2.2. Дослідження тахеометрів.

У керівництвах з експлуатації деяких моделей електронних тахеометрів, наприклад, серії GTS-720, GTS-230 описано методики деяких досліджень як визначення метрологічних характеристик, які здебільшого є загальноприйнятими для електронних теодолітів і тахеометрів. Це стосується дослідження колімаційної похибки, визначення місця нуля (МО) чи місця зеніту (MZ) і їхньої зміни під час перефокусування зорової труби, а також визначення і дослідження неперпендикулярності осі обертання зорової труби і вертикальної осі тахеометра . Визначення діапазону дії компенсатора і його систематичної похибки .

2.2.1. Визначення середньої квадратичної похибки установлення лінії візування електронного тахеометра.

Тахеометр приводять у робочий стан, розташувавши один із підіймальних гвинтів підставки у створі з візирною віссю зорової труби, яку спрямовують на марку чи перехрестя автоколіматора. Перехрестя сітки ниток зорової труби суміщають з центром марки або перехрестям автоколіматора і відлічують горизонтальний і вертикальний круги. Підіймальним гвинтом, що розташований у створі з візирною віссю зорової труби, задають поздовжній нахил тахеометра, наприклад, об'єктив зорової труби опускається донизу. Обертаючи той самий гвинт у протилежному напрямку, повертають прилад у попередній (робочий) стан, суміщають перехрестя сітки ниток зорової труби з центром марки авто­коліматора і відлічують горизонтальний і вертикальний круги. Потім згаданим підіймальним гвинтом нахиляють тахеометр так, щоб об'єктив зорової труби піднявся догори, повертають його тим самим гвинтом у попередні (робочий) стан, суміщають згадані перехрестя і відлічують горизонтальний і вертикальний круги. Таких прийомів виконують декілька, наприклад, п'ять.

Такі самі дії і у такому самому обсязі виконують, задаючи "бокові" нахили тахеометра – ліворуч і праворуч – одним із підіймальних гвинтів, що не були задіяні під час поздовжніх нахилів приладу. Круги відлічують щоразу після повернення тахеометра у попередній (до нахилу) стан. Нахили не повинні перевищувати діапазон дії компенсатора нахилу приладу.

Середню квадратичну похибку установлення лінії візування окремо у вертикальній і горизонтальній площині обчислюють згідно із залежністю

(4.1)

Де V_ir(B) - відхилення відліків горизонтального V_ir - і вертикального круга V_iB від їхнього середнього арифметичного значення; n – кількість прийомів.

. Значення m_Vr(B) не повинно перевищувати 0,5... 1" для високоточних і точних приладів.

2.2.2. Визначення середньої квадратичної похибки вимірювання віддалей електронним тахеометром.

Значення середньої квадратичної похибки вимірювання ліній тахеометром зазвичай наводять у експлуатаційній документації, яка передається разом із приладом. Цю похибку визначають в результаті багаторазових (не менше ніж 10) вимірювань не менше від трьох

ліній, довжина яких еталонована. Довжини ліній повинні рівномірно вкладатися у діапазон вимірювання віддалей тахеометром.

Середню квадратичну похибку для кожної з трьох вимірюваних ліній визначають згідно із залежністю

Де . – еталонна довжина лінії, - виміряна довжина j -ї лінії і-м прийомом; n_j – кількість

вимірювань j-i лінії.

Як вказано, середня квадратична похибка вимірювання віддалей не повинна перевищувати її паспортного значення.