2) Кульові (нарізні) мисливські рушниці-штуцери чи мис-

ливські гвинтівки; 3) комбіновані рушниці, що мають як

гладеньку, так і нарізну цівку для стрільби шротом і

кулями.

Конструкції мисливської зброї досить різноманітні: од-

но- і багатощ'вкові (до чотирьох), одно- та багатозарядні,

з деяких з них можна робити постріли поодинокі та

вести автоматичну стрільбу. Найбільш популярні гладко-

цівкові (одно- та двоцівкові) мисливські рушниці. Їх ка-

лібр — від 12 до 32. Слід пам'ятати, що калібр мислив-

ської зброї не відповідає діаметру цівки, а визначається

тією кількістю шротинок, яку можна виготовити з одно-

го фунту (407,5 г) свинцю. Отже, калібр може залежати

і від країни-виробника (адже метричне значення фунту

не всюди однакове).

Різноманітність систем мисливської зброї, набоїв для

них дуже ускладнює визначення зв'язку особливостей

зброї і характеру ушкоджень, що нею спричинені. Дуже

своєрідно діють нестандартні, саморобні набої. Саме від

того, споряджені вони промисловим шляхом чи зроблені

у домашніх умовах, у багатьох випадках залежить харак-

тер спричинених травм.

Особливості вогнепальних ушкоджень головним

чином є наслідком дії дробового заряду. Дріб вилітає з

цівки однією суцільною масою, тому при близьких від-

станях пострілу утворює один отвір значних розмірів. Із

210

збільшенням дистанції шріт розсіюється, і тоді кожна

дробинка діє як окремий снаряд. Додаткові фактори по-

стрілу (головним чином —- порошинки) залежно від

якості та гатунку пороху можуть виявлятися на відстані

до 70—150 см.

Численні спостереження показали, що при пострілах

з дистанції до 2 метрів утворюється один вхідний отвір,

як правило, круглої форми; Диметром 3—3,5 см з нерів-

ними краями, які мають багато Виступів. При збільшенні

відстані пострілу збільшується й площа ураження, цент-

ральний отвір мас Hcamrmt розміри •"('1^ 1,5 см при по-

стрілі з 2—5 метрів), а основнд частина шротинок діють

самостійно, вражаючи об'єкт на площі 10—15 см2. По-

чинаючи з дистанції 5 м площа розсіювання дробинок

збільшується до 25—30 см2, а центральний отвір взагалі

відсутній (мал. 18).

Дальність польоту шроту залежить від багатьох фак-

торів (начальної швидкості, характеру цівки, якості по-

роху, маси). Найістотнішим з них € маса. Так, дріб вели-

кого діаметра летить на відстань до 300 м, а малого —

близько 200 м. Ушкодження ж шротом спостерігаються

на відстані 20—ЗО м. Але відомі окремі випадки, коли

ушкодження, навіть смертельні, однією шротинкою

спричинялися з відстані 50—60 метрів (І. А. Милотвор-

ський, А. С. Лісовий).

При пострілах з мисливської зброї ушкодження є ре-

зультатом дії не лише шроту, а й клейтухів. Останні ви-

готовляються з повсті, пластмаси, паперу тощо. Дося-

гаючи об'єкта ураження, вони, залежно від їх кінетичної

енергії, можуть або лише вдарити (контактувати з ним),

або ж спричиняти ушкодження, інколи досить значні.

При вирішенні питання про відстань пострілу з мис-

ливської зброї завжди потрібно враховувати особливості

набоїв (спосіб їх виготовлення, якість пороху, характер

шроту), наявність концентраторів чи розсіювачів шроту,

а також характеристики цівки рушниці (наявність чи

відсутність звуження або розширення її кінцевої части-

ни). Саме через таку велику кількість факторів, що

впливають на дальність польоту шроту, при експеримен-

тальних пострілах необхідно користуватися тотожними

набоями і тим самим або однотипним зразком зброї. Та

211

навіть з додержанням вказаних умов визначити відстань

пострілу іноді досить важко. Дещо можуть зарадити

спеціальні таблиці, запропоновані О. Ф. Лисициним,

Ю. С. Сапожниковим, В. П. Юдіним. Але й їх викорис-

тання не завжди дозволяє однозначно вирішити це

важливе питання. Та й допуски у цих таблицях надзви-

чайно великі — відповідь може бути й такою: "Постріл

зроблено в межах від 4 до 21 метра". На жаль, більш

достовірних методів ще не знайдено.

Ушкодження холостими набоями

Якщо в набої відсутній снаряд (куля чи шріт), він на-

зивається холостим, або глухим. При пострілах такими

набоями можуть спричинятися різноманітні ушкоджен-

ня, зокрема й значні. Діючою силою є гази, які утворю-

ються внаслідок згорання пороху, тиск їх досягає 2000—