5. Шлюбний контракт

Подружжя може укладати між собою всі доз-волені законом майнові угоди, однією з яких є шлюб-ний контракт. Ці шлюбно-сімейні правовідносини пе-редбачені Порядком укладання шлюбного контрак-ту, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України "Про порядок укладання шлюбного контр-акту" від 16 червня 1993 р. Згідно з цим нормативно-правовим актом шлюбний контракт укладається між особами, які одружуються за їх бажанням до реєстрації шлюбу, і набирає чинності з моменту його реєстра-ції. Він може укладатися в присутності свідків, якщо на це є бажання сторін.

У ньому передбачаються майнові й немайнові права та обов'язки подружжя.

6. Припинення шлюбу

У більшості випадків шлюб припиняється внаслідок смерті чи оголошення в судовому порядку померлим одного з подружжя. Проте за життя по-дружжя шлюб може бути розірваним через розлучен-ня за заявою одного з подружжя або спільною їхньою заявою. Розірвання шлюбу провадиться в судовому порядку. У ряді випадків, передбачених чинним шлюбно-сімейним законодавством, допускається ро-зірвання шлюбу в органах загсу. Це стає можливим за взаємної згоди на розірвання шлюбу подружжя, яке не має неповнолітніх дітей. Крім того, в органах загсу провадиться також розірвання шлюбу з особа-ми, визнаними в установленому законом порядку без-вісно відсутніми, недієздатними внаслідок душевної хвороби чи недоумства, а також засудженими за вчи-нення злочину до позбавлення волі на три роки та більше. Якщо між подружжям, що розлучаються, в органах загсу виникає спір про майно, про дітей або про стягнення аліментів на користь того з подружжя, який є недієздатним, розірвання шлюбу провадиться через суд.

Якщо ж розірвання шлюбу здійснюється в судо-вому порядку, то суд зобов'язаний встановити справжні мотиви розлучення, з'ясувати фактичні (реальні) взаємини у сім'ї та вжити всіх можливих заходів до примирення подружжя. У всякому разі шлюб розривається, якщо судом буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження сім'ї стали неможливими. При цьому, виносячи рі-шення про розірвання шлюбу, суд уживає передба-чених законодавством заходів для захисту інтересів неповнолітніх дітей і того з подружжя, який є не-працездатним.

Шлюб уважається припиненим із моменту реєст-рації розлучення в органах запису актів громадян-ського стану; це означає, що навіть після розгляду справи в суді та винесення ним рішення про розір-вання шлюбу законодавством передбачено можли-вість для примирення подружжя зі збереженням юридичної сили для шлюбу, що укладався раніше.

Той із подружжя, хто змінив своє прізвище за одруження на інше, має право і після розірвання шлюбу іменуватися ним або повернути дошлюбне прізвище.

7. Особисті й майнові права та обов'язки подружжя

Подружжя, що знаходиться в зареєстровано-му шлюбі, набуває особистих і майнових прав та обов'язків.

До особистих прав та обов'язків, себто таких, що не мають майнового змісту, слід віднести, наприк-лад, право кожного з подружжя за власним бажан-ням, вільно обирати як їхнє спільне, так і зберігати своє дошлюбне прізвище, або приєднати до свого прізвища прізвище другого з подружжя. Окрім того, до цієї групи прав слід віднести також право кожно-го з подружжя вільно обирати заняття, професію й місце проживання, спільно вирішувати питання ви-ховання дітей, користуватись у сім'ї рівними права-ми і нести рівні обов'язки.

Окрім особистих, подружжя має майнові права та обов'язки. Згідно з сімейним законодавством роз-різняються спільна й сумісна власність та роздільне майно подружжя.

Майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю, тобто кожен із по-дружжя однаковою мірою має право володіти, ко-ристуватись і розпоряджатися цим майном; при цьому не береться до уваги кількість виконаної пра-ці та її форми відносно кожного з подружжя. Май-ном, що нажите за час шлюбу, подружжя може роз-поряджатися за спільною згодою. Це означає, що за укладання угод одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.

На відміну від спільного майна, роздільне майно подружжя - це таке, яке належало кожному з по-дружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування. До цієї категорії майна належать і речі індивідуального користування (одяг, взуття тощо), навіть якщо їх придбано під час шлюбу спільним коштом подруж-жя, за винятком дорогоцінностей і предметів розко-ші. Володіє, розпоряджається і користується цим майном кожен із подружжя самостійно.

У разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їхні частки визнаються рівни-ми. При цьому судовий поділ майна подружжя може бути проведений як під час перебування в шлюбі, так і після його розірвання.

Згідно зі шлюбно-сімейним законодавством, по-дружжя повинно матеріально підтримувати один одного. У разі відмови від такої підтримки той з по-дружжя, який потребує матеріальної допомоги

(не працездатний, вагітна дружина), має право зверну-тися до суду з позовом про присудження на його ко-ристь аліментів.