6. Латиноамериканська асоціація інтеграції (лаі)

Асоціація є торговельно-економічною організацією. Створена в березні 1981 р. на базі Латиноамериканської асоціації вільної тор­гівлі. Остання була створена в 1960 р. До складу ЛАІ входять Арген­тина, Болівія, Бразилія, Венесуела, Еквадор, Колумбія, Мексика, Параг­вай, Перу, Уругвай, Чилі.

Мета ЛАІ — створити латиноамериканський Спільний ринок, спри­яти співробітництву у промисловості, сільському господарстві, валют­но-фінансовій сфері.

Торгівля та інтеграція стимулюються шляхом укладення регіо­нальних і субрегіональних багато- та двосторонніх угод з торговель­них і митних питань.

Вищим органом ЛАІ є Рада міністрів. Штаб-квартира розташована в Монтевідео — столиці Уругваю.

7. Міжамериканська зона вільної торгівлі (мазвт)

Рішення про створення МАЗВТ було прийняте у грудні 1994 р. на зустрічі у верхах, що відбувалася в Майямі.

Мета цього угруповання країн Західної півкулі полягає у гармоні­зації правил здійснення торгівлі та інвестицій. Діяльність МАЗВТ по­винна відповідати принципам, що лежать в основі Світової організації торгівлі, та мати комплексний і недискримінаційний характер.

Асоціація поки що не діє. Створення її очікується до 2005 р. Процес переговорів відбувається в межах Комітету з торговельних переговорів і Комітету з цивільного суспільства. Останній займається узгодженням питань у сфері праці, підприємницької діяльності, охоро­ни довкілля тощо.

3. Міжнародні конференції і параорганізації

Міжнародна конференція – загальне (родове) поняття для визначення періодичного зібрання держав для врегулювання певної сфери міждержавних відносин. Розглядається в доктрині як тимчасовий орган держав-учасників, що діє з метою обговорення наперед визначеного кола питань міжнародного співробітництва і приймає багатосторонні міжнародні договори та інші погоджені рішення.

Назва конференцій у сучасному міжнародному праві може бути різна і, зазвичай, не має юридичного значення. Термін «конференція» зберігся переважно за кодифікаційними конференціями (Віденська конференція з дипломатичних зносин 1961 р., Конференції з міжнародного морського права та ін.). Такі конференції скликаються з метою укладення міжнародних договорів – одного або багатьох – для кодифікації міжнародно-правового регулювання певної сфери міжнародних відносин. Частіше ж предмет діяльності конференції виходить за межі лише укладення договорів і охоплює весь комплекс переговорів і рішень на їх основі – з приводу врегулювання певного напрямку міжнародних відносин. Такі конференції можуть називатися саміти, наради, консультативні наради, раунди та ін., наприклад: Саміт «великої вісімки»; Нарада з безпеки і співробітництва у Європі; Консультативна нарада держав-членів Договору про Антарктику, Уругвайський раунд з Генеральної угоди про торгові тарифи (ГАТТ) та ін.

Конференції нерідко трансформуються у міжнародні організації, прикладом чого може слугувати Гаазька конференція з міжнародного приватного права, що діяла впродовж 1893-1951 рр. як конференція, а прийнявши у 1951 р. Статут з відповідними закріпленими повноваженнями діє як міжнародна організація, залишивши при цьому без змін свою назву «конференція». З-поміж спеціалізованих установ ООН – також є інституції з назвою «конференція» (Конференція Об’єднаних Націй з торгівлі і розвитку – ЮНКТАД). Регіональним прикладом трансформації конференції в організацію можуть слугувати: Організація Ісламська конференція, що зберегла попередню назву і Нарада з безпеки і співробітництва в Європі (НБСЄ), перетворена у 1995 р. на Організацію з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ).

Конференції можуть мати досить складну організаційну структуру: голову, комітети й підкомітети, робочі групи, секретаріат, навіть механізм врегулювання спорів. Наприклад в системі ГАТТ¹⁵ основні організаційні питання вирішував Генеральний комітет, що складався з голови конференції й голів комітетів. Особливий комітет займався перевіркою повноважень представників держав-членів; редакційний комітет – формулюванням рішень, що мали прийматися.

Крім укладення багатосторонніх міжнародних договорів, конференції можуть приймати ще дві категорії рішень: рішення зустрічей обмеженого складу мають зазвичай форму Спільних заяв або Комюніке. Більш широкі й масштабні конференції видають Заключні акти, що містять підсумки роботи й тексти ухвалених рішень які підписуються учасниками. Саме такі акти визначають як «багатосторонні акти держав недоговірного характеру». Рішення конференцій не є юридично обов’язковими. Але в силу принципу сумлінного виконання зобов’язань, учасники розглядають ці рішення як морально-політичні зобов’язання.

Параорганізації

Це недостатньо інституціалізовані установи міжурядового співробітництва з вузько спеціальних питань. Параорганізації діють без міжнародної правосуб’єктності. Функції ПО: взаємні консультації, обмін інформацією, програмні експертні розробки з вивчення і організації ринків і т.п.

Найбільш відома і поширена діяльність параорганізацій, створених на основі «сировинних» угод. Параорганізації з сировини діють як:

• Міжнародні консультативні комітети (наприклад, з бавовни),

• групи експертів (напр. з вольфраму),

• міжнародні дослідницькі групи (свинець, цинк, нікель, мідь),

• а також як міжурядові робочі групи (наприклад ФАО має такі групи з бананів, цитрусових, зернових, рису, чаю, м’яса, риби, рослинних олій і жирів, жорстких волокон, шкіри).

В зв’язку з активізацією в рамках СОТ співробітництва з регулювання торгівлі с/госп. товарами і створенням Комітету з сільського господарства СОТ, виникла потреба встановлення на постійній основі взаємодії СОТ з міжнародними організаціями і параогранізаціями по с/госп сировині. Найпершою така координація відбулася з організаціями по зерну і робочими групами ФАО.

Вассенаарський консультативний механізм – за своїм правовим статусом також розглядається як параорганізація.

Для регулювання торгівлі зброєю та військовими технологіями у 1949 р. в рамках НАТО було створено за ініціативою США Координаційний комітет з експортного контролю (КОКОМ). В КОКОМ входили не лише країни-члени НАТО (крім Ісландії), але також Японія й Австралія. Весною 1995 р. КОКОМ було формально розпущено.

Але в грудні 1995 г. в Вассенаарі – пригороді Гааги (Нідерланди) було досягнуто принципових домовленостей 28 країн, які 12 липня 1996 р. завершилися підписанням у Відні 33-ма країнами «Вихідних положень» про специфічний механізм експорту звичних озброєнь, а також товарів і технологій подвійного призначення. Механізм цей отримав неформальну назву – Вассенаарські домовленості (ВД) .

Членство в ВД мають всі колишні учасники КОКОМ, ЄС; Росія, Україна та деякі інші держави колишні члени Варшавського договору – Угорщина, Польща, Румунія, Чехія, Словаччина; а також Швейцарія, Аргентина, південна Корея.

Участь в цьому механізмі теоретично відкрита для всіх інших держав, при умові,що вони:

• Дотримуються політики (і відповідних угод) щодо нерозповсюдження зброї масового знищення

• Виробляють і експортують озброєння чи відповідне обладнання;

• Забезпечують ефективний експортний контроль над торгівлею зброєю, яка ними виробляється.

Діяльність Васенаарського консультативного механізму:

Періодичні пленарні засідання держав-членів відбуваються не рідш одного разу на рік.

Головування: щорічна ротація. Створення робочих груп. Всі рішення приймаються на основі консенсусу.

Функціонує постійний Секретаріат у Відні.

Мета співробітництва – забезпечення прозорості і відповідальності звичних озброєнь та товарів і технологій подвійного призначення.

Особливе застереження: Домовленості не діють проти яких-небудь окремих держав чи проти добросовісних контактів, відповідних умовам ст. 51 Статуту ООН ( право держав на індивідуальну і колективну самооборону).

Держави-учасники узгоджують контрольні («довідкові» за пропозицією Росії) списки: окремо по звичним озброєнням; окремо по товарам і технологіям подвійного використання. Списки регулярно переглядаються.

Держави члени обмінюються інформацією про видані ліцензії по здійсненим трансферам (оплатним чи безоплатним) – на основі яких уповноважені підприємства цих держав здійснюють торгівлю зброєю,

А також про відмови на надіслані запити.

Зведена інформація передається 2-чі на рік, а по «особливо важливим позиціям» – щоразу коли трансфер здійснено.

Вся інформація надається post factum і має конфіденційний характер.

Здійснення самих поставок (трансферів) а також відмови в поставках залишаються в компетенції виключно держав учасників. Передбачено,що держави-експортери будуть запитувати у імпортерів з країн, не членів Вассенаарських домовленостей, особливі «імпортні сертифікати» і будуть в окремих випадках мати можливість перевіряти кінцеве призначення військових товарів и технологій.

1 Наприклад, Дунайська комісія має лише секретаріат, а от Рада держав Балтійського моря розрослася і має Раду міністрів іноземних справ, комітет вищих посадових осіб, комісара з прав людини, робочі групи.

2 Міжнародні організації / За ред. О.С. Кучика – К.: Знання, 2007. – С. 34

3 Статут міжнародної організації в сенсі основних положень стосовно її діяльності, може бути як частиною установчого акту, так і самим таким актом, останній в свою чергу може називатися по-різному, зокрема й Статутом.

4 Зазвичай критерієм регіону є, як правило, географічний показних рівня континенту чи материка (Європа, Азія, Африка, тощо), проте деякі дослідники цим не обмежуються, включаючи в нього соціально-політичний іноді «цивілізаційний» зміст.

5 Додамо, що заборгованість, яка досить часто є проблемою для країн зі слабкою економікою, позбавляє їх права голосу і у вищих органах при прийняття стратегічних рішень

6 Починаючи, з 1963 р. ООН застосовувало передбачені Статутом заходи до ПАР. Резолюцією РБ № 919 від 25 травня 1994 р. санкції були скасовані і урядам держав було рекомендовано переглянути відносини з ПАР.

7 Така згода може надаватися трьома способами, відповідно до ст. 36 Статуту МС ООН (див. Розділ 8).

8 http://www.unctad.org/

9 http://www.undp.org

10 http://www.wfp.org

11 http://www.unep.org

12 http://www.unfpa.org

13Австралія, Австрія, Бельгія, Великобританія, Греція,Данія,Естонія, Іспанія, Ісландія, Ірландія, Італія,  Ізраїль, Канада, Корея, Люксембург, Мексика, Німеччина, Норвегія, Н.Зеландія, Нідерланди, Польща, Португалія, Словаччина, Словенія, США, Туреччина, Угорщина, Фінляндія, Франція, Чеська Республіка, Чилі, Швейцарія, Швеція та Японія

14 Відповідно до Угоди про Європейський економічний простір (на­брала чинності у 1994 р.) країни ЄАВТ (за винятком Швейцарії) є його учасниками

15 Генеральна угоди з торговельних тарифів діяла як конференція, припинила діяльність з заснуванням СОТ (Маракеська угода про заснування Світової організації торгівлі від 15 квітня 1994 р.).