками та прикметниками разом, якщо вони без неї не вживаються: нісенітниця, нікчема, ніяковий, нікчемний.  7. "Ні" пишеться завжди разом з прислівниками (ніде, ніколи, нізвідки, ніскільки, нівроку) та займенниками (ніхто, ніщо, нізащо, ніякий, нічий). Проте якщо між часткою і займенником стоїть прийменник, то всі три слова пишуться окремо: ні з ким, ні до кого, ні при кому. 

18. Правопис прислівників

Разом пишуться:

прислівники, утворені сполученням прийменника з іменником, займенником, прикметником, числівником, прислівником: потім, занадто, вночі, надвечір, безвісти, вдосвіта, потихеньку, вперше, вдвічі, натроє (але: по двоє, по троє);

складні прислівники, утворені з кількох основ: праворуч, стрімголов, босоніж, обіруч.

Окремо пишуться:

прислівникові сполучення, утворені від іменника з прийменником.

Найуживаніші з них такі:

без: без кінця, без черги, без упину, без жалю;

на: на добраніч, на жаль, на щастя, на сьогодні, на початку;

до: до побачення, до речі, до краю, до діла;

з: з радості, з жалю, з горя, з розгону;

в/у: в разі, в міру, уві сні, в далечінь;

прислшникові сполучення, де повторюються основи, між якими стоїть прийменник: день у день, рік у рік, час від часу, раз у раз, один по одному, сам на сам. Сполучення, утворені поєднанням слова в називному відмінку зі словом в орудному відмінку: кінець кінцем, один одним, сама самотою.

Через дефіс пишуться:

прислшники, утворені від прикметників, займенників і прийменника по: по-новому, по-батьківськи, по-домашньому, по-літньому, по-українськи, по-книжному, по-моєму, по-їх-ньому, по-нашому;

прислівники, утворені від порядкових числівників за допомогою префікса по-: по-перше, по-друге, по-третє;

прислівники, утворені від синонімічних або антонімічних слів: зроду-віку, видимо-невидимо, тишком-нишком, бііьш-менш, часто-густо, любо-дорого;

прислівники, в яких повторюються слова або корені (без службових слів або із службовими словами між ними): довго-довго, ледве-ледве, давним-давно, навіки-віків, віч-на-віч, всього-на-всього, як-не-як, де-не-де, коли-не-коли, хоч-не-хоч. Запам'ятайте правопис прислівників: з давніх-давен, з діда-прадіда, без кінця-краю, на-гора, по-латині, десь-колись.