8. Згідно із зу Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень

державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

Державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав, який зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому

цим Законом. Державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в порядку черговості надходження заяв. Державна реєстрація права власності та інших речових прав

проводиться за місцем розташування об'єкта нерухомого майна в межах території, на якій діє відповідний орган державної реєстрації прав. Обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без

громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме:

1) право власності на нерухоме майно;

2) право володіння; право користування (сервітут); право

користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб

(емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право

господарського відання; право оперативного управління; право

постійного користування та право оренди земельної ділянки; право

користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними

спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління

майном;

3) інші речові права відповідно до закону;

4) податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та

інші обтяження.

У Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об’єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме:

підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди (їх окремі частини), квартири, житлові та нежитлові приміщення.

9. виробництво - спосіб виникнення права власності у зв'язку з виготовленням або створенням речі, що не існувала раніше (новостворене майно). Власником у цьому випадку стає той, хто виготовив (створив) цю річ для себе, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі (ст. 331 ЦК).

Момент виникнення права власності залежить віл того, яка річ створена - рухома або нерухома.

Так, право власності на рухому річ виникає з моменту її створення, а на нерухомі речі (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) - і моменту державної реєстрації (ст. 182 ЦК). Тут варто звернути увагу на колізію норм ЦК: у ч. 2 ст. 331 ЦК допускається виникнення права на нерухомість з моменту завершення будівництва або з моменту створення майна; ст. 182 ЦК передбачає обов'язкову державну реєстрацію виникнення права власності та інших речових прав. Порівняння цих норм дозволяє зробити висновок про необхідність надання переваги ст. 182 ЦК, яка встановлює загальне імперативне правило щодо реєстрації нерухомості. Отже, й право власності на створене нерухоме майно може виникати тільки з моменту її державної реєстрації;

10. специфікація або переробка - це створення нової речі шляхом переробки матеріалу, що належить іншій особі, а не тій, яка створила нову річ. Визначальною ознакою тут є не сам факт створення нової речі, а те, що нова річ створюється в результаті праці однієї особи з матеріалів, що належать іншій особі. Виникнення права власності на таку річ залежить від добросовісності чи недобросовісності специфікатора, тобто особи, яка використала чужий матеріал для створення нової речі.

Право власності у специфікатора виникає тільки за наявності одночасно 3 умов:

1) вартість створеної речі значно перевищує вартість використаних матеріалів; 2) специфікатор не знав і не міг знати, що він використовує чужий матеріал; 3) бажання специфікатора набути право власності на створену ним річ.

Особа, яка самочинно переробила чужу річ (яка при цьому знала або мусила знати, що створює річ із чужого матеріалу), не набуває права власності на нову річ і зобов'язана відшкодувати власникові матеріалу його вартість. Крім того, власник матеріалів може зажадати від специфікатора відшкодування збитків, а також моральної шкоди, заподіяних переробкою матеріалу.

Право власності на рухому річ, створену особою шляхом переробки з матеріалу, що їй не належить, набувається власником матеріалу за його бажанням, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому власник матеріалу, який набув права власності на виготовлену з нього річ, зобов'язаний відшкодувати вартість переробки особі, яка її здійснила, якщо інше не встановлено договором (ст. 332 ЦК). Вартість переробки визначається специфікатором. У разі виникнення спору щодо вартості переробки, сторони можуть звернутися до суду;

11.

незавершене будівництво – це розпочата процедура зведення або реконструкції будівлі (споруди), згідно із затвердженою будівельною (дозвільною, проектно-кошторисною) документацією, не введеного в експлуатацію об’єкта будівництва, у встановленому законодавством порядку.

Об’єкт незавершеного будівництва є нерухомістю, якщо підпадає під законодавче визначення нерухомої речі, інакше - це сукупність матеріалів, обладнання тощо, які були використані у процесі будівництва, або капіталовкладення в іншому виді.

Правовий режим об’єкта незавершеного будівництва має окрему юридичну особливість права власності. Відповідно до діючого законодавства, правовий режим передбачає державну реєстрацію права власності на об’єкт незавершеного будівництва. Разом з тим, процедуру державної реєстрації права власності на об’єкт незавершеного будівництва згідно із законодавчим вдосконаленням спрощено, шляхом її здійснення у позасудовому порядку. Однак такий порядок не є втіленим на практиці через правові колізії, неоднозначне розуміння правового становища суб’єктів даних відносин. Таким чином, юридичною особливістю права власності на об’єкт незавершеного будівництва є його державна реєстрація на підставі рішення суду.

Враховуючи особливості правового режиму незавершеного будівництва, вважаємо за необхідне у подальших наукових дослідженнях за даною темою розглянути питання про порядок державної реєстрації права власності на об’єкти незавершеного будівництва.

12. Існує ціла система договорів, зміст яких зводиться до відплатної чи безвідплатної передачі права власності іншій особі: купівля-продаж, поставка, контрактація, міна, дарування, позика, довічне утримання (догляд), спадковий договір. Тобто йдеться про договори як механізм перенесення уже існуючого права власності від первинного (попереднього) власника до вторинного (наступного) набувача.

Але слід при цьому мати на увазі, що укладення договору в багатьох випадках ще не знаменує собою передання права власності, оскільки такий результат може зумовлюватися його виконанням.

Кожен із названих договорів є актом здійснення власником свого права розпорядження річчю і водночас юридичним фактом, відповідно до якого право власності передається відчужувачем новому власникові.

Вторинне набуття права власності нерідко пов'язується із правонаступністю, тобто з переходом до нового власника не лише прав, але й обов'язків (обтяжень) попереднього власника. Так, до нового власника майна, яке є предметом договору оренди, перейдуть обов'язки попереднього власника як орендодавця до закінчення строку договору; члени сім'ї власника житлового будинку в разі його продажу збережуть своє право на проживання у ньому (сервітут); спадкоємець набуде не лише право власності на будинок, а й борги спадкодавця.

Момент передання права власності може бути визначений у договорі.