24. Охарактеризуйте джерело активності людини.

Активність живих істот — один з основних і необхідних проявів життя, внутрішня спонукальна сила, спрямована на задоволення потреб організму.

Щодо джерела активності особистості у психології існували різні погляди.

Уперше питання про активність особистості було порушене австрійським психіатром З. Фрейдом — фундатором теорії та практики психоаналізу.

Основні положення цієї теорії обгрунтовують думку, що джерелом активності людини є інстинктивні спонукання, які вона має від народження і які передаються спадково. Це світ інстинктів, біологічних і фізіологічних потягів, неусвідомлюваних імпульсів, природа яких “невідома”. Засадовим стосовно його вчення є визнання пріоритету біологічного в людині.

Позитивним у вченні З. Фрейда можна вважати його звертання до царини підсвідомого у психіці людини, яке істотно позначається на її життєдіяльності.

Розроблюючи проблему активності особистості, вітчизняна психологія виходить з визнання того, що джерелом активності особистості є її органічні та духовні потреби — в їжі, одязі, знаннях, праці.

Потреба — це нужда, в якій виявляється залежність людини від певних умов, необхідних їй для життя та діяльності. Людські потреби розвиваються в діяльності разом з розвитком суспільних умов життя, виробництва, науково-технічним прогресом. Сам процес задоволення потреби сприяє її розвитку та відтворенню нових потреб.

Мотив — це реальне спонукання, яке змушує людину діяти у певній життєвій ситуації, за певних умов. Поширеними мотивами людської активності є інтереси.

Інтерес — це стійке, вибіркове, емоційно забарвлене прагнення особистості до життєво значущих об’єктів. Інтереси виникають на грунті потреб, але не зводяться до них. Потреба виражає необхідність, а інтерес завжди пов’язаний з особистою зацікавленістю об’єктом, із прагненням більше його пізнати, оволодіти ним.

Жорсткими регуляторами поведінки є переконання. Переконання — це система мотивів особистості, що спонукає її діяти відповідно до власних поглядів і принципів. Підгрунтя переконань становлять знання, які для людини є істинними, незаперечними, в яких вона не має сумніву. Особливість переконань полягає в тому, що в них знання постають в єдності з почуттями, захоплюючи всю особистість.

Важливим усвідомлюваним мотивом є ідеал. Ідеал — це образ реальної людини або створеного особистістю взірця, яким вона керується в житті протягом певного часу і який визначає програму її самовдосконалення на майбутнє.

25.Чим відрізняється мотив від мети

Мотив – причина, що спонукає до діяльності спрямованої на задоволення певних потреб.

Мета – уявний образ об’єкта, який в свідомості задовольняє потребу.

Незалежно від міри усвідомлення мотиву діяльності він є вирішальним чинником у досягненні поставленої мети.

 Мета є бажаною кінцевою точкою процесу, як правило дії людини, а мотив, це те, що спонукає до цієї діяльності.

З одного боку, мета та мотиви спонукають кожну людину до діяльності, визначають її зміст і способи виконання, а з іншого — вони й формуються у процесі діяльності, під впливом умов, за яких вона відбувається.

26.Функції навичок

Навичка — це дія, що має високий ступінь освоєння і сформована шляхом повторення до досконалості. Навичка — це автоматизовані компоненти дій. Наприклад, вирізняють навички водіння автомобіля,навички письма тощо. У психології розглядають перцептивні, інтелектуальні і рухові навички. Перцептивні- автоматизовані чуттєві відображення властивостей і характеристик добре знайомого, неодноразово сприйнятого раніше предмета. Інтелектуальні - автоматизовані прийоми, способи розв'язання відомої раніше задачі.

Рухові - звичні автоматизовані впливи на зовнішній об'єкт із допомогою рухів з метою його перетворення. Вони включають у себе перцептивні та інтелектуальні навички і регулюються ними на основі автоматизованого відображення предмета, умов і порядку здійснення актів дії, спрямованої на перетворення реальних об'єктів. Процес формування навичок передбачає визначення їхніх компонентів і таке оволодіння операцією, яке дозволяє досягнути найвищих показників на основі вдосконалення і закріплення зв'язків між компонентами, їхньої автоматизації і високого рівня готовності дії до відтворення.

На формування навичок впливають такі чинники:

а) мотивація, научуваність, вправи, прогрес у засвоєнні, підкріплення, формування в цілому чи по частинах;

б) рівень розвитку учня, його знання, уміння, спосіб пояснення змісту операції, зворотний зв'язок - тобто все, що сприяє розумінню змісту операції;

в) повнота вияснення змісту дії, поступовість переходу (величина стрибків) від одного рівня оволодіння до другого за певними показниками (автоматизованість, інтеріоризованість, швидкість та ін.).

Різні поєднання названих чинників створюють різні картини процесу формування навичок. Наприклад, інколи цей процес прогресує спочатку і сповільнюється вкінці або навпаки. Зустрічаються також змішані варіанти.

27.Спільне та відмінне у вербальній і невербальній комунікації

Вербальні комунікації - це усні та письмові повідомлення. Вербальна комунікація використовує в якості знакової системи людську мову. Невербальні комунікації здійснюються за допомогою мови рухів тіла і параметрів мови. До засобів невербальної комунікації належать жести, міміка, інтонації, паузи, поза, сміх, сльози і т.д., які утворюють знакову систему, що доповнює і посилює, а іноді й заміняє кошти вербальної комунікації - слова.

Між вербальними і невербальними засобами спілкування існує своєрідний розподіл функцій: по словесному каналі передається чиста інформація, а по невербальному - ставлення до партнера по спілкуванню.

Спільне: 1)обмін інформацією

2)взаємодія учасників

3)здійснення активності

4)спрямована на задоволення потреб

Відмінне: 1)використання різного виду спілкування:для вербального-мови,для невербального-міміки,жестів,символів 2)виникнення бар*єрів при обміні інформацією