3. Фіскально-бюджетна політика

Фіскально-бюджетна політика - це сукупність заходів держави у сфері оподаткування та державних витрат.

Основними функціями фіскально-бюджетної політики є:

1. Вплив на стан господарської кон'юнктури.

2. Перерозподіл національного доходу.

3. Нагромаджсння необхідних ресурсів для фінансування соціальних програм

У сфері фіскально-бюджетного регулювання розрізняють дискреційну та недискреційну політику

Дискреційна фіскально-бюджетна політика - політика, при якій уряд свідомо мані­пулює податками та державними видатками з метою зміни реального обсягу національного ниробницгва та зайнятості, контролю за інфляцією та прискоренням економічного зростання. Основні засоби - зміна програм суспільних робіт та інших програм, пов'язаних з витратами; зміна програм "трансфертного типу" (перерозподільчих); циклічні зміни рівня податкових ставок.

Недискреційна фіскально-бюджетна політика - цс пасивна політика, пов'язана з автоматичною зміною в рівнях державних витрат і податків.

У сфері державного регулювання ринкової економіки є необхідність застосування ціліс­ної внутрішньозбалансованої системи заходів фіскально-бюджетної та грошово-кредитної політики. Заходи грошової стабілізації не можуть бути ефективними при перевищенні допус­тимого (більше 3-4 % ВВП) дефіциту державного бюджету та від’ємного сальдо платі­жного балансу.

Дефіцит державного бюджету є основною причиною інфляції Однак, дефіцит держав­ного бюджету не є небезпечним для економіки в цілому, якщо він знаходиться на рівні 2-3 % ВНП. У протилежному випадку він негативно відображається на формуванні грошової, кре­дитної систем і всієї економіки в цілому. Джерелами покриття дефіциту державного бю­джету є: збільшення кількості грошей (емісія); збільшення випуску облігацій Міністерства фінансів (казначейства); скорочення валютних резервів центрального банку; позики в зовні­шніх кредиторів.

Внаслідок монопольного права друкування грошей уряд отримує дохід, що називається "сеньйораж"

Покупцями облігацій Міністерства фінансів (казначейства) можуть бути: центральний банк; комерційні банки; домашні господарства; іноземці (як приватний, так і суспільний сек­тори).

Купівля центральним банком державних боргових зобов'язань називається монетизацєю бюджетного дефіциту. Монетизація дефіциту державного бюджету призводить до ін­фляції. У країнах з високою інфляцією населення, як правило, не купує нових державних бо­ргових зобов'язань, валютні резерви центрального банку вичерпані, тому держава фінансує бюджетний дефіцит шляхом емісії.