Ергономіка – наука про трудову діяльність людини

З грецької «ерго» - робота, «номос» - закон. Наука виникла в кінці 40-х років в авіації. Об’єктом вивчення в ергономіці є система: «людини-машина-виробнича сфера».

Розділом ергономіки є інженерна психологія, яка вивчає систему: «людина-машина». Об’єктом дослідження є закономірності, що діють в цій системі.

В ергономіці розглядається питання пристосування машин і середовища до людини, а не навпаки.

При проектуванні систем «людина-машина-сфера» необхідно виконати ергономічні вимоги, що включають забезпечення 6-ти сумісностей:

1. інформаційна сумісність;

2. енергетична сумісність;

3. просторова-антропометрична сумісність;

4. біофізична сумісність;

5. техніко-естетична сумісність;

6. соціальна сумісність.

Єдина система стандартів безпеки праці (ссбп)

Одним з видів нормативних актів являється система стандартів, яка складється з 4-х категорій:

1. ДСТУ – державні стандарти

2. ГОСТ – міждержавні стандарти

3. ОСТ – галузеві стандарти

4. СТПССБП – стандарти підприємств

Державні стандарти охорони праці – це норми і правила, що поширюються на всі галузі господарства незалежно від форм власності та виду діяльності: будівельні, санітарні норми й правила; правила розміщення електроустановок споживачів; првила дорожнього руху; положення «Про розслідування та облік нещасних випадкі» тощо.

Міжгалузеві норми і правила – це такі норми й правила, що регламентують охорону праці в кількох галузях або в окремих видах виробництва.

Галузеві норми і правила розробляються на основі загальнодержавних, міжгалузевих законодавчих актів, норм та правил з урахуванням специфіки виробництвадля певної галузі господарства. Вони поширююються лише на підприємства й установи даної галузі.

Стандарти підприємств з безпеки праці є складовою системи стандартів безпеки праці. На підприємствах загальне керівництво розробкою стандартів здійснює керівник (власник) чи головний інженер, організаційно-методичне керівництво покладено на служби стандартизації за участю служб охорони праці.

Розподілення травматизму по технологічним, організаційним і психофізіологічним причинам

На виробництві діють небезпечні (діють раптово) і шкідливі (діють повільно) виробничі фактори.

Небезпечні виробничі фактори призводять до травм, а шкідливі – до захворювань.

Травми – це порушення анатомічної цілісності організму людини чи його функцій в результаті дії небезпечних виробничих факторів.

До технічних причин виробничого травматизму відносяться:

• несправність машин;

• недостатню стійкість машин в процесі експлуатації;

• погані кріплення і втрата стійкості відкосів;

• несправність монтажних пристосувань;

• відсутність заземлення електроустановок.

До організаційних причин відносять:

• відсутність інструктажу з ТБ чи формальне його проводження;

• використання працівників не по спеціальності;

• відсутність контролю за станом ОП;

• порушення трудової і технічної дисципліни.

Організаційні причини не приздодять до травм , а створюють умови для їх проявлення.

До психофізичних відносять причини, пов'язані з нервовим чи психічним станом людини:

• хвороба;

• стома;

• стрес;

• порушення координації рухів;

Як правило, нещасний випадок, що призвів до травми є багатопричинним.