2. Роль первинного колективу у формуванні особистості

Педагогіка висунула важливе положення: суспільні й педагогічні впливи на особистість переломлюються через зону найближчого соціального оточення, який для школяра насамперед є родина й школа. Звідси зростання ролі первинного колективу у формуванні особистості.

Нами була виявлена тісна залежність між перспективними лініями колективу й цілями самовиховання особистості, критикою й самокритикою, дисципліною й самодисципліною. Але цей зв'язок не прямолінійний.

Сторони розвитку особистості іноді дійсно подібні зі сторонами розвитку колективу (дисципліна - самодисципліна), але частіше розрізняються. Не можна уявити собі спрощено формування колективу як сукупність формування особистостей, хоча становленням, зміною колективу багато в чому визначається розвиток вхідних у нього членів.

На наш погляд, всебічний розвиток колективу відбувається по наступних напрямках: розвиток перспективних ліній (спрямованість колективу); ускладнення взаємодії між членами колективу (зв'язок активу з резервом, з пасивом, організованість у діяльності); підвищення рівня дисциплінованості (уміння підкорятися й керувати, погоджувати особисті інтереси із суспільними, чіткий контроль за виконанням рішень колективу, вимогливість колективу до особистості, відповідальність порід колективом, виконання обов'язків перед товаришами й ін.); зрілість суспільної думки (відповідність суспільної думки в колективі моралі й ідеології суспільства, сила впливу активу й т.п.); глибина зв'язків колективу з іншими колективами й суспільством у цілому (із загальношкільним колективом, колективами підприємств, з життям села, міста, області, країни); комплексність діяльності колективу (інтенсивність громадського життя, розмаїтість видів суспільно корисної праці, сполучення праці й відпочинку й т.п.).

Сторони розвитку колективу формуються під одночасним впливом соціальних впливів і загальних потреб членів колективу.

Зіставлення сторін розвитку колективу зі сторонами життя суспільства показує, що колектив як осередок суспільства включається в соціальне життя. У міру активізації суспільної діяльності, інтенсифікації залучення в загальне життя країни йде й розвиток колективу. Із цього випливають два висновки. По-перше, розвиток колективу учнів іде тим інтенсивніше, ніж тісніше й різноманітніше його зв'язку із суспільством, з життям інших колективів. По-друге, керівництво розвитком колективу можливо в тій мері, у який педагогічні впливи відповідають по своєму змісті й характеру соціальним.

Формування колективу учнів є організація життя колективу й установлення в ньому відносин, властивих духу нашого суспільства. Суспільство діє на особистість як безпосередньо. Так і опосередковано - у цьому випадку через колектив. Вплив колективу на розвиток особистості можна схематично виразити так.

Сторони розвитку колективу Сторони розвитку особистості

1. Перспективні лінії колективу 1. Цілеспрямованість.

2. Взаємодія членів дитячого колективу 2. Відношення особистості до

суспільства, колективу й до

себе.

3. Дисципліна. 3. Самодисципліна.

4. Суспільна думка. 4. Самосвідомість.

5. Багатство життя колективу, 5. Всебічний розвиток

розмаїтість діяльності в ньому сил і здатностей.

Розвиток особистості - це двосторонній процес, у якому те саме якість, з одного боку, обслуговує зв'язку особистості з колективом і всім суспільством, а з іншого боку - забезпечує внутрішній психічний режим, служить цілям саморегуляції. Наприклад, фізичний розвиток підвищує ефективність діяльності людини в інтересах суспільства, у той же час фізичний розвиток служить керуванню своїм тілом, забезпечує фізіологічну базу для ефективного розвитку психіки. Розумовий розвиток також відбувається в інтересах суспільства, оскільки для праці й відносин у колективі потрібні знання, переконання, уміння думати й т.п. Але розумовий розвиток важливо й для самої особистості в інтересах її саморозвитку, самовдосконалення, визначення своїх сил і здатностей і т.д. Виходить характерна картина: усе, що потрібно людині для життя в суспільстві, виявляється потрібним йому для саморозвитку й самовдосконалення. А процес саморозвитку, самовдосконалення (не тільки по цілям своїм, але й по сутності психічних явищ, що здобувають умінням і навичкам) підвищує соціальні здатності людини, дає йому можливість всебічно включатися в життя суспільства, активніше впливати на повсякденну діяльність колективу, у якому він живе й діє.

Отже, виховання в колективі - основний шлях психологічної підготовки людини до самовиховання. Причому колектив діє на особистість у такій мері, у який сама особистість активно діє в колективі, у якому ступені особисто значимими стали для вихованця цілі, суспільне думка, діяльність колективу (Л. І, Божович, Т. Е. Конникова). От чому організація діяльності й виникаючих у ній відносин є найважливішим чинником виховання й самовиховання школярів.