3. Методи виконання аерофотографічного знімання та вимоги до їх точності

Оскільки в цифрових технологіях фотограмметричної обробки знімків основним результатом є визначення геодезичних координат місцевості, отже вибір параметрів АФЗ повинен ґрунтуватись на забезпеченні необхідної точності їх отримання. Необхідна точність зумовлена типом задач, які будуть вирішуватись за допомогою створених планово-картографічних матеріалів.

Топографічні плани створюються у графічному або цифровому вигляді. Вихідну топографо-геодезичну інформацію отримують методами

а) аерофототопографічним:

— стереотопографічне знімання;

— комбіноване знімання;

б) наземним:

— мензульне знімання;

— тахеометричне знімання;

— наземне фототопографічне (фототеодолітне) знімання.

Середні помилки в положенні на плані предметів та контурів місцевості з чіткими обрисами відносно найближчих точок знімальної основи не повинні перевищувати 0,5 мм, а в гірських та лісових районах — 0,7 мм. На територіях з капітальною і багатоповерховою забудовою середні помилки у взаємному положенні на плані точок найближчих контурів (капітальних споруд, будинків і т.ін.) не повинні перевищувати 0,4 мм. Для переходу від середніх помилок (Θ) до середніх квадратичних помилок (m) застосовується коефіцієнт 1,25, тобто m=1,25Θ.

Середні помилки знімання рельєфу відносно найближчих точок геодезичної основи не повинні перевищувати за висотою:

— 1/4 прийнятої висоти перерізу рельєфу при кутах нахилу до 2°;

— 1/3 при кутах нахилу від 2° до 6° для планів масштабів 1:5000, 1:2000 та до 10° для планів масштабів 1:1000 та 1:500;

— 1/3 при перерізі рельєфу через 0,5 м на планах масштабів 1:5000 та 1:2000.

У лісовій місцевості ці допуски збільшуються в 1,5 раза.

У районах з кутами нахилу понад 6° для планів масштабів 1:5000 та 1:2000 та більше 10° для планів масштабів 1:1000 та 1:500 кількість горизонталей повинна відповідати різниці висот, що визначена на перегинах схилів, а середні помилки висот, які визначено на характерних точках рельєфу, не повинні перевищувати 1/3 прийнятої висоти перерізу рельєфу.

Аерофототопографічне знімання для створення топографічних планів у масштабах 1:5000, 1:2000, 1:1000 і 1:500 виконують стереотопографічним або комбінованим методом.

Вибір методу визначається характером ситуації і рельєфу території, що підлягає зніманню, масштабом і площею знімання, існуючим фотограмметричним обладнанням, а також техніко-економічними розрахунками. З врахуванням наведених факторів і умов виконання робіт на конкретних об’єктах допускається поєднання стереотопографічного і комбінованого методів.

Аерофототопографічне знімання може виконуватися за однією з таких основних технологічних схем:

— контурну частину плану створюють на основі фотопланів, а знімання рельєфу проводять на універсальних стереофотограмметричних приладах; дешифрування виконують поєднанням польового і камерального дешифрування (стереотопографічний спосіб; 1-й варіант);

— створюють контурну частину плану і знімають рельєф на універсальних стереофотограмметричних приладах; дешифрування здійснюють за стереомоделлю камерально способом перенесення елементів польового дешифрування з фотосхем і фотознімків на графічний план (стереотопографічний спосіб; 2-й варіант);

— контурну частину плану створюють на основі фотопланів, а рельєф знімають звичайними наземними методами (мензульним, тахеометричним і т. ін.) одночасно з дешифруванням і зніманням контурів та об’єктів, що не відобразились на фотопланах (комбінований спосіб; 1-й варіант);

— контурну частину плану створюють на універсальних стереофотограмметричних приладах у вигляді графічних планів при камеральному дешифруванні всіх об’єктів, які відобразились на аерофотознімках, а знімання рельєфу виконують наземними методами; при цьому уточнюють дані камерального дешифрування і проводять дознімання відсутніх на графічному плані об’єктів (комбінований спосіб; 2-й варіант).

На об’єктах знімання, що мають окремі ділянки, на яких не можна застосувати стереотопографічний спосіб через суцільну високу трав’янисту і густу чагарникову рослинність або відсутність матеріалів аерознімання, слід поєднувати стереотопографічний метод з наземним.

Стереоскопічне знімання рельєфу при створенні топографічних планів з перерізом рельєфу через 1 м і 0,5 м не застосовують на територіях з суцільною високою рослинністю (ліс, парки, чагарники, поля зі злаковими і овочевими культурами).

Фотоплани, як основу топографічного плану, виготовляють на території з рівнинним, горбистим та інколи з гірським рельєфом при будь-якому характері забудови.

На незабудовані території з незначною кількістю контурів створюють графічні плани стереотопографічним або наземним способами; можна також створювати фотоплани.

До комплексу польових топографічних робіт при аерофототопографічному зніманні входять такі процеси:

— маркірування контурних точок та геодезичних пунктів або розпізнавання (ідентифікація) чітких контурів на аерознімках;

— згущення знімальної планової основи (планова підготовка аерознімків);

— згущення знімальної висотної основи (висотна підготовка аерофотознімків) при стереотопо-графічному зніманні;

— дешифрування контурів при стереотопографічному зніманні;

— знімання рельєфу і дешифрування контурів при комбінованому зніманні.