Опозиційний рух у 1988 – 1991 рр.
1988 р. – початок 1990 р. – активізація політичного життя в республіці; відбувалася швидка політизація суспільної свідомості.
Початок 1988 р. – відновила роботу Українська гельсінська спілка (УГС); Декларація принципів УГС проголошувала необхідність створення суверенної України і захист громадянських прав особистості. УГС стала найавторитетнішою опозиційною групою; на початок 1990 р. УГС налічувала близько 1,5 тис. членів, мала відділення майже в усіх областях України, представництва в Москві та Прибалтиці, а також за кордоном; лідером став Л.Лук’яненко.
Червень – липень 1988 р. – серія багатотисячних мітингів у Львові; провідною темою виступів на мітингах були питання демократизації суспільства та національне відродження; було вперше публічно порушено питання про реабілітацію вояків УПА як борців за національне визволення проти сталінської диктатури.
4 серпня 1988 р. – загін міліції особливого призначення розігнав мітинг у Львові; десятки людей було побито.
13 листопада 1988 р. – 20-тисячний мітинг у Києві, присвячений екологічним проблемам; було піднято питання про персональну відповідальність керівництва республіки (Володимира Щербицького та Валентини Шевченко) за намагання приховати аварію на Чорнобильській АЕС та обман народу.
Осінь 1988 р. – поява незалежних від партійних структур політичних клубів; їх учасники, переважно молодь, намагалися самостійно розібратися в актуальних проблемах суспільного життя.
Активізація руху національних меншин; виникнення національно-культурних товариств, повернення депортованих татар до Криму; 1991 р. – кримський референдум, в результаті якого Криму було надано автономію.
Травень 1989 р. – відбулася республіканська конференція Українського історико-просвітнього товариства «Меморіал», яке виступало за увічнення пам’яті жертв репресій; однією з перших акцій товариства став міжнародний симпозіум «Голодомор 1932 – 1933 рр. в Україні», проведений у вересні 1990 р. разом з іншими організаціями.
Жовтень 1989 р. – створено екологічну організацію «Зелений світ», яку очолив Ю.Щербак.
Грудень 1989 р. – створено Спілку незалежної української молоді (СНУМ) та Українську студентську спілку (УСС).
26 березня 1989 р. - на мітингу у Львові вперше замайоріли синьо-жовті прапори.
21 січня 1990 р. – «Живий ланцюг» із нагоди відзначення річниці Акту злуки УНР та ЗУНР; в цій акції взяли участь близько 800 тис. осіб.
2-17 жовтня 1990 р. - голодування студентів на майдані Незалежності; наслідком цієї акції стала відставка голови Ради міністрів УРСР В. Масола; заступив його на цій посаді В. Фокін.
11 листопада 1990 р. – завдяки широкій кампанії протесту було звільнено останнього українського політичного в’язня Богдана Климчака.
17 квітня 1991 р. – Верховна рада УРСР прийняла закон «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні».