- •Тема 5. Сутність сім’ї як соціокультурного феномену План
- •Список використаних джерел
- •1.Психологічний клімат сім’ї: ознаки та чинники.
- •2.Сумісність подружжя. Сторони сімейної сумісності: соціальна, психологічна, фізіологічна.
- •3. Психофізичні якості чоловіка та жінки. Особливості поведінки та ставлення до подружнього життя представників різної статі.
- •Порівняльні психофізіологічні якості жінок і чоловіків
- •4. Поняття та сфери подружньої адаптації: духовна, психологічна, культурна, інформаційна, побутова, родинна, сексуальна.
Порівняльні психофізіологічні якості жінок і чоловіків
Жінки |
Чоловіки |
Ніжність |
Сила |
Любов,душевність(багато жінок більше цінують душевні якості чоловіків, ніж привабливість і могутність його фігури) |
Любов більш фізична (багатьох чоловіків на перших порах більше чарує привабливість жінки з естетичної точки зору)
|
Жвавість і кокетство у різних проявах
|
Відносна грубуватість у різних проявах
|
Поступливість
|
Впевненість у собі
|
Велика емоційність |
Переважання тверезо-логічного і абстрактного мислення
|
Інтуїція і передчуття
|
Усвідомлено-організоване передбачення
|
Клопотання домашніми справами поєднується з професійною діяльністю
|
Професійна діяльність |
4. Поняття та сфери подружньої адаптації: духовна, психологічна, культурна, інформаційна, побутова, родинна, сексуальна.
Термін «адаптація» в широкому сенсі слова розуміється як пристосування до навколишніх умов. При цьому особливу увагу заслуговує соціальна адаптація як «інтегративний показник стану людини, що відображає його можливості виконувати певні біосоціальні функції: адекватне сприйняття навколишньої дійсності і власного організму; адекватна система відносин і спілкування з оточуючими; здатність до праці, навчання, до організації дозвілля та відпочинку; здатність до самообслуговування і взаємообслуговування в сім'ї та колективі; мінливість (адаптивність) поведінки відповідно до рольовими очікуваннями інших. Практично все сказане може бути віднесено й до шлюбно-сімейної адаптації.
Своєрідну концепцію шлюбно-сімейної адаптації запропонував В. А. Сисенко. Основу її складають особливості характерів подружжя та їх адаптаційні можливості. Автор виділяє чотири групи людей за рівнем іх адаптації:[2]
1. Високоадаптовані особистості.
2. Средньоадаптаційні.
3. Низькоадаптаційні.
4. Дезадаптовані.
До загальних адаптаційних особливостей він відносить:
1. Здатність до співробітництва.
2. Здатність до спілкування.
3. Здатність до емоційної та раціональної взаємодії з іншими людьми.
4. Здатність до самоконтролю і самопізнання.
5. Уміння вибрати адекватний тип поведінки в залежності від умов та обставин.
Вчені визначають структуру адаптації особистості в сфері шлюбно-сімейних відносин наступним чином: [2]
1. Адаптація фізіологічна, в тому числі сексуальна.
2. Адаптація до темпераменту, характеру партнера.
3. Адаптація до сімейних ролей, до нових обов'язків, прав у шлюбному союзі.
4. Адаптація до потреб, інтересів, звичок, способу і стилю життя шлюбного партнера.
5. Адаптація до основних цінностей життя, «життєвої філософії», розуміння мети й сенсу життя свого партнера.
У процесі адаптації прийнято виділяти два рівні біологічний і психологічний.[4] Перший включає пристосування організму до стійких умов середовища, що змінюються. Психологічний аспект адаптації охоплює «пристосування людини як особистості до існування в суспільстві відповідно до вимог даного суспільства і до власних потреб та інтересів.
Психологічна адаптація здійснюється шляхом засвоєння норм і цінностей соціуму. До її основних проявів відносять взаємодія, спілкування людини з оточуючими людьми і активну діяльність.
У період адаптації, як у стабільних, так і у нестабільних сімей спостерігається неузгодженість потреб в окремих сферах сімейного життя. Незначна розбіжність у стабільних пар надає їм можливість поступового розвитку і вдосконалення відносин. Молоді сім'ї є дуже нестабільними утвореннями, почуття до чоловіка мають амбівалентний характер. Для багатьох сімей також характерні крайнощі в поведінці і в почуттях. Більшість дослідників вважає, що через деякий час після укладення шлюбу задоволеність шлюбом в обох подружжя починає підвищуватися.
На початку подружнього життя зустрічаються так звані «кланові конфлікти», коли зв'язок з сімейною групою, з якої вийшов один з подружжя, перешкоджає утворенню нового зв'язку в новій сімейній групі.
Дослідники виділяють рольову та міжособистісну адаптації, в рамках яких виникає бажання і реалізується можливість подружжя пристосуватися один до одного.[4]
Рольова адаптація - це узгодження і зміна уявлень в залежності від взаємних рольових очікувань.
Відомі такі типи розподілу ролей у сім'ї: асиметричне (у традиційній моделі сім'ї, де чоловік виконує інструментальні функції, а дружина - експресивні) і рівні (в егалітарної сім'ї).
Міжособистісна адаптація являє собою сукупність психологічної, духовної та сексуальної адаптації.
Психологічна адаптація пов'язана з пізнанням внутрішнього «Я» партнера, його звичок, прихованих пристрастей, особливостей характеру. Духовна адаптація визначається співзвуччям глибинних цінностей, установок, особистісних особливостей подружжя. Духовна спільність дуже важлива для жінки. Для чоловіка на ранніх етапах подружжя, духовність тісно переплітається з активністю дружини в сексуальній сфері, емоційному розташуванні й співчутті. Сексуальна адаптація породжує задоволеність шлюбом, базується на сексуальній сумісності. Цей вид адаптації дуже важливий для чоловіків.
Психологічна, духовна і сексуальна адаптація види первинної адаптації, але існує і негативна вторинна адаптація, яка пов'язана із зростанням потреби в незалежності (її починає не вистачати), звиканням до переваг один одного і підвищенням сензитивності до недоліків. Суть негативної вторинної адаптації складає ослаблення почуттів, любов починає руйнуватися (зменшуватися) при монотонному постійному впливі одного і того ж подразника. Для неї характерні такі прояви:[2]
В інтелектуальній сфері - повтор одних і тих же почуттів, думок, суджень та оцінок;
У моральній сфері - грубість у відносинах, сарказм та іронію, демонстрація негативних внутрішніх якостей;
В сексуальній сфері - низька культура інтимних відносин, легка доступність близькості і одноманітність.
Таким чином, шлюбно-сімейне адаптацію необхідно розглядати як складний, цілісний багаторівневий процес тривалого взаємного пристосування подружжя один до одного і до сімейного життя, який породжує високу оцінку подружжя і задоволеність сімейним життям. У змістовному плані цей процес являє собою єдність таких компонентів: пристосування до шлюбного партнера і пристосування до сімейного життя, що включає в себе адаптацію до побутових і психологічним ролям, до нових обов'язків і прав, до поділу праці в шлюбному союзі.
